Номер провадження: 88-ц/813/16/26
Справа № 522/23596/23-Е
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
12.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. від розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими постанови Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20 000 грн.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року стягнуто з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн. В іншій частині стягненні судових витрат відмовлено.
28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року в частині мотивування та задовольнити позов у повному обсязі.
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року в частині мотивування та задовольнити позов у повному обсязі. Також просить суд скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та задовольнити вимоги в цій частині у повному обсязі.
13 листопада 2024 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісією адвокатури Одеської області, в інтересах якої діє ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просить скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року скасовано, та ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області судовий збір в розмірі 4 026 гривень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області задоволено. Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року скасовано, та ухвалено постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі - залишено без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року, та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року (провадження №22-ц/813/2722/25), в якій просить скасувати зазначені постанови та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду в розмірі 150 000 гривень та судові витрати.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09 березня 2026 року визначено склад суду, а саме: головуючий суддя Драгомерецький М.М., судді учасники колегії: Громік Р.Д., Сегеда С.М..
11 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. від розгляду заяви про перегляд за нововиявленими постанови Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року, з підстав, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, які передбачають, що суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу, якщо він прямо або побічно заінтересований у результаті розгляду справи, та якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді.
В обґрунтування заяви зазначено, що справа №522/23596/23-Е стосується стягнення моральної шкоди, завданої заявнику дисциплінарним переслідуванням, ініційованим ОСОБА_5 одним з відповідачів у цивільній справі №500/2395/18, яку заявник вів в інтересах потерпілих ОСОБА_6 та ТОВ «Злагода». Зазначена цивільна справа стосується протиправного заволодіння поромом ВИЛ-0224-К (надалі «так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »»»), що здійснено на підставі документів, підроблення яких у встановленому законом порядку підтверджено: 1) ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі №509/407/23; 2) ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.02.2023 у справі №509/814/23; 3) ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.10.2023 у справі №509/407/23, яка набрала законної сили; 4) рішенням Болградського районного суду Одеської області від 28.05.2024 у справі №946/298/24; 5) ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №509/59/25; 6) клопотанням прокурора Чорноморської окружної прокуратури Єфанової О.І. від 06.02.2026 про закриття кримінального провадження №12017160150003076 від 30.10.2017. Попри наявність наведених вище судових рішень і процесуальних документів, що встановлюють підроблення документів, судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. та ОСОБА_7 постановою від 09.07.2025 відмовили заявнику у відшкодуванні моральної шкоди, завданої дисциплінарним переслідуванням, яке ініціювала особа, що використовувала підроблені документи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.02.2025 у справі №509/407/23 судді Одеського апеляційного суду залишили в силі арешт порому НОМЕР_1 . Водночас зі змісту рішень суддів у суміжних провадженнях убачається, що у певний період пором використовувався або перебував без належного технічного нагляду, що ставило під загрозу його збереження. Органи державного нагляду неодноразово фіксували, що «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» експлуатувався поза межами правового поля: 23.09.2019 видано Припис №001 про заборону його експлуатації; 02.09.2021 постанову №АВ001182 про накладення адміністративного штрафу. Після завершення досудового розслідування без встановлення винних осіб (клопотання прокурора від 06.02.2026) майно клієнтів заявника ОСОБА_6 та ТОВ «Злагода» опиняється під загрозою фактичної втрати. Судові рішення, що фактично сприяли збереженню статус-кво з боку тих, хто використовував підроблені документи, безпосередньо вплинули на цей результат.
Також зазначено, що в постанові від 09.07.2025 судді ОСОБА_8 , Громік Р.Д. та ОСОБА_7 відмовили заявнику у задоволенні позову з посиланням на нібито відсутність доказів морального страждання та відсутність правової підстави для відшкодування шкоди адвокату у зв'язку зі скасуванням незаконних рішень КДКА. Однак до дня ухвалення зазначеної постанови (09.07.2025) вже існували: 1) ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023, 27.02.2023, 24.01.2025, що підтверджують підроблення документів ОСОБА_9 на «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »»; 2) ухвала Одеського апеляційного суду від 27.10.2023 у справі №509/407/23 набрала законної сили; 3) рішення Болградського районного суду від 28.05.2024 у справі №946/298/24 про встановлення юридичного факту неможливості підписання ОСОБА_10 документів у 2015 році, оскільки він помер у 2007 році. Суд не міг не знати про ці судові рішення при розгляді справи. Ігнорування встановлених у встановленому законом порядку фактів підроблення документів та відмова врахувати їх у контексті оцінки протиправності дисциплінарного переслідування заявника свідчать про упереджений підхід.
Центральним доведеним фактом у кримінальному провадженні є те, що «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 підписаний від імені ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей факт підтверджений: 1) актовим записом про смерть №6027 від 11.07.2007; 2) свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.07.2007; 3) офіційним листом Міністерства юстиції України від 23.07.2018; 4) листами ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» (2018, 2023, 2025 р.р.), що підтверджують: жодного акту технічного нагляду на ім'я ОСОБА_9 не видавалося, номер акту належить іншому судну, зареєстрованому у Херсонській області. Постанова суддів від 09.07.2025 ігнорує цю обставину при оцінці протиправності дисциплінарного переслідування Заявника. Підхід суддів de facto означає, що суд не приймав до уваги очевидний біологічний факт смерті підписанта підробленого документа факт, визнаний чисельними судовими рішеннями різних інстанцій, включно з апеляційним судом. Такий підхід є несумісним із принципом верховенства права і викликає обґрунтований сумнів у неупередженості суддів.
Заявника було двічі незаконно притягнено до дисциплінарної відповідальності: рішеннями КДКА Одеської області від 15.12.2020 та від 30.11.2021 (зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на 6 місяців кожним рішенням). Обидва рішення скасовано як незаконні. Ініціатором дисциплінарних проваджень є ОСОБА_5 один з відповідачів у цивільній справі №500/2395/18, яку заявник вів в інтересах потерпілих від протиправних дій з підробленими документами, та безпосередній бенефіціар підроблених документів (що підтверджено ухвалою від 24.01.2025 у справі №509/59/25, яка набрала законної сили після відмови від апеляційної скарги 20.10.2025). Відмовляючи заявнику у відшкодуванні моральної шкоди, судді фактично підтвердили правомірність використання дисциплінарного механізму як інструменту тиску на адвоката, що виконує свої функції в інтересах клієнтів жертв рейдерського захоплення з використанням підроблених документів. Такий результат об'єктивно сприяє подальшим можливостям ОСОБА_5 та пов'язаних з ним осіб здійснювати тиск на заявника.
Перевіривши доводи заяви про відвід суддів та вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заява про відвід суддів є необґрунтованою, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частина 7 пункт 1 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права учасника справи на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Дослідивши заяву про відвід встановлено, що доводи ОСОБА_1 про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. зводяться лише до незгоди заявника із судовими рішеннями суддів, а саме з постановами Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року по справі №522/23596/23-Е за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Згідно із об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані. Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, з точки зору національного закону, а саме ст. 36 ЦПК України, та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду, колегія суддів не вбачає об'єктивного та суб'єктивного критерію, а саме наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності судді, а вказані в заяві обставини свідчать про незгоду заявника із судовим рішенням суддів, що відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини 3 статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. - визнати необґрунтованою.
Цивільну справу №522/23596/23-Е за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 12 березня 2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда