Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/766/25
Провадження № 2/506/34/26
про залишення позову без розгляду
10.03.2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Позивач неодноразово викликався в судове засідання.
Так, судова повістка про виклик позивача в судове засідання на 03.03.2026 року на 10:00 год., надіслана позивачу в електронному вигляді у виді SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений позивачем у відповідній заявці, поданій до суду, отримана позивачем 05.02.2026 року о 12:16:12 год., тобто своєчасно, однак в судове засідання позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим судове засідання по справі було відкладено.
Судова повістка про виклик позивача в судове засідання на 10.03.2026 року на 11:00 год., надіслана позивачу в електронному вигляді у виді SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений позивачем у відповідній заявці, поданій до суду, отримана позивачем 04.03.2026 року о 10:27:05 год., тобто своєчасно, однак в судове засідання позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, однак у відзиві на позов та заяві представник відповідача просив розглянути справу у відсутність сторони відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, будучи неодноразово належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, позивач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності не заявляв.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що в силу ч.3 ст.131 ЦПК України позивач повторно не з'явився до суду без поважних причин.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, відповідно до вимог ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання без поважних причини позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно слід залишити без розгляду, роз'яснивши позивачу його право на повторне звернення до суду з даним позовом.
Крім того, згідно з ч.3 ст.257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Стороною відповідача до суду подано заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн.
Розглянувши зазначену заяву сторони відповідача, суд приходить до наступного.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу. Так, Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така правова позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду (у справах №922/445/19; № 923/560/17; № 329/766/18; № /78/1522/18).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також' Верховним Судом у Постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.
Судом встановлено, що 18.11.2025 року відповідач ОСОБА_2 (Клієнт) уклав з Адвокатським об'єднанням «Центр юридичної допомоги «ПРАВОВИЙ ЕЛЕМЕНТ», в особі керуючого партнера Смирнова Андрія Ігоровича, який є адвокатом (Об'єднання) Договір №18.11.2025.1 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого Об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту, направлену на представництво та захист його інтересів у правовідносинах, що виникли та/або можуть виникнути у Клієнта з будь-якою особою /а.с.113, 114-116/.
Згідно з п.6.2 Договору, вартість правової допомоги у цивільній справі №506/766/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно складає 15000 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2025 року, підписанням цього Акту Клієнт підтверджує, що не має претензій до об'єднання стосовно отриманих від нього послуг, вказаних в цьому акті, а також факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору №18.11.2025.1 від 18.11.2025 року, а саме: Правову (правничу) допомогу у цивільній справі №506/766/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, яка включає в себе:
- Ознайомлення з матеріалами справи;
- Опрацювання норм права, що регулюють спірні правовідносини;
- Вивчення судової практики;
- Консультаційний супровід Клієнта;
- Визначення обсягу доказів, якими Клієнт обґрунтовує позицію у судовій справі;
- Підготовка процесуальних документів, зокрема відзиву на позовну заяву по справі №506/766/25 та інших документів, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта.
Загальна вартість послуг за договором №18.11.2025.1 від 18.11.2025 року складає 15000 грн /а.с.117/.
Вищевказані витрати суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи.
При цьому, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, з метою забезпечення відповідності розміру витрат на правову допомогу вимогам співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значенням справи для сторони, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги загальний обсяг відзиву на позов на 5 стор., відсутність інших заяв/клопотань, крім заяви про розгляд справи у відсутність сторони відповідача та клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 142, 223, 257, 260 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Заяву представника відповідача - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу слід відмовити.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України , на ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосереднього до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 12.03.2026 року.
Суддя О. Л. Чеботаренко