Справа №949/2519/25
06 лютого 2026 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., за участю захисника адвоката Клюйка А.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за статтею 130 та статтею 122-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Права та обов"язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 роз"яснені
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507733 від 09 листопада 2025 року вбачається, що 09 листопада 2025 року о 02 год. 33 хв. в с. Сварицевичі,вулиця Шевченка, 10, Сарненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки "BАЗ 210994-20", державний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку ТЗ, завчасно подану за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів, гучномовця, не зупинився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.4 ПДР України.
Окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507737 від 09 листопада 2025 року вбачається, що о 02 год. 33 хв. в с. Сварицевичі,вулиця Шевченка, 10, Сарненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "BАЗ 210994-20", перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest "Druger" та проведення такого огляду у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився.
На розгляді адміністративних матеріалів в суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав та суду пояснив, що 09 листопада 2025 року він перебував у своєї дівчини в с. Сварицевичі Сарненського району. Його автомобіль був припарковний біля даного будинку. Однак згодом, через декілька годин, з невідомих йому причин, працівники поліції йому повідомили, що він нібито керував транспортним засобом та не зупинився на їх вимогу. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що він не бачив, щоб за ним їхали працівники поліції і тим більше подавали знаки на вимогу зупинки транспортного засобу.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Розглянувши справу на підставі досліджених доказів орган (посадова особа) відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення виносить постанову.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи: протокол серії ЕПР1 №507733 від 09 листопада 2025 року та протокол серії ЕПР1 №507737 від 09 листопада 2025 року, письмові пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката клюйка А.О., дослідивши диски, суд дійшов висновку, що відносно ОСОБА_1 не зібрано достатньо доказів, які б свідчили про вчинення ним адімністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2 ч.1 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, згідно змісту протоколу серії ЕПР1 №507733 від 09 листопада 2025 року, ОСОБА_1 в провину ставиться порушення вимог пункту 2.4 ПДР .
Однак суд вважає, що оформлення матеріалів справи відносно ОСОБА_1 поліцейськими відбулось з грубим порушенням порядку складання протоколу та подальшим викладенням фактів в ньому, що не може служити підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а відеозапис події містить численні та істотні порушення поліцейським процедури оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.1 ст.122 2 КУпАП з огляду на наступне.
За змістом ст.9 КУпАП , адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи і громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з положень ст.7 КУпАП, забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до диспозиції ст.122- 2 КУпАП , відповідальність особи за вказаною статтею настає у разі невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог зазначених Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в п.2.1 Правил дорожнього руху ; б) дати можливість перевірити технічний стан, номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав.
Cтаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі: 1)якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу .
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Серед іншого необхідно вказати, що п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Окрім того, на сьогоднішній день є діюча Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Розділу І цієї інструкції встановлено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Таким чином, в матеріалах справи повинен бути відеозапис з нагрудної камери поліцейських або з відеореєстратора службового автомобіля поліції, на якому чітко було б видно, що саме ОСОБА_1 не виконав вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.
До матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507733 від 09.11.2025 за ч.1 ст.122- 2 КУпАП та диск з відеозаписом.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Факт невиконання вимоги працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.
На долучених до матеріалів справи відеозаписах з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, і тим більше не виконав вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу. Відеозапис розпочинається з моменту руху автомобіля, яким керують патрульні поліцейські, в подальшому даний автомобіль зупиняється, працівники поліції виходять з автомобіля і наближаються до автомобіля, в салоні якого відсутній водій.
Крім того, як убачається з матеріалів справи та відеозаписів, безпосереднє спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 відбулося більш ніж через дві години після фактичної зупинки транспортного засобу. При цьому події, що відбувалися у зазначений проміжок часу, відеокамерами працівників поліції не
зафіксовані.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних об'єктивних даних щодо того, хто саме керував транспортним засобом у момент зупинки, яким чином працівники поліції встановили, що водієм був саме ОСОБА_1 , за яких обставин зроблено висновок про те, що саме останній не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу.
Більше того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 звертався з проханням надати докази того, що саме він керував транспортним засобом та не виконав вимогу про зупинку, однак працівники поліції на вказану вимогу жодним чином не зреагували та жодних доказів не надали.
З огляду на це, події, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507733 від 09.11.2025 не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передьбаченого ч.1 ст.122- 2 КУпАП .
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП .
Натомість у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні об'єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували факт невиконання ОСОБА_1 вимоги працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, наведених в протоколі.
При цьому, слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин, особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
ОСОБА_1 повністю заперечує обставини про те, що він керував транспортним засобом у вищезазначені час та місці, а також не виконав вимогу працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, що відповідно до ст.251 КУпАП може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно п.8 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376, протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507733 від 09.11.2025 у присутності ОСОБА_1 не складався та його копія не була вручена останньому, зокрема про це свідчить відсутність його підпису у процесуальному документі та відеодоказів вищевказаних фактів; права та обов'язки, передбачені чинним законодавством, йому роз'яснені не були, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений права бути обізнаним про порушення відносно нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності, щоб мати змогу захищатися від висунутого йому звинувачення, користуючись наданими йому законом правами.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 , адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» .
Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення .
ЄСПЛ підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п.161, Series A заява №25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених у диспозиції ч.1 ст.122 -2 КУпАП, тому провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Тому, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Що ж стосується протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, то слід зазначити, що оформлення матеріалів справи відносно ОСОБА_1 поліцейськими відбулось з грубим порушенням порядку складання протоколу та подальшим викладенням фактів в ньому, що не може служити підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а відеозапис події містить численні та істотні порушення поліцейським процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на наступне.
Суд вважає, що оформлення матеріалів справи відносно ОСОБА_1 поліцейськими відбулось з грубим порушенням порядку складання протоколу та подальшим викладенням фактів в ньому, що не може служити підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а відеозапис події містить численні та істотні порушення поліцейським процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а
також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279- 1 -279- 8 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При оцінці доказів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, уповноважені особи повинні з'ясувати, чи припустиме використання отриманих відомостей як доказів у цій справі, чи стосуються отримані фактичні дані до конкретної справи, чи вірогідний цей доказ і як він взаємопов'язаний з іншими доказами у справі, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об'єктивне й обґрунтоване рішення з адміністративної справи.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують
увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом. Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, слід зазначити, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, проводиться у відповідності до розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не вавтоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 , Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 та вимог норм КУпАП.
Відповідно до положень ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Аналогічні положення викладені в п.6 Порядку №1103 та п.7 Розділу І Інструкції №1452/735. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Порядку №1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Аналогічні положення зазначені у ч.4 ст.266 КУпАП. Тобто, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого, повинен проводитися поліцейськими у певній послідовності, що встановлена в Законі, а саме починатися з відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані сп'яніння, потім запропонувати пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і, тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, направлення та забезпечення водія проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я.
Вказані норми закону мають імперативний характер, а тому порушення зазначеного порядку, зокрема, послідовності його проведення або не проведення у точній відповідності з законом, тягне за собою недійсність результатів такого огляду.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з долучених до спірного протоколу відеозаписів, фіксація подій працівником поліції починається з розмови з ОСОБА_1 , котрий знаходиться у положенні стоячи, біля транспортного засобу, який припаркований на узбіччі, з незапущеним двигуном. Тобто факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Одним із доказів вини ОСОБА_1 , який був долучений працівниками поліції до матеріалів справи, є відеозаписи із нагрудної камери поліцейського. Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580- VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, п.1 ч.1 ст.40 Закону №580-VIII передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, а саме фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, регулюється застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Суд звертаю увагу на те, що відеозапис починається з розмови працівника поліції з ОСОБА_1 , котрий знаходиться у положенні стоячи, біля транспортного засобу, який припаркований на узбіччі, з незапущеним двигуном. Тобто, наявними на долученому до спірного протоколу відеозаписами не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Окремо звертається увага суду на те, що розмова між працівниками поліції та ОСОБА_1 відбувається через понад дві години з моменту виявлення транспортного засобу, яким нібито керував ОСОБА_1 . Отже, долучені до протоколу відеозаписи, які додані до справи як доказ вчинення адміністративного правопорушення, не містять фіксації скоєння саме ОСОБА_1 будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі не фіксують керування ним транспортним засобом, більше того, відеофіксація не містить і перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу. Крім того, у матеріалах справи відсутні показання свідків або інші докази, які б беззаперечно підтверджували, що саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, а сам по собі факт
перебування ОСОБА_1 поблизу транспортного засобу не є доказом керування.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року, керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою
керування».
Отже, за змістом зазначених положень, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Однак будь-які докази, які підтверджують той факт, що 09.11.2025 02 год. 33 хв. по вул. Шевченка в с. Сварицевичі Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні будь-які дані, які б підтвердили, що останній був зупинений працівниками поліції в ході керування транспортним засобом.
Окрім того, суд звертає свою увагу на те, що відеозаписи з нагрудної камери поліцейського зафіксували лише процес спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 . При цьому, на вказаних відеозаписах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 (справа №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), адміністративне провадження №К/9901/20315/18), відеозапис може бути взятий до уваги судом, якщо він відображає відомості про вчинення правопорушення, а не лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
У зв'язку з наведеним, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , слід вважати належним чином недоведеною.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що
випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рідермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України» від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
У відповідності до ч.1 ст.87 Кримінального процесуального кодексу України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree).
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
У зв'язку з цим суд має підстави обгрунтовано вважати, що оскільки факту керування та зупинки поліцейськими транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , що передувала складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП , не відображено у наявних документах в матеріалах справи, тому у зв'язку з відсутністю підстав для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, всі докази по справі необхідно вважати недопустимими.
Отже, прямих доказів керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, зокрема, автомобілем ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чи сукупності непрямих, на основі яких можливо було б дійти обґрунтованого висновку про керування ним транспортним засобом, матеріали справи не містять, оскільки рух автомобіля і керування ним саме ОСОБА_1 на відеозаписі не зафіксовано, інших достатніх доказів цієї обставини не надано, а тому не спростовано пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом з приводом його у рух двигуном.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно п.8 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376, протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд звертає свою увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507737 від 09.11.2025 у присутності ОСОБА_1 не складався та його копія не була вручена останньому, зокрема про що свідчить відсутність його підпису у процесуальному документі та відеодоказів вищевказаних фактів; права та обов'язки, передбачені чинним законодавством, йому роз'яснені не були, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений права бути обізнаним про порушення відносно нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності, щоб мати змогу захищатися від висунутого йому звинувачення, користуючись наданими йому законом правами.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП , ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з положень ст.ст. 8 , 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст.130 КУпАП, не є суб'єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, оскільки відсутні докази керування ним транспортним засобом та моменту зупинення транспортного засобу працівниками поліції, і як наслідок не може нести відповідальність.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не надано, суд вважає недоведеною матеріалами справи об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130
КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначено в пункті 1 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Закрити провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 статті 122 -2 та ч.1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.