ф
Іменем України
09 березня 2026 року
м. Київ
справа №990/416/25
адміністративне провадження № П/990/416/25
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А, Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
секретар судового засідання Проценко Р.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Друцької О.Г.
розглянув як суд першої інстанції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №990/416/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі від 21 липня 2025 року № 192/ас-25 про визнання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.
зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне засідання у пленарному складі щодо розгляду питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене без дотримання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обґрунтованості та вмотивованості рішення, з недотриманням принципів «належного урядування» й «правової визначеності», що призвело до порушення особистих немайнових прав. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2025 у справі № 990/74/24 щодо належної мотивації рішення ВККС та обгрунтованості такого рішення, позивач указує, що в спірному Рішенні Комісії в пленарному складі не було враховано та не надано оцінку поясненням позивача та документам, на їх підтвердження, що надавались Комісії на спростування висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду критеріям доброчесності та професійної етики.
Як зауважує позивач, складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який, за тлумаченням Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської Комісії), «виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань». Відповідно, органи публічної влади повинні не лише додержуватися законів та інших нормативних актів, а й своїх обіцянок та правомірних очікувань людини. На думку позивача, розбіжність висновків щодо відповідності критеріям доброчесності та професійної етики одного й того самого кандидата, на підставі одних й тих самих фактів, що зроблені через вісім років іншим складом ВККС порушує принцип «належного урядування» й «правової визначеності». Покликаючись на висновки у постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі №990/171/24 позивач відзначає, що мав законні очікування, що факти та обставини, які були предметом перевірки під час конкурсної процедури під час участі в конкурсі в 2017 році на посаду судді Верхового Суду, за результатами якого він підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, в тому числі й за критерієм доброчесності та професійної етики, не будуть піддані переоцінці під час іншого конкурсу до апеляційного суду з фактичним спростуванням законності й обґрунтованості рішення попереднього складу ВККС.
На переконання позивача, втручання спірним рішенням у гарантоване статтею 8 Конвенції право позивача на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру не було необхідним і пропорційним, оскільки сталося без належного з'ясування та обґрунтування підстав, не мотивоване належним чином із наданням оцінки поясненням кандидата на посаду судді. Питання про відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісія має розглядати в межах належної їй дискреції, але у найбільш сприятливий спосіб для реалізації кандидатом власних прав та дотримання його інтересів, а прийняте за результатом цього процесу рішення має бути зрозумілим як кандидатам на посаду судді, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежать від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
Ураховуючи наведені обставини, позивач вважає, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України та не є вмотивованим, як того вимагають приписи частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, у зв'язку із чим це рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 цього Закону.
Відповідач скористався правом заперечити проти адміністративного позову, судом отримано відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. ВККС зазначає, що з аналізу змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує вбачається незгода, саме з підставами ухвалення оскаржуваного рішення та мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а не з їх відсутністю, що не може бути підставою для скасування рішення Комісії.
Відповідач указує, що на переконання Комісії в пленарному складі, кандидат не надав обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а його поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції». В цій частині Комісія в пленарному складі погодилась із висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі Другої палати. Однак у Комісії залишився неспростованим сумнів у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Відповідач зауважує, що Комісія в пленарному складі ухвалюючи спірне рішення, ще раз дослідила досьє, рішення Комісії ухвалене у складі Другої палати, висновок ГРД, заслухала пояснення позивача і, як вбачається з обґрунтування Комісії, на відміну від складу палати Комісії, дійшла іншого висновку, тобто не ухвалила необхідною кількістю голосів «позитивного» для позивача рішення про визнання його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді. Факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття Комісією спірного рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення докладно, у повному обсязі у ньому наведені. Вмотивованість кожного критерію при прийнятті рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв'язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Щодо доводів позивача про очікування, що факти та обставини, які були предметом перевірки під час конкурсу на посаду судді Верховного Суду у 2017 році, за результатами якого позивач підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, в тому числі і за критеріями доброчесності та професійної етики не будуть піддані переоцінці під час іншої конкурсної процедури, відповідач зазначає, що в положеннях Закону, нормах Регламенту та Положення, прийнятих на його виконання, не передбачено право Комісії встановлювати порядок ухвалення або вимоги до змісту висновку чи інформації ГРД та не передбачено право Комісії не досліджувати відповідні документи. Враховуючи зазначене, твердження Позивача про здійснення переоцінки обставин і фактів зазначених у рішенні ГРД та висновку ГРД в двох різних конкурсних процедурах є безпідставними.
Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача, що оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в аспекті доступу до обраної професії, професійного розвитку в її межах, кар'єрного зростання та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру, вважає такі доводи безпідставними та необгрунтованими, з огляду на те, що участь позивача у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів є власним добровільним рішенням позивача, що виключає в рамках таких правовідносин можливість будь-якого протиправного втручання в його приватне життя. Нормативно-правові акти, що регулюють вказані правовідносини не гарантують право бути призначеним на посаду судді, а тільки надають право взяти участь у відповідному конкурсному відборі.
З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для оскарження і скасування рішення Комісії, яким визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді - відсутні.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
02.09.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями колегію суддів для розгляду цієї справи визначено у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Васильєва І.А., Гончарова І.А., Ханова Р.Ф., Юрченко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі №990/416/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 . Постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 24.09.2025.
24.09.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з відсутністю повного складу колегії суддів (відрядження судді Юрченко В.П.). Судове засідання призначено на 27.10.2025.
26.09.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав відзив на адміністративний позов.
27.10.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з відсутністю повного складу колегії суддів (відпустка судді Васильєвої І.А.). Судове засідання призначено на 08.12.2025.
18.12.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2026, надалі - до 09.03.2026.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи і вимоги позовної заяви, просив адміністративний позов задовольнити повністю. Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних господарських судах.
ОСОБА_1 у грудні 2023 року звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного господарського суду, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та просив провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.
Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 335/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 18/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 16 та 17 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного господарського суду допущено 98 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема ОСОБА_1 . Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах.
Рішенням Комісії від 19 березня 2025 року № 56/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу. Затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу.
Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
ОСОБА_1 отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності - 51,3 бала; 2) знання історії української державності - 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду - 133 бали; 4) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 128,5 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності - 352,8 бала.
Згідно з рішенням Комісії від 19 березня 2025 року № 56/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу допущено 83 кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 . Цим же рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі Другої палати.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 20 березня 2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії ОСОБА_3
Комісія 11 квітня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних господарських судах (лист за вихідним № 21-2600/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність - 50 балів (рішучість та відповідальність ? 25 балів, безперервний розвиток ? 25 балів) і соціальна компетентність ? 50 балів (ефективна комунікація ? 12,5 бала, ефективна взаємодія ? 12,5 бала, стійкість мотивації ? 12,5 бала, емоційна стійкість ? 12,5 бала).
ОСОБА_1 09 червня 2025 року надіслано до Комісії обґрунтування щодо його відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності, зокрема за показниками критерію особиста компетентність: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показниками критерію соціальна компетентність: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
До Комісії 12 червня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД зазначила у висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «Чесність» та «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав».
Зазначене обґрунтовано таким:
- за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, дохід кандидата з другого кварталу 1998 року до 2007 року становив близько 1 368 294 грн. Дохід дружини кандидата (одружений з 2004 року) за період 2004- 2007 років становив 2 465 грн. У цей період, за даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, кандидат набув у власність житловий будинок площею 460,1 кв.м у с. Підгірці Обухівського р-ну Київської обл., вартістю 931 301,00 грн, що еквівалентно 184 416 доларів США, земельну ділянку площею 0,1210 га в с. Підгірці Обухівського р-ну Київської обл., вартістю 319 375,00 грн, що еквівалентно 63 875 доларів США. Згідно з поясненнями кандидата, наданими під час співбесіди 15 травня 2017 року, кредит ним було погашено у 2017 році за рахунок позичених у товариша коштів. Крім того, він реструктурував заборгованість за кредитом та сплачував протягом 2015- 2017 років лише відсотки (тіло кредиту не сплачував). Також кандидат зазначив, що наявних від здійснення підприємницької діяльності коштів та заощаджень було достатньо для вказаного майна. У письмових поясненнях, наданих ГРД, кандидат зазначив таке: «Кредит був отриманий мною в 2007 році в УкрСиббанку для придбання будинку. Зобов'язання за кредитом вперше було відображено в декларації за 2015 рік. Погашення кредиту відбувалося протягом 11 років (2007- 2018). Джерелом погашення кредиту були поточні доходи, накопичені кошти та частково надходження від продажу будинку, який був об'єктом забезпечення даного кредиту. Першою наступною декларацію після 2015 року була декларація за 2018 рік. Оскільки станом на 31 грудня 2018 року боргові зобов'язання були повністю виконані, інформація про кредит не була відображена в декларації за 2018 рік та наступних деклараціях». ГРД вказала, що критично ставиться до наданих пояснень, оскільки за наявності кредиту кандидатом та його дружиною протягом 2007- 2015 років продовжувалося набуття майна у власність. Так, за даними декларації кандидата за 2015 рік, його дружинерію при прийнятті рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв'язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
- також ГРД зазначила, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік кандидат відобразив власність на обладнання для відновлюваної енергетики «Swiss Solar. HUAWEI» (сонячна електростанція) вартістю 506 032 грн. Стосовно джерел походження коштів на придбання вказаного обладнання кандидат надав письмові пояснення на адресу ГРД: «джерелом доходів на придбання обладнання були накопичені грошові активи». Водночас відповідно до вказаної декларації грошові накопичення кандидата в готівковій формі не зменшились, натомість збільшились на 2 000 000 грн за рахунок банківського вкладу. Також у власності дружини відображено обладнання для відновлюваної енергетики «Longi Afore» (сонячна електростанція) задекларованою вартістю 823 650 грн. Стосовно джерел походження коштів на придбання вказаного обладнання кандидат надав письмові пояснення на адресу ГРД: «сонячна електростанція в селі Овідієва Нива Димерської територіальної громади Київської області розташована на присадибній ділянці, що належить ОСОБА_2 та її батьку ОСОБА_2 в рівних частках (відображена в декларації за 2023 рік), була побудована за кошти батька дружини». У той же час відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків свідчать про недостатність коштів дружини та її батька для придбання такого дороговартісного обладнання;
- на співбесіді 15 травня 2017 року кандидат, обґрунтовуючи достатність коштів, на питання представника ГРД пояснив, що успадкував депозит у розмірі 20 000 доларів США. Проте з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що кандидат у 2014 році фізично не отримав вказаних коштів, стосовно чого розглядався судовий спір (справа 761/37426/14-ц), та невідомо, чи було фактично виконано рішення суду та чи було перераховано кошти стягувачам;
- кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Чесність». Кандидат надав неповну інформацію стосовно притягнення його до дисциплінарної відповідальності під час проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду. Під час співбесіди 15 травня 2017 року доповідачем у колегії Комісії було оголошено інформацію стосовно кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 , у тому числі щодо відсутності відомостей про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Кандидат під час співбесіди підтвердив повноту оголошеної інформації. Водночас в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих наявна інформація стосовно притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 349/7.
Висновок ГРД також містить інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання.
В інформації зазначено таке.
Під час співбесіди 15 травня 2017 року з'ясовували питання щодо невідображення кандидатом у декларації за 2015 рік корпоративних прав у ТОВ «Індустріябудсервіс» та ТОВ «Морторгсервіс» у розмірі по 10% від загального капіталу кожного товариства (вартість кожної частки у грошовому вираженні - 11 800 грн). З пояснень кандидата вбачається, що він неуважно поставився до заповнення майнових декларацій.
Також під час співбесіди було встановлено наявність кримінальної справи, відкритої у зв'язку із замахом на злочин, передбачений частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України, стосовно посадових осіб одного з підприємств, керівником якого на той момент був кандидат. Справу було закрито.
ГРД зазначила, що, ураховуючи питання, що обговорювались на співбесіді 15 травня 2017 року, та наявні матеріали суддівського досьє, можна дійти висновку, що мотиваційний лист кандидата на посаду судді Верховного Суду є тотожним мотиваційному листу, поданому для участі в конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду. Ці обставини свідчать про самоплагіат.
З метою сприяння своєчасному ознайомленню із висновком ГРД Комісією 16 червня 2025 року надіслано кандидату електронну копію висновку та запропоновано надати пояснення та копії підтверджувальних документів за наявності.
Кандидатом 19 червня 2025 року надіслано на адресу Комісії пояснення, до яких додано документи на спростування інформації, викладеної у висновку ГРД.
Комісією у складі Другої палати проведено співбесіду з кандидатом 19 червня 2025 року.
Під час співбесіди Комісією обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у складі Другої палати від 19 червня 2025 року № 112/ас-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 набрав 686,47 бала. Питання щодо здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Рішення Комісії у складі Другої палати мотивовано тим, що кандидат набрав необхідну кількість голосів за усіма трьома критеріями, а саме:
- за критерієм особистої компетентності - 38 балів із 50 можливих, що вище 75 % максимально можливого бала (37,5 бала), тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критерієм соціальної компетентності - 40,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критеріями доброчесності та професійної етики - 255 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів), тому кандидат відповідає цим критеріям.
Також Комісією у складі Другої палати під час співбесіди виявлено факт, що кандидат на посаду судді ОСОБА_1 безпідставно не задекларував повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон.
ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік не відображено корпоративних прав у ТОВ «Індустріябудсервіс» та ТОВ «Морторгсервіс» по 10% від загального капіталу кожного товариства. У своїх поясненнях кандидат посилався на неуважність при заповненні декларації за 2015 рік та визнав свою помилку, вказав, що надалі в деклараціях за 2018, 2022, 2023 роки він зазначав цю інформацію.
Однак Комісія у складі Другої палати, проаналізувавши зазначене кандидатом, критично сприйняла його пояснення щодо недекларування корпоративних прав та одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність».
Крім цього, за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісією у складі Другої палати встановлено, що ОСОБА_1 у 2021 році придбав у власність обладнання для відновлювальної енергетики марки «Swiss Solar. HUAWEI», однак не зазначив про це в декларації за 2021 рік, оскільки вважав, що таке майно не підлягає декларуванню. Надалі в деклараціях за 2023 та 2024 роки це майно кандидатом було задекларовано на підставі роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції. Дохід від продажу електроенергії він також відображав у деклараціях.
Отже, ураховуючи встановлені обставини, Комісія у складі Другої палати зазначила, що вказаний факт свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що також вказує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України.
На підставі зазначеного Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Сумлінність».
Також під час співбесіди Комісією у складі Другої палати встановлено, що кандидат неодноразово допускав порушення правил дорожнього руху, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. З пояснень кандидата вбачається, що належний йому транспортний засіб він періодично надає в користування знайомій особі, яка теж допускає порушення правил дорожнього руху. У деклараціях доброчесності, поданих кандидатом, відображені відомості щодо притягнення його до юридичної відповідальності.
Ураховуючи зазначені фактичні обставини та пояснення кандидата, Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 21 липня 2025 року.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду, інформацію, викладену у висновку ГРД, проаналізувавши письмові пояснення кандидата, які підтримані ОСОБА_1 у засіданні, документи, надані кандидатом на спростування інформації ГРД, Комісія дійшла таких висновків.
Комісією перевірено та узагальнено надану ОСОБА_1 інформацію стосовно пункту висновку ГРД про придбання кандидатом та його дружиною нерухомого майна та автомобілів, наручного годинника, які, на думку ГРД, неможливо пояснити офіційними доходами.
Під час співбесіди у пленарному складі ОСОБА_1 пояснив, що його майновий стан за період 2000- 2016 років, а також повнота та достовірність наданої інформації вже були предметом розгляду ГРД в 2017 році під час його участі в конкурсі на посаду судді Верховного Суду. Відповідно до рішення, затвердженого 01 травня 2017 року, ГРД не знайшла підстав для висновку про невідповідність його як кандидата критеріям професійної етики та доброчесності. Тому, на його думку, розбіжність висновків стосовно одного й того самого кандидата на підставі одних і тих самих даних, зроблених через вісім років іншим складом ГРД, ставить під сумнів об'єктивність таких висновків. Кандидат зауважує, що відповідно до наданих ним декларацій фізичної особи - підприємця, які було додано до його письмових пояснень, тільки за період 2003- 2007 років ним було задекларовано 1 830 000 грн, що на той період становило приблизно 400 000 доларів США, що майже на 50% перевищувало вартість придбаного ним у 2007 році нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки у с. Підгірці Обухівського району). Стосовно кредиту кандидат пояснив, що, дійсно у 2007 році він брав кредит на придбання зазначеного нерухомого майна. Кредит було повністю погашено у 2017 році за рахунок власних коштів та частково позичених коштів. На питання ГРД, чому він не задекларував інформації про фінансові зобов'язання позичених коштів перед фізичною особою, пояснив, що у 2018 році він продав житловий будинок і всі зобов'язання, у тому числі перед фізичною особою, було погашено станом на 31 грудня 2018 року, тому таку інформацію не було ним відображено в декларації за 2018 рік та наступних деклараціях. Щодо придбання іншого майна під час наявності кредиту зазначив, що наявність у людини кредиту не означає, що вона не може собі нічого придбавати. Його доходи надавали йому можливість придбавати майно. Щодо купівлі квартири в Туреччині, як він вже пояснював Комісії у складі Другої палати, це особиста власність його колишньої дружини, яку було придбано у 2014 році за рахунок ко
Стосовно обладнання для відновлювальної енергетики кандидат пояснив, що, дійсно, ним у декларації за 2023 рік було зазначено дату набуття права на це обладнання - 04 січня 2022 року, яка є датою укладення договору купівлі-продажу електричної енергії з відповідним підприємством. Проте фактичне здійснення витрат на придбання та монтаж обладнання відбувалось протягом 2021 року, за який декларація про майновий стан ним не подавалась. Щодо обладнання, яке належить його колишній дружині, кандидат пояснив, що воно розташоване на земельній ділянці, право спільної власності на яку мають колишня дружина та її батько. Це їх власність, витрати на побудову цієї станції здійснював колишній тесть.
Стосовно обставин, викладених у пункті 1.2 висновку ГРД, ОСОБА_1 пояснив, що був судовий спір стосовно повернення йому банківського вкладу, який він успадкував від батька, у розмірі 20 000 доларів США. Він отримав рішення Шевченківського районного суду м. Києва, яке набуло законної сили в липні 2015 року, банком ПАТ «АКБ «КИІВ» не оскаржувалось. Після чого він подав його на виконання і банк його добровільно виконав. Тобто він отримав вказані кошти у 2015 році.
Стосовно неповідомлення під час проведення співбесіди на конкурсі на посаду судді Верховного Суду про притягнення його до дисциплінарної відповідальності як арбітражного керуючого, кандидат повідомив, що мабуть під час доповіді член Комісії користувався інформацією з його декларації доброчесності за 2015 рік, тому там не було інформації про таке стягнення. У нього немає даних за 2016 рік щодо цього стягнення, він подав запит до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і отримав відповідь, згідно з якою в автоматизованій системі банкрутства та неплатоспроможності немає інформації про проведення заходів контролю за 2016 рік стосовно нього. Тому підстави для цього дисциплінарного стягнення він прокоментувати не може.
Комісією в пленарному складі також враховано додаткову інформацію ГРД, зазначену у висновку, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання.
На переконання Комісії в пленарному складі, кандидат не надав обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а його поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Комісія в пленарному складі погодилась з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі Другої палати, щодо оцінки наведених вище обставин.
У Комісії залишився неспростованим сумнів у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Комісією наголошено, що предметом перевірки при дослідженні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики є, серед іншого, законність походження активів кандидата на посаду судді (судді) та членів його сім'ї, а також близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією в разі, якщо наявний «майновий зв'язок» між кандидатом на посаду судді (суддею) та близькою особою чи членом сім'ї. Наприклад, активи, набуті близькою особою кандидата на посаду судді (судді), надалі безоплатно передаються у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) або членам його сім'ї.
Кандидат не підтвердив законності джерел походження майна, яке перебуває в його власності та яким він користується. Зазначені обставини свідчать про істотну невідповідність кандидата показникам професійної етики та доброчесності.
За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, голосувань під час закритого обговорення відповідних показників Комісія у пленарному складі виснувала, що кандидат не відповідає критерію професійної етики та доброчесності за показниками «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу», і вирішила визнати ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.
Не погодившись з рішенням Комісії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Щодо доводів позивача про очікування, що факти та обставини, які були предметом перевірки під час конкурсу на посаду судді Верховного Суду у 2017 році, за результатами якого позивач підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, в тому числі і за критеріями доброчесності та професійної етики не будуть піддані переоцінці під час іншої конку
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ОЦІНКА СУДУ
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).
На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
У частині першій статті 92 Закону № 1402-VIII указано, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 цього Закону встановлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону № 1402-VІІІ.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.
ВККС України:
1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;
2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;
3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;
4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п'ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.
Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25).
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення № 20/зп-25 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об'єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Пунктом 5.10 Положення № 20/зп-25 встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.
Згідно з пунктом 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім?ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статус.
Згідно з пунктом 12 Положення № 20/зп-25 кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.
Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам.
Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення (пункт 5.1 Положення № 20/зп-25).
Згідно із пунктом 5.9 цього Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з'ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Cуд не встановив обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1- 3 статті 88 Закону № 1402-VIII.
Оцінюючи спірне рішення в аспекті його відповідності пункту 4 частини четвертої статті 88 Закону № 1402-VIII, суд виходить з такого.
Предметом спору є рішення ВККС України, яким визнано позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.
Це рішення Комісія ухвалила у пленарному складі, враховуючи наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики [в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного господарського суду].
Колегією ураховано, що судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.
При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
У свою чергу, ВККС України є уповноваженим суб'єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
Як підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2026 у справі №990/301/25, повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:
завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб'єктом;
такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;
дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і особливо під час їх зважування з публічним інтересом.
Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у згадуваній постанові, разом з тим наділення ВККС України свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.
У справі, що розглядається, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, голосувань під час закритого обговорення відповідних показників Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат не відповідає критерію професійної етики та доброчесності за показниками «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу».
З оскаржуваного рішення слідує, що Комісією перевірено та узагальнено надану ОСОБА_1 інформацію стосовно пункту висновку ГРД про придбання кандидатом та його дружиною нерухомого майна та автомобілів, наручного годинника, які, на думку ГРД, неможливо пояснити офіційними доходами.
На переконання Комісії в пленарному складі, кандидат не надав обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а його поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Також, кандидат не підтвердив законності джерел походження майна, яке перебуває в його власності та яким він користується. Зазначені обставини свідчать про істотну невідповідність кандидата показникам професійної етики та доброчесності.
У спірному рішенні констатовано, що у Комісії залишився неспростованим сумнів у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Слід урахувати, що частина дев'ята статті 69 Закону № 1402- VIII встановлює умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов'язує з наявністю / відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
За змістом пункту 6.24 Положення № 20/зп-25 під час співбесіди обов'язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (підпункти 6.21.1- 6.21.3 пункту 6.21 Положення № 20/зп-25).
Отже, з урахуванням приписів частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VIII оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності здійснюється ВККС України фактично лише за внутрішнім переконанням, що об'єктивно зумовлює підвищені вимоги до мотивування (обґрунтованості) відповідних сумнівів Комісії та її рішень у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема рішень, у яких Комісія констатувала наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
Поряд з цим, поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (у цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб'єктивними, вони повинні мати об'єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними, документами, розрахунками, ґрунтуватися на доказах), яка може бути перевірена і оцінена судом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24).
Належна мотивація рішення ВККС України (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура вирішення цього питання.
В обсязі з'ясованих обставин цієї справи суд не може погодитися з тим, що висловлений у спірному рішенні висновок ВККС України має належне обґрунтування.
Зі змісту спірного рішення судом з'ясовано, як пояснив ОСОБА_1 під час співбесіди у пленарному складі стосовно пункту висновку ГРД про придбання кандидатом та його дружиною нерухомого майна та автомобілів, наручного годинника, які, на думку ГРД, неможливо пояснити офіційними доходами у спірному рішенні указано, що як пояснив під час співбесіди у пленарному складі ОСОБА_1 , його майновий стан за період 2000-2016 років, а також повнота та достовірність наданої інформації вже були предметом розгляду ГРД в 2017 році під час його участі в конкурсі на посаду судді Верховного Суду. Відповідно до рішення, затвердженого 01 травня 2017 року, ГРД не знайшла підстав для висновку про невідповідність його як кандидата критеріям професійної етики та доброчесності. Тому, на його думку, розбіжність висновків стосовно одного й того самого кандидата на підставі одних і тих самих даних, зроблених через вісім років іншим складом ГРД, ставить під сумнів об'єктивність таких висновків. Кандидат зауважує, що відповідно до наданих ним декларацій фізичної особи - підприємця, які було додано до його письмових пояснень, тільки за період 2003- 2007 років ним було задекларовано 1 830 000 грн, що на той період становило приблизно 400 000 доларів США, що майже на 50% перевищувало вартість придбаного ним у 2007 році нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки у с. Підгірці Обухівського району). Стосовно кредиту кандидат пояснив, що, дійсно у 2007 році він брав кредит на придбання зазначеного нерухомого майна. Кредит було повністю погашено у 2017 році за рахунок власних коштів та частково позичених коштів. На питання ГРД, чому він не задекларував інформації про фінансові зобов'язання позичених коштів перед фізичною особою, пояснив, що у 2018 році він продав житловий будинок і всі зобов'язання, у тому числі перед фізичною особою, було погашено станом на 31 грудня 2018 року, тому таку інформацію не було ним відображено в декларації за 2018 рік та наступних деклараціях. Щодо придбання іншого майна під час наявності кредиту зазначив, що наявність у людини кредиту не означає, що вона не може собі нічого придбавати. Його доходи надавали йому можливість придбавати майно. Щодо купівлі квартири в Туреччині, як він вже пояснював Комісії у складі Другої палати, це особиста власність його колишньої дружини, яку було придбано у 2014 році за рахунок коштів які їй подарував батько протягом декількох років. Стосовно заниження, на думку ГРД, вартості годинника кандидат звернув увагу членів Комісії, що цей годинник було відображено ним у його заповненій вперше декларації (під час участі в конкурсі на посаду судді Верховного Суду), а тому ніякого сенсу занижувати вартість годинника у нього не було. Крім того, вартість речі, яку можна побачити в інтернеті, не завжди співпадає з вартістю аналогічної речі у стаціонарному магазині.
Стосовно обладнання для відновлювальної енергетики кандидат пояснив, що, дійсно, ним у декларації за 2023 рік було зазначено дату набуття права на це обладнання - 04 січня 2022 року, яка є датою укладення договору купівлі-продажу електричної енергії з відповідним підприємством. Проте фактичне здійснення витрат на придбання та монтаж обладнання відбувалось протягом 2021 року, за який декларація про майновий стан ним не подавалась. Щодо обладнання, яке належить його колишній дружині, кандидат пояснив, що воно розташоване на земельній ділянці, право спільної власності на яку мають колишня дружина та її батько. Це їх власність, витрати на побудову цієї станції здійснював колишній тесть.
Стосовно обставин, викладених у пункті 1.2 висновку ГРД, ОСОБА_1 пояснив, що був судовий спір стосовно повернення йому банківського вкладу, який він успадкував від батька, у розмірі 20 000 доларів США. Він отримав рішення Шевченківського районного суду м. Києва, яке набуло законної сили в липні 2015 року, банком ПАТ «АКБ «КИІВ» не оскаржувалось. Після чого він подав його на виконання і банк його добровільно виконав. Тобто він отримав вказані кошти у 2015 році.
Стосовно неповідомлення під час проведення співбесіди на конкурсі на посаду судді Верховного Суду про притягнення його до дисциплінарної відповідальності як арбітражного керуючого, кандидат повідомив, що мабуть під час доповіді член Комісії користувався інформацією з його декларації доброчесності за 2015 рік, тому там не було інформації про таке стягнення. У нього немає даних за 2016 рік щодо цього стягнення, він подав запит до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і отримав відповідь, згідно з якою в автоматизованій системі банкрутства та неплатоспроможності немає інформації про проведення заходів контролю за 2016 рік стосовно нього. Тому підстави для цього дисциплінарного стягнення він прокоментувати не може.
Як вже зазначалося, у спірному рішенні констатовано, що наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а його поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції». Комісією вказано, що кандидат не підтвердив законності джерел походження майна, яке перебуває в його власності та яким він користується. Зазначені обставини свідчать про істотну невідповідність кандидата показникам професійної етики та доброчесності.
Зміст спірного рішення свідчить про те, що ВККС України, зазначаючи про неспростовні сумніви, не надала оцінки поясненням кандидата. Спірне рішення містить лише посилання на певні обставини, які стосуються доходів позивача та його трудової діяльності, однак без зазначення жодних мотивів, які спонукали б відповідача дійти такого висновку.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежать від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
При цьому, положеннями статті 101 Закону № 1402-VIII прямо передбачено обов'язок ВККС вмотивувати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Суд вважає, що вмотивованість рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Така позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.07.2025 у справі № 990/171/24.
Втручання спірними рішеннями ВККС України у гарантоване статтею 8 Конвенції право позивача на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру не було необхідним і пропорційним, оскільки сталося без належного з'ясування та обґрунтування підстав, належно не мотивовано з наданням оцінки поясненням кандидата на посаду судді.
Такий висновок жодним чином не спростовує і не може спростувати посилання відповідача на дискрецію ВККС України у спірних правовідносинах, адже виключність повноважень Комісії у процедурі оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду не звільняє Комісію від обов'язку належним чином мотивувати рішення, у якому вона констатувала наявність обґрунтованого сумніву / неспростованого сумніву щодо доброчесності кандидата на посаду судді.
Зважаючи на встановлені обставин цієї справи, суд доходить висновку, що відсутність у спірному рішенні докладного аналізу і мотивованої оцінки усіх доводів кандидата, які не є очевидно необґрунтованими, не можна визнати незначною формальністю або недоліком, що не має істотного значення та не впливає на законність і обґрунтованість такого рішення ВККС України у цілому. Це свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та критерію обґрунтованості, визначеному статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.
Крім того, слід також урахувати доводи позивача про те, що розбіжність висновків щодо відповідності критеріям доброчесності та професійної етики одного й того самого кандидата, на підставі одних й тих самих фактів, що зроблені іншим складом ВККС не можна визнати як дотримання принципу «правової визначеності».
Відповідач у відзиві не заперечив, що у поясненнях від 31.05.2025 та від 19.06.2025, а також під час співбесіди позивач звертав увагу членів Комісії та ГРД, що його майновий стан за період 2000-2016 роки, а також повнота та достовірність наданої про себе інформації, вже були предметом розгляду Громадської ради доброчесності та Вищої кваліфікаційної комісії суддів в 2017 році під час участі в конкурсі на посаду судді Верховного Суду.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 265/ вс-17 кандидата ОСОБА_1 було визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, в тому числі й за критерієм доброчесності.
Суд виходить з того, що вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.08.2025 у справі № 990/301/25.
Поряд з цим, якщо при порівнянні двох справ з однаковими умовами, але протилежним результатом, не з?ясовано істотних об?єктивних відмінностей, причин, що упосліджують такі наслідки, вважається, що орган не керується раціональними причинами при вирішенні питань своєї компетенції. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС є встановлення Комісією обставин та мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків. При цьому такі обставини повинні бути відмінними від тих, які лягли в основу позитивного рішення щодо цього ж кандидата, а висновки щодо відступу (відхилення) від попередніх - належним чином пояснені в самому рішенні. Тобто негативне рішення відповідача має містити мотиви, з яких ВККС дійшла висновку про наявність відповідних обставин та причин.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин, у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин, суд висновує, що оскаржуване рішення Комісії не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить покликання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивача критеріям, визначеним Законом, на підставі чого Комісія дійшла висновків про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, спростовуються висновками суду, наведеними вище в мотивувальній частині цього рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожен аргумент. Тому за наведених підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для ухвалення рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі від 21 липня 2025 року № 192/ас-25 про визнання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.
Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне засідання у пленарному складі щодо розгляду питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В.В. Хохуляк
І.А. Васильєва
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
В.П. Юрченко
Судді Верховного Суду
Повне судове рішення складено 13.03.2026