ф
13 березня 2026 року
м. Київ
справа №480/9935/24
адміністративне провадження №К/990/7052/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 480/9935/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 25 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 25 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2018 року; з 17 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року; з 04 грудня 2022 року по 18 січня 2024 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди: з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2018 року; з 17 серпня 2018 року по 31 грудня 2020 року; з 04 грудня 2022 року по 18 січня 2024 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2021 року по 03 грудня 2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 03 грудня 2022 року відповідно до абзацу 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 480/9935/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078.
Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги залишено без задоволення.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 480/9935/24 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 480/9935/24.
04 березня 2026 року до Суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 480/9935/24.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення суддя-доповідач зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким приписам Конституції України кореспондують положення частин другої, третьої статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), якими визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Подібні приписи містять й норми статті 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року наголошував, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Конституцією України гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 8 та частина перша статті 129).
Крім того, Закон № 1402-VIII (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).
З огляду на вищевикладене Верховний Суд підкреслює, що зупинення виконання або дії судових рішень допускається як винятковий захід, для чого повинні існувати вагомі поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та / або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбачений статтями 380 та 381 КАС України механізм повороту виконання судового рішення.
Отже, для зупинення виконання або дії судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
При цьому, згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Це правило стосується, в тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує заяву про зупинення виконання (дії) судових рішень на стадії касаційного провадження.
Заявлене ж відповідачем клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень наведеним критеріям не відповідає, оскільки не містить належних, вагомих і достатніх обґрунтувань та доказів на їх підтвердження.
Доводи заявника ґрунтуються на припущеннях та сподіваннях на конкретні результати розгляду справи, а обґрунтовані підстави, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваного рішення суду, у клопотанні не наведено.
Інших доводів щодо наявності підстав для зупинення виконання судових рішень зазначене клопотання не містить.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України необхідно відмовити.
Керуючись статтями 340, 375 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 480/9935/24.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя І. В. Желєзний