Справа № 128/240/20
Провадження № 22-ц/801/920/2026
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач:Сало Т. Б.
12 березня 2026 рокуСправа № 128/240/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року в частині залишення позову без розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Липовецької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк О.П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування по закону,
встановив:
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року, зокрема, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаною ухвалою, 25 червня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
У доданій до апеляційної скарги заяві ОСОБА_1 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження. Доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до того, що вона не отримувала копію ухвали, поштові конверти повертаються на адресу суду із відміткою пошти «адресат відсутній». Суддею Вінницького апеляційного суду Матківською М.В. прийнято передчасні ухвали про залишення її апеляційної скарги на згадану ухвалу без руху та про повернення апеляційної скарги, тому є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з наведеними поважними причинами, обставинами непереборної сили, які виникли не з вини апелянта. Вперше нею подано апеляційну скаргу протягом визначеного законом строку. Також просить врахувати, що відсутність світла та активні бойові дії утворюють труднощі у виготовленні апеляційної скарги та її роздрукування для звернення до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для:
- надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку;
- зазначення номеру засобів зв'язку, а також відомостей про наявність або відсутність в ОСОБА_1 електронного кабінету;
- надання трьох копій апеляційної скарги;
- надання документу, що підтверджує сплату судового збору на належний рахунок в розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині залишення позову без розгляду визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У вказаній постанові зазначено, що апеляційний суд передчасно постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги. При цьому, касаційний суд зауважив, що апеляційний суд помилково не розглянув клопотання ОСОБА_1 , яке було подане нею поштою 01 липня 2024 року, про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд виходить з того, що в ухвалі про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху від 02 липня 2024 року апеляційний суд навів недоліки, які необхідно було усунути скаржнику.
Після постановлення цієї ухвали, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення її від сплати судового збору (вх.№6752 від 04 липня 2024 року, подане засобами поштового зв'язку 01 липня 2024 року), в якому вона просила:
- звільнити її від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з тим, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу апелянта;
- при постановлені ухвали прийняти до уваги практику Європейського суду з прав людини та врахувати те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету;
- при прийнятті рішення врахувати довідку ДФС №2226/02-32-50-01-13/б від 08 червня 2022 року на підтвердження відсутності будь-яких доходів в апелянта, яка міститься в матеріалах справи, крім того у цій справі позивач сплатила судовий збір в розмірі 607 грн та врахувати виписку на підтвердження тяжкої хвороби апелянта, тому незаперечна скрута матеріального становища;
- при прийнятті рішення врахувати, що 11 червня 2024 року позивач сплатила судовий збір в розмірі 607 грн, але суддя Матківська М.В. не перевірила надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, не розглянуто питання розгляду справи за апеляційними скаргами на ухвали суду першої інстанції за одну суму судового збору;
- при прийнятті рішення про звільнення від сплати судового збору врахувати, що апелянт виконала запити на підтвердження доходів, що підтверджується квитанціями (фіскальними чеками).
В обґрунтування клопотання зазначено, що суддя Матківська М.В. допустилася помилки при прийнятті ухвали від 13 червня 2024 року (в день надходження оригіналу квитанції на підтвердження внесення судового збору суддя доповідач повертає апеляційну скаргу позивачці) про повернення апеляційної скарги на ухвалу судді першої інстанції Дамчука О.О. від 06 березня 2024 року, не відстежила надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету, суддя-доповідач не приєднала до матеріалів справи довідку. При прийнятті рішення за її клопотанням про звільнення від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на ухвалу судді першої інстанції Дамчука О.О. від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 просить прийняти до уваги докази внесеного нею судового збору в розмірі 607 грн в цій самій справі, як наслідок нею понесені незаплановані витрати, пов'язані з розглядом справи. Вона вчинила дії по витребуванню доказів, відомостей на підтвердження відсутності доходів та не тільки щодо витребування доказів, але й клопотала про надіслання відповіді на запити безпосередньо судді-доповідачу Вінницького апеляційного суду для приєднання до матеріалів справи для прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору. На підставі цих доказів суд має встановити відсутність доходів. ОСОБА_1 стверджує про відсутність пенсії, субсидії та будь-яких інших видів доходів, так як має тяжку хворобу та потребує захисту, однак, не отримала його.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У ч. 1 ст. 136 ЦПК України зазначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 3 ст. 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга вказаної статті).
Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
До вказаного клопотання ОСОБА_1 додала: копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 липня 2020 року; акти від 02 березня 2023 року та від 29 червня 2024 року; фіскальні чеки.
Разом з тим, виписка із медичної карти від 06 липня 2020 року складена задовго до звернення ОСОБА_1 до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору (06 липня 2020 року). З виписки не можливо встановити важкість діагностованих захворювань. Докази витрат ОСОБА_1 на підтримку лікування згаданих хвороб відсутні.
Акти від 02 березня 2023 року та від 29 червня 2024 року не беруться до уваги апеляційним судом, адже містять п'ять підписів невстановлених осіб (їх прізвища, ім'я, по батькові, місця проживання, місця роботи чи їх зайнятості) і не зрозуміло, яке відношення підписанти мають до обставин, викладених в актах.
Крім того, акти як документи, в яких стверджується про якийсь факт, не можуть бути підписані особою, якої стосуються встановлені обставини (в даному випадку акт підписаний ОСОБА_1 ).
Обставини, викладені в наданих актах, не можуть підтверджуватися актами за підписами фізичних осіб.
ОСОБА_1 зазначає, що у справі (том справи №4-5) наявна довідка ДФС №2226/02-32-50-01-13/б від 08 червня 2022 року, однак, при врахуванні майнового стану сторони має оцінюватися розмір річного доходу саме за попередній календарний рік, тобто за 2023 рік. Доказів про неможливість отримання такої довідки ОСОБА_1 не надала.
Стверджуючи про здійснення запитів до ДПС у Вінницькій області та до АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 на підтвердження цієї обставини до клопотання додала лише квитанції (фіскальні чеки) з АТ «Укрпошта», однак, не зрозуміло, про які запити іде мова і яку інформацію вона мала намір отримати на ці запити. Відсутність опису вкладення у лист теж не підтверджує, що запити направлялися. Крім цього, суд досліджує не запити, а відповідь на них.
Заявниця не надала суду також даних про наявність рухомого чи нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, що також враховується судом при ухваленні рішення про звільнення від сплати судового збору і суд не повинен самостійно відшукувати (з'ясовувати) цю інформацію у матеріалах справи (з матеріалів справи).
Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за оскарження іншої ухвали суду в цій же справі, не може бути зарахований за розгляд її апеляційної скарги на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року, оскільки не стосується даного провадження (22-ц/801/1661/2024 чи 22-ц/801/920/2026).
У разі наявності для цього підстав ОСОБА_1 має право звернутися до суду із клопотанням у порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір», про повернення сплаченої суми судового збору.
Для того, щоб застосувати практику Європейського суду з прав людини, про яку згадує ОСОБА_1 , спочатку потрібно встановити майновий стан апелянта та неможливість останнього сплатити судовий збір, який в даному випадку за своїм розміром є незначним.
З матеріалів, доданих до апеляційної скарги, взагалі неможливо встановити майновий стан ОСОБА_1 , зокрема джерела доходів існування останньої.
Наведені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Апеляційний суд звертає увагу, що при зверненні до суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір, що свідчить про її фінансову можливість нести витрати на сплату судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, №28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
На підставі вищезазначеного, враховуючи розмір судового збору, який підлягає сплаті (605,60 грн), принципи змагальності, рівності сторін перед законом і судом, недостатність поданих заявником відомостей про реальні доходи та незадовільний майновий стан, заява про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Тому ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 605,60 грн за реквізитами: отримувач ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858, банк Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача №UA478999980313101206080002856, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Частиною 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений з ініціативи суду.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року, в тому числі не сплатила судовий збір, але подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, у задоволені якого відмовлено, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити встановлений судом строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року.
Керуючись ст. 127, 354, 356, 357 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити строк усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що у разі не виконання вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Роз'яснити, що у випадку не усунення у встановлений термін інших недоліків апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало