про відмову у відкритті касаційного провадження
12 березня 2026 року
м. Київ
справа №420/23946/25
адміністративне провадження № К/990/8698/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року
у справі №420/23946/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві (філія Головного сервісного центру МВС)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві (філія Головного сервісного центру МВС), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві (філія Головного сервісного центру МВС) щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01 лютого 2023 року;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в місті Києві (філія Головного сервісного центру МВС) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за прирівняною посадою інспектора патрульної поліції (молодшого складу поліції), з урахуванням грошового забезпечення діючих поліцейських станом на 01 лютого 2023 року для перерахунку його пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо ненадання інформації про розмір грошового забезпечення поліцейського патрульної поліції (молодшого складу поліції) станом на 01 лютого 2023 року, яка враховує зміни, запроваджені службовою телеграмою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 03 лютого 2023 року №554/103/05-2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області надати до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві (філія Головного сервісного центру МВС) та/або до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області інформацію про розмір грошового забезпечення поліцейського патрульної поліції (молодшого складу поліції), яка враховує зміни з 01 лютого 2023 року (зокрема, посадовий оклад за спеціальним званням старший сержант поліції та посадовий оклад за посадою поліцейського патрульної поліції - молодшого складу поліції), відповідно до службової телеграми Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 03 лютого 2023 року №554/103/05-2023.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 25 лютого 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги, Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частин четвертої і п'ятої статті 328 КАС України для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги та здійснення касаційного перегляду рішень судів першої і апеляційної інстанцій.
Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №420/23946/25.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №420/23946/25, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відповідають висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 травня 2020 року у справі №592/5164/16-а, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 09 листопада 2023 року у справі №380/14770/21, від 29 квітня 2025 року у справі №160/10425/24, щодо правильного застосування норм права, питання застосування яких стояло перед судами першої і апеляційної інстанцій, про що обґрунтовано зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
При цьому, касаційна скарга не містить доводів про помилковість застосування судами вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, що свідчить лише про незгоду ОСОБА_1 з ухваленими судовими рішеннями.
Таким чином, Суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, станом на день винесення цієї ухвали Верховний Суд від згаданих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне ініціювати питання про відступлення від зазначених висновків.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку, скаржником не наведені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 11 грудня 2025 року у справі №260/5652/24, від 23 грудня 2025 року у справі №480/1211/25, від 14 січня 2026 року у справі №560/18560/24.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі №420/23946/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві (філія Головного сервісного центру МВС) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Бевзенко
С.М. Чиркін