Справа № 761/39106/25 Головуючий 1-ї інстанції: Слободянюк П.Л.
Провадження №33/824/5654/2025Доповідач: Яковлева В.С.
22 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Шимка А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити адміністративне провадження - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що суд першої інстанції дослідив не допустимий доказ, оскільки відеозапис з бодікамери №470670 не долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №431592, крім того немає жодного моменту руху транспортного засобу чи перебування особи, що притягається до адміністративної відповідальності за кермом на відео не зображено.
Суд проігнорував письмові пояснення свідків: ОСОБА_2 , який підтвердив що саме він керував транспортним засобом та ОСОБА_3 , яка бачила, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності сиділа на пасажирському сидінні.
Крім того, суд проігнорував пояснення ОСОБА_2 і рапорт поліції ЄО№62953, який підтверджує, що саме особа, що притягується до адміністративної відповідальності викликала поліцію на лінію «102» та не керувала транспортним засобом.
Апелянт звертає увагу, що у долучених відеозаписах не зафіксовано роз'яснення про права та обов'язки поліцейськими особі, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП.
Разом з тим, апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD диск, що є копією відеозапису, тобто відсутнє джерело походження відеозапису. Таким чином, відеозапис, долучений поліцейськими до матеріалів справи на диску DVD не може бути взятий до уваги, як належний доказ.
Крім того, будь яких доказів, що ОСОБА_1 було повідомлено про зміст висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, матеріали справи не містять, а у висновку № 004270 від 22.08.2025 підпис ОСОБА_1 про ознайомлення його з результатами огляду відсутній, що є порушенням. Також, не було зафіксовано належним та допустимим чином відеозапис проведення самого огляду.
Відповідного повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, апелянт не отримував та не підписував. Під час ознайомлення з матеріалами справи, наданим судом, ОСОБА_1 виявив, що поліцейські самостійно поставили підпис у всіх графах де написано прізвище ім'я та по батькові особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту відмови водія від проходження огляду, а протокол складений з грубими процесуальними порушеннями.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2025 року, 19 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_1 , за адресою: м. Київ, пров. Івахненка, 4Б, всупереч п. 2.9а Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом «Skoda Octavia» (державний номер НОМЕР_2 ) у стані наркотичного сп'яніння.
Суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з огляду на наявні в матеріалах провадження докази, а саме:дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431592 (а.с.2-3), відеозапис з бодікамери працівників поліції (а.с.11), доданий до матеріалів, висновок КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» від 22.08.2025 (а.с.5), відповідно до якого ОСОБА_1 19.08.2025 о 20 год 50 хв (точний час огляду) перебував у стані наркотичного сп'яніння , письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.8) , що у своїй сукупності свідчить про порушення водієм п. 2.9а ПДР України.
Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду та підстав для скасування судового рішення за апеляційними доводами не вбачається.
Доводи апелянта про недопустимість відеозапису з нагрудної камери поліцейського з підстав його не долучення безпосередньо до протоколу про адміністративне правопорушення є помилковими.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема матеріали фото- та відеофіксації, незалежно від способу їх процесуального оформлення у протоколі. КУпАП не містить вимоги про обов'язкове зазначення кожного відеозапису у протоколі як умови його допустимості.
Відеозапис був долучений до матеріалів справи, досліджений судом першої інстанції у судовому засіданні та оцінений у сукупності з іншими доказами.
Твердження, щодо відсутності на відеозаписі моменту руху транспортного засобу не спростовує факту керування, оскільки керування транспортним засобом може бути встановлено не лише безпосереднім фіксуванням руху, а й іншими доказами, а саме: як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом під час складання адміністративних матеріалів та під час спілкування з працівниками поліції, що підтверджується відеозаписом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту керування на підставі сукупності доказів.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував письмові пояснення свідків, не відповідає дійсності.
Суд першої інстанції надав оцінку таким поясненням, викладеним в клопотанні, обґрунтовано зазначивши, що вони суперечать іншим доказам у справі, а також поясненням та поведінці самого ОСОБА_1 під час фіксації події. При цьому ОСОБА_2 та інші особи безпосередньо під час події не заявляли про керування транспортним засобом іншою особою, що істотно знижує доказове значення поданих згодом письмових пояснень.
Посилання апелянта на рапорт поліції та факт виклику ним поліції на лінію «102» не спростовують факту керування транспортним засобом. Звернення особи до поліції не виключає можливості керування транспортним засобом та не є доказом відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи про не роз'яснення прав є декларативними та не підтверджені жодними об'єктивними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином залучений до адміністративного провадження, надавав пояснення з приводу обставин події, реалізовував надані йому процесуальні права, у тому числі право на подання клопотань та апеляційне оскарження судового рішення, що свідчить про відсутність істотного порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, факт відсутності на відеозаписі моменту роз'яснення прав не свідчить автоматично про порушення ст. 268 КУпАП, якщо інше не доведено належними доказами.
Доводи про недопустимість відеозапису у зв'язку з його наданням на DVD-диску є необґрунтованими. КУпАП не містить вимоги щодо обов'язкового долучення саме «оригіналу» відеозапису з бодікамери. Надання копії відеозапису на матеріальному носії не позбавляє його доказового значення, якщо автентичність такого відео не спростована.
Апелянтом не наведено жодних доказів монтажу, втручання чи спотворення відеозапису.
Відсутність підпису особи у висновку медичного огляду не свідчить про недійсність такого висновку, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відмова або ухилення від підпису нівелює результати огляду.
Заяви апелянта про самостійне проставлення поліцейськими підписів є непідтвердженими та носять припущений характер. Будь-яких звернень до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення чи призначення почеркознавчої експертизи апелянтом не здійснено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та вибіркового тлумачення обставин справи, не містять посилань на істотні порушення норм матеріального чи процесуального права та обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева