Справа № 750/14491/25
Провадження № 2/750/485/26
12 березня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді Слісаря А.В.,
за участю секретаря Примак Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Ципуринди О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
третя особа - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 05.02.2018 року. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться побутом. З часу розірвання шлюбу, відповідач на зв'язок не виходить та його місцезнаходження не відоме. Відповідач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Вказані факти позивач у сукупності розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини батьком. Крім того, у зв'язку з ненаданням відповідачем матеріальної допомоги дитині, позивач просить стягнути з нього аліменти на свою користь на утримання дитини.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з викладених у ньому підстав. Не заперечувала про розгляд справи та ухвалення рішення у заочному порядку. Зазначила, що місцезнаходження відповідача не відоме. З дитиною він не спілкується орієнтовно чотири роки. Дитина не пам'ятає свого батька.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином. Повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи у судовому засіданні позов про позбавлення батьківських прав підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Щодо вимог про стягнення аліментів поклався на розсуд суду. У судовому засіданні надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До висновку додав лист з правоохоронних органів про відсутність інформації місця перебування відповідача, заяву малолітнього ОСОБА_3 та акт обстеження умов проживання.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, які прибули у судове засідання, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Відповідно до рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2018 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_4 відновила прізвище « ОСОБА_5 »(а.с.9-10).
Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір'ю, що підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 13.10.2025 року № 6601(а.с.13) та сторонами не заперечується.
21 лютого 2025 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб(а.с.11)
З наданої до матеріалів справи довідки від 09.10.2025 року виданої КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради вбачається, що дитину ОСОБА_3 на прийом до лікаря педіатра приводить мати ОСОБА_1 (а.с.14).
У характеристиці на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 5А класу Чернігівської гімназії № 24 Чернігівської міської ради, зазачено, що Шлендер Корил навчається у закладі з першого класу. Зарекомендував себе з позитивної сторони. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу. Батько із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори за період навчання дитини у школі не з'являвся(а.с.15).
З листа Чернігівського районного управління поліції № 58069-2025 від 17.09.2025 р. вбачається, що з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , останнього було перевірено по всім наявним облікам з використанням можливостей ЧРУП ГУНП в Чернігівській області та встановлено, що відомості про перетин державного кордону України за останні 5 років відсутні, згідно даних РАЦС(свідоцтво про смерть або інша інформація) також відсутня. Згідно інформаційного порталу Національної поліції України відомості відсутні, а тому встановити його місцезнаходження не представилось можливим(а.с.16).
Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06 березня 2026 за № 146 виконавчий комітет Чернігівської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Із заяви малолітнього ОСОБА_3 , яку він писав начальнику управління(служби) у справах дітей Чернігівської міської ради вбачається, що дитина підтримує намір своєї матері позбавити його батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього. Вказує, що батько з ними не проживає, його вихованням не займається, з ним не спілкується та допомоги не надає. Він зовсім не пам'ятає свого батька.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Отже, суд має виходити з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Пунктом 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
З огляду на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як на підставу своїх вимог, позивач посилається, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 .
Вказані підстави позову позивач підтверджує довідкою з лікарні про те що дитину на прийом до лікаря приводить мати. Крім того, з навчального закладу у якому навчається малолітній ОСОБА_3 було надано характеристику на дитину де вказано, що батько із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори за період навчання дитини у школі не з'являвся.
Крім того, з дослідженого у судовому засіданні листа Чернігівського районного управління поліції № 58069-2025 від 17.09.2025 р., вбачається, що правоохоронні органи не встановили місцезнаходження ОСОБА_2 , що свідчити про те, що останній не відомо де знаходиться, тому не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_9 .
Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06 березня 2026 за № 146 виконавчий комітет Чернігівської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Малолітній Шлендер Кирил надав начальнику управління(служби) у справах дітей Чернігівської міської ради заяву у якій вказав, що підтримує намір своєї матері позбавити його батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього. Вказує, що батько з ними не проживає, його вихованням не займається, з ним не спілкується та допомоги не надає. Дитина зовсім не пам'ятає свого батька.
Суд вважає, що дитина у силу свого віку та перебуваючи в органі опіки та піклування, не може вказати не правдиву інформацію.
Вирішуючи справу щодо позбавлення позивача батьківських прав, суд враховує, що хоча Верховний Суд у своїй практиці вказує, що не відвідування відповідачем навчального закладу дитини у повній мірі не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов'язків, однак суд враховує вище вказані докази у сукупності, у тому числі і орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, тому суд приходить до висновку, що позовна вимога у цій частині є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері,
батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Нормами ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, враховуючи вимоги закону суд вважає за необхідне задовольнити позов, позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 354, ЦПК України, ст. 164, 165, 180, 181 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Суддя А.В. Слісар