Справа № 564/1013/26
11 березня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні м.Костопіль в режимі відеоконференції клопотання прокурора в кримінальному провадженні - прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №62025240030006068 від 03 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
На розгляді в Костопільському районному суді Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025240030006068 від 03.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 до підготовчого судового засідання подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому просить продовжити застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що у разі незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує ймовірність настання ризиків передбачених п.п.1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просить суд задовольнити його клопотання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та повідомив суду, що він бажає продовжити військову службу.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 березня року включно.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто у вчиненні непокори, а саме відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні , у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
На виконання вказаних вимог КПК України судом встановлено, що обвинуваченому інкриміновано злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тому у суду є достатні підстави вважати, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому злочині останній може переховуватися від суду, тобто наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також судом встановлено наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі військовослужбовцями його підрозділу, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні
Суд погоджується, що ОСОБА_4 зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може допускати невиконання процесуальних обов'язків щодо явки за викликом до суду чим затягувати хід судового розгляду кримінального провадження, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Також обвинувачений ОСОБА_4 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів або продовжувати вчиняти інші подібні злочини.
Суд вважає, що наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,4 ч.1 ст.177 КПК України дають підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та забезпечити його належну поведінку.
Під час розгляду клопотання було доведено, що вищевказані ризики, які попередньо були встановлені слідчим суддею при винесенні ухвали від 13 січня 2026 року не зменшилися.
З огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, суд позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, навіть у випадку, якщо слідчий суддя, суд дійде висновку, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, запобігання переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 в межах строку, встановленого ст.331 КПК України, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 21, 31, 35, 75, 80-82, 197, 314, 315 КПК України, суд,
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Пліщин, Шепетівського району, Хмельницької області, громадянина України, раніше судимий за ч. 2 ст. 389 КК України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», з утриманням у ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", на 60 (шістдесят) діб, тобто до 09 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1