13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 160/34929/24
адміністративне провадження № К/990/50125/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Божедарівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Божедарівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (у складі судді Горбалінського В.В.) від 22 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.) від 30 жовтня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Божедарівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області (далі - Божедарівська селищна рада, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Божедарівської селищної ради від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII, яким їй відмовлено в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею не більше 2,00 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована на території Божедарівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області, для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Божедарівську селищну раду надати їй дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Божедарівської селищної ради.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 08 листопада 2023 року у справі № 160/21568/23 вже визнавав протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради щодо нерозгляду її клопотання від 06 лютого 2023 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, та зобов'язував розглянути це клопотання.
28 жовтня 2024 року вона повторно звернулася з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, проте Божедарівська селищна рада 28 листопада 2024 року прийняла рішення № 27-56/VIII, яким їй відмовила у наданні дозволу з мотивів того, що земельна ділянка має цільове призначення земель сільськогосподарського призначення, а такі землі не підлягають безоплатній приватизації згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і можуть передаватися лише в оренду.
Позивачка вважала таку відмову протиправною, оскільки спірна земельна ділянка обліковується в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) як землі запасу і підлягає розподілу, а зміна цільового призначення відбувається саме під час розробки проєкту землеустрою; на земельній ділянці розташовані належні їй господарські споруди (тваринницька будівля, вигульні майданчики за адресою: АДРЕСА_1); Божедарівська селищна рада не надала документів, які б підтверджували невідповідність місця розташування земельної ділянки нормативно-правовим актам, містобудівній документації тощо; підпункт 5 пункту 27 «Перехідні положення» ЗК України прямо передбачає безоплатну передачу земельних ділянок у власність власникам розташованих на них об'єктів нерухомості.
Повноваження Божедарівської селищної ради у спірних правовідносинах не є дискреційними, крім того, сама Рада у 2021 році надавала аналогічні дозволи щодо сусідніх ділянок (1222083000:01:001:741 та :742), на яких також розташовані будівлі тваринницького комплексу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 22 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, задовольнив частково позов:
- визнав протиправним та скасував рішення сесії Божедарівської селищної ради від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2,00 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, розташованій за адресою: Божедарівська селищна рада Кам'янського району Дніпропетровської області;
- зобов'язав Божедарівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2,00 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада Кам'янського району Дніпропетровської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
4. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Божедарівська селищна рада не навела у рішенні від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII підстави для відмови у наданні дозволу, передбаченої частиною сьомою статті 118 ЗК України, а тому суди позбавлені можливості оцінити обґрунтованість відмови по суті. Зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проєкту землеустрою не суперечить забороні безоплатної передачі земель під час дії воєнного стану, встановленій підпунктом 5 пункту 27 розділу X ЗК України, оскільки судове рішення не передбачає прийняття Божедарівською селищною радою позитивного рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги Божедарівська селищна рада покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 19 Конституції України, Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2145-ІХ), статті 121, підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 січня 2023 року у справі № 120/19319/21-а та від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21 (щодо дотримання встановленого законом порядку безоплатного відведення земельних ділянок у власність та неприпустимість його порушення), від 03 серпня 2023 року у справі № 300/3771/22 та від 18 лютого 2025 року у справі № 380/10564/22 (про застосування підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України як самостійної підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою в умовах воєнного стану), від 04 листопада 2025 року у справі № 160/12938/24 (про те, що наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна не виключає дію заборони на надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства під час воєнного стану).
Суди попередніх інстанцій фактично легалізували можливість безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 2,0 га з підстави розташування на ній об'єкта нерухомого майна загальною площею лише 47,8 кв. м, тоді як за наявності нерухомості земельна ділянка надається саме для обслуговування такого майна. Позивачка фактично намагається обійти обмеження, передбачені частиною першою статтею 121 ЗК України, оскільки норма безоплатної передачі земельної ділянки для цих цілей у селищах становить не більше 0,15 га. Повторний розгляд клопотання позивачки за своїми наслідками є рівнозначним зобов'язанню надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою, що суперечить підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України в умовах дії воєнного стану.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. 02 грудня 2025 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
8. Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження.
9. Позивачка отримала копію зазначеної ухвали 22 грудня 2025 року (ідентифікатор R067061688533), проте не скористалася правом подати відзив на касаційну скаргу.
10. Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 березня 2026 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що у 2023 році ОСОБА_1 звернулася до Божедарівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Божедарівської селищної ради Кам'янського (Криничанського) району Дніпропетровської області.
12. 01 березня 2023 року Божедарівська селищна рада листом від 01 березня 2023 року № 272/02-12 «Щодо надання інформації» відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу, зазначивши, що ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації, а тому порядок безоплатної приватизації за статтею 118 ЗК України до неї не застосовується. Позивачка оскаржила цю відмову до суду.
13. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 08 листопада 2023 року у справі № 160/21568/23 визнав протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 06 лютого 2023 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та зобов'язав Раду повторно розглянути це клопотання й прийняти рішення відповідно до чинного законодавства; в іншій частині позовних вимог суд відмовив.
14. 28 листопада 2024 року на виконання цього рішення Божедарівська селищна рада прийняла на сесії рішення № 27-56/VIII, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею не більше 2,00 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0709) для ведення особистого селянського господарства. У додатку до рішення Рада зазначила, що спірна земельна ділянка з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації, у зв'язку з цим земельні ділянки, на яких розміщені господарські будівлі та споруди ОСОБА_1 , можуть передаватися лише на умовах оренди.
15. Позивачка не погодилася з відмовою у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, оскаржила зазначене рішенням Божедарівської селищної ради до суду.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
18. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
19. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року відповідають не у повній мірі, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
22. Частина перша статті 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
23. Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
24. Водночас відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Частина перша статті 122 ЗК України встановлює, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
26. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
27. Тобто особа може безоплатно отримати земельну ділянку у власність за вичерпним переліком цільових призначень (ведення фермерського господарства або особистого селянського господарства, або садівництва, будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуальне дачне будівництво, будівництво індивідуальних гаражів).
28. Водночас усі шість підстав безоплатного набуття у власність земельних ділянок обмежені нормами безоплатної приватизації, встановленими у частині першій статті 121 ЗК України: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
29. Таким чином, особа може безоплатно отримати земельну ділянку у власність для вичерпного переліку цільових призначень, визначених частиною шостою статті 118 та частиною першої статті 121 ЗК України, а саме: ведення фермерського господарства або особистого селянського господарства, або садівництва, будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуальне дачне будівництво, будівництво індивідуальних гаражів - у межах відповідних норм безоплатної приватизації, встановлених у частині першій статті 121 ЗК України.
30. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
31. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
32. Такий вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимагає від органу місцевого самоврядування (органу виконавчої влади) перевірки відповідності місця розташування земельної ділянки, щодо якої подано заяву, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, - і лише за наявності невідповідності за одним із зазначених критеріїв надати мотивовану відмову.
33. За таких умов суворе дотримання порядку відведення земельних ділянок у власність фізичним або юридичним особам та забезпечення конкурентного способу розпорядження землею як суспільним активом, зокрема шляхом продажу на торгах, є необхідною умовою раціонального використання землі, реалізації принципу рівності перед законом та запобігання будь-яким формам дискримінації. Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі № 120/19319/21-а та від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21.
34. Водночас Законом № 2145-IX внесено зміни до деяких законодавчих актів України, серед іншого, доповнено Розділ X «Перехідні положення» ЗК України пунктами 27 і 28.
35. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній до набрання 19 грудня 2025 року чинності Закон України від 08.10.2025 № 4625-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав на землю власників об'єктів нерухомого майна, зруйнованих внаслідок бойових дій», зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
36. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07 квітня 2022 року. З огляду на зазначене з 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
37. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
38. 24 лютого 2022 року Президент України своїм Указом № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє безперервно, з 03 лютого 2026 року згідно з Указом Президента від 12 січня 2026 року № 40/2026.
39. Таким чином, із 07 квітня 2022 року на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України на території України заборонено безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність, а також надання дозволів на розробку документації із землеустрою та розроблення такої документації - і ця заборона є чинною до припинення (скасування) воєнного стану.
40. Верховний Суд у постановах від 03 серпня 2023 року у справі № 300/3771/22 та від 18 лютого 2025 року у справі № 380/10564/22 сформулював правову позицію щодо застосування підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
41. Отже, підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України є самостійною і достатньою правовою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність на весь період дії воєнного стану, незалежно від інших підстав, передбачених частиною сьомої статті 118 ЗК України.
42. До 19 грудня 2025 року виняток становили лише випадки безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд) та громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності ЗК України. З 19 грудня 2025 року такі випадки розширені на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв'язку зі знищенням майна.
43. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Божедарівська селищна рада могла мотивувати відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709 лише підставою, передбаченою абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення від 28 листопада 2024 року фактично діяв мораторій, установлений підпунктом 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність на весь період дії воєнного стану незалежно від відповідності чи невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації та документації із землеустрою.
44. Водночас ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що на спірній земельній ділянці (за адресою: АДРЕСА_1 ), розташовані належні їй господарські споруди (тваринницька будівля, вигульні майданчики), у зв'язку з цим вважала, що має право отримати відповідний дозвіл на розробку проєкту землеустрою у силу винятку, передбаченого другим реченням підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
45. Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2025 року в аналогічній справі № 160/12938/24 зазначив, що за змістом статей 118, 121 ЗК України наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд) не надає права на час встановлених розділом X «Перехідні положення» ЗК України (підпункт 5 пункту 27) заборон отримувати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
46. Тобто передбачений другим реченням підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України виняток стосується виключно безоплатної передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у приватну власність для обслуговування такого майна в межах відповідної норми статті 121 ЗК України (для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд).
47. Водночас Божедарівська селищна рада у додатку до рішення від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII мотивувала відмову у наданні дозволу тим, що спірна земельна ділянка не може бути отримана у порядку безоплатної приватизації, водночас така земельна ділянка може передаватися особі лише на умовах оренди.
48. Частина перша статті 22 ЗК України передбачає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються, зокрема, землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.
49. З огляду на статтю 33 ЗК України у поєднанні з положенням частини шостої статті 118 ЗК України земельна ділянка із земель державної або комунальної власності може бути надана зацікавленим громадянам безоплатно для ведення особистого селянського господарства у межах норми безоплатної приватизації, встановленої у частині першій статті 121 ЗК України - не більше 2,0 гектара, та передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
50. Проте на момент прийняття Божедарівською селищною радою рішення від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII заборона, передбачена підпунктом 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, поширювалась у тому числі на випадки безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
51. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України та абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України, проте фактично дійшли правильного по суті висновку про протиправність рішення Божедарівської селищної ради від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII.
52. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX) здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
53. Адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, тобто втручатися у дискрецію останнього в частині вибору правового обґрунтування прийнятого ними рішення, яке може бути предметом судового оскарження.
54. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
55. Зазначені критерії визначають межі судового контролю за діяльністю суб'єктів владних повноважень і не надають суду повноважень змінювати мотиви, покладені в основу оскаржуваного рішення. Підміна судом таких мотивів іншими фактично означала б прийняття рішення замість відповідного адміністративного органу, що суперечить принципу поділу влади, закріпленому у статті 6 Конституції України, а також завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України.
56. Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали протиправним рішення Божедарівської селищної ради від 28 листопада 2024 року № 27-56/VIII та зобов'язали відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) для ведення особистого селянського господарства, проте виходили з помилкових мотивів, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
58. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
59. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
60. Верховний Суд вважає, що немає потреби направляти справу на новий розгляд відповідно до статті 353 КАС України, оскільки фактичні обставини у справі встановлені належним чином і не потребують додаткового з'ясування та оцінки доказів.
61. Скасування протиправного рішення Божедарівської селищної ради та зобов'язання її повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 є належним і пропорційним способом захисту порушеного права, адже адміністративний суд у цій справі перевіряє правомірність прийнятого рішення, а не здійснює безпосереднє розпорядження земельною ділянкою. При повторному розгляді Божедарівська селищна рада зобов'язана перевірити наявність підстав для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
62. За викладених обставин касаційну скаргу Божедарівської селищної ради слід задовольнити частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови Верховного Суду; в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Божедарівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 160/34929/24 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа