Справа № 750/13932/25
Провадження № 3/750/53/26
11 березня 2026 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О., за участю секретаря Тарасовець К.В., за участю захисника адвоката Підмогильної Я.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовця, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно із протоколом 28.09.2025 о 13 год. 18 хв. в м. Чернігів по пр-т Миру, 31 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння проводився на місці за допомогою приладу «Драгер», проба позитивна -0,40 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні 20.01.2026 захисник підтримала свої письмові пояснення, подані через канцелярію суду. Зазначила, що розмова велась через ледь відкрите вікно, тому ознак сп'яніння об'єктивно не було видно. Згідно інструкції щодо використання приладу, то перед тестуванням заборонено палити, проте ОСОБА_1 палив, тому це могло дати похибку. Результат не видно на камеру. ОСОБА_1 не погодився із результатом, проте під тиском відмовився від лікарні.
В судовому засіданні 20.02.2026 в якості свідків були допитані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували в салоні автомобіля під час його зупинки 28.09.2025 працівниками поліції.
ОСОБА_2 надав пояснення, що є військовослужбовцем, наразі частина розташовується в Менському районі. Як такого чіткого графіку роботи нема. Їхали з Куликівки в бік Мени. Керував ОСОБА_4 . Поліцейським не сподобалась машина, бо вона на іноземних номерах. Сказали, що є запах. Потім розмова була на підвищених тонах. Як проводився огляд не бачив. Приїздив ще один екіпаж, результати огляду не знає.
ОСОБА_3 надала пояснення, що є військовослужбовцем. В той день виконували завдання і повертались із с.Количівка в м.Мена. Вона є бойовим медиком. Вона була присутня при огляді, просила надати їй сертифікат, який би дозволяв працівнику поліції проводити огляд, бо вона, наприклад, такий сертифікат має. ВСП працівники поліції не захотіли викликати, в лікарню також не поїхали. Результат 0,4 проміле вона не бачила. ОСОБА_4 погодився пройти огляд в лікарні, проте його туди ніхто не повіз.
ОСОБА_1 пояснив, що не погоджувався із результатом. Протокол було складено не як на військового. Результату «Драгера» він не бачив, його сказала поліцейська і все.
В судовому засіданні захисник Підмогильна Я.Я., після переглянутого відео, повторно звернула увагу на те, що водій не погоджувався із результатом та згоден був проїхати в лікарню.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Згідно п.2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі- Інструкції), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони, зокрема.
При з'ясуванні обставини справи про адміністративне правопорушення та дослідженні всіх наявних матеріалів справи, з'ясуванні причин та умов, що сприяли вчиненню даного правопорушення, оцінці наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено наступне.
Як вбачається із дослідженого відеозапису подій описаних у протоколі автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений. Факт керування ОСОБА_1 не заперечується.
Озвучена поліцейською причина зупинки ТЗ, як то автомобіль на іноземній реєстрації, не була жодним чином перевірена працівниками поліції, оскільки одразу після зупинки до водія висунули вимогу пред'явити посвідчення водія, жодних документів для перевірки правомірності знаходження даного ТЗ на території України не вимагалось від водія.
Далі розмова продовжується із у водія запитують, чи вживав він сьогодні алкоголь, а коли останній раз вживав, і чи готовий він пройти освідування.
І лише на запитання водія поліцейський озвучує, що вбачає у водія ознаки - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
При цьому, як такого огляду водія з метою виявлення таких ознак не було. Водій розмовляє через трохи привідкрите вікно. Як було встановлено наявність ознак поліцейським незрозуміло.
Водієві пропонують пройти Драгер на місці, водій запитує «чого», поліцейська відповідає, що за «це передбачена відповідальність». Проте за що саме є відповідальність водієві чітко роз'яснено не було.
Після продуття «Драгера» на відео чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 з результатом не погоджується і згоден проїхати в лікарню. Проте через деякий час ОСОБА_1 вказує, що погоджується з результатом.
В той же час, на бодікамеру поліцейського, який перебуває в службовому автомобілі зафіксовано розмову, в ході якої поліцейський запитує у невідомої особи поради, щодо того, як правильно зробити, оскільки водій начеб то є військовослужбовцем, проте документи не надає, і повідомляє, що «..задувся…хотел на больничку…но ми його бистренько уговорили…».
Суд наголошує на тому, що порядок проходження водіями огляду на визначення стану сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) прописаний в Інструкції. Дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону, в тому числі і цієї Інструкції.
Тобто, спочатку поліцейський повинен повідомити водієві причину зупинки, перевірити дану причину, потім в разі виявленні очевидних ознак сп'яніння повідомити їх та висунути вимогу пройти відповідний огляд.
Водій повинен розуміти як підстави для такого огляду так і процедуру проведення такого огляду.
Після проведення огляду поліцейський зобов'язаний роз'яснити водієві отриманий результат, отримати від водія чітку та однозначну відповідь щодо його згоди чи незгоди із отриманим результатом. В разі незгоди - роз'яснити водієві наявне у нього право пройти огляд в лікарні, в якій саме та за якою адресою.
Суддею беззаперечно встановлено, що водій висловив свою незгоду із результатом приладу «Драгер» і погодився їхати в лікарню, та що працівниками поліції було здійснено «умовляння» водія не проходити огляд в лікарні, що зафіксовано на відео (13 год 35 хв).
За таких обставин суд вважає, що при складанні матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції допущено порушення порядку проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння, та свідчать про недоведеність поза розумнім сумнівом в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова.
Суддя О.О. Кузнєцова