Іменем України
11 березня 2026 року
м. Київ
справа №990/233/25
адміністративне провадження № П/990/233/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Бевзенка В.М.,
за участю секретаря судового засідання: Висоцького А.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Степанова Є.В.,
представників відповідачів: Петренко Ю.В., Лиходій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №990/233/25
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія відповідно), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада відповідно)
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому визнана рішенням Комісії від 15 січня 2024 року такою, що не відповідає займаній посаді.
У подальшому, 10 квітня 2025 року Рада своїм рішенням звільнила ОСОБА_1 з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
Позивач звернулася до Верховного Суду з проханням визнати протиправними та скасувати відповідні рішення ВККСУ та Ради й зобов'язати Комісію повторно провести співбесіду з суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, Верховний Суд, вирішуючи цей публічно-правовий спір, надавав відповіді на такі питання:
1) чи були дотримані ВККСУ та ВРП формально-юридичні вимоги щодо проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та звільнення судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .?
2) чи були обставини (інформація) щодо судді ОСОБА_1 , зазначені у висновку Громадської ради доброчесності, підтверджені ВККСУ і не спростовані ВРП, такими, що свідчать про невідповідність судді займаній посаді?
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 до ВККСУ, ВРП, у якому позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 15 січня 2024 року №3/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді»;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 10 квітня 2025 року №773/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України»;
- зобов'язати ВККСУ повторно провести співбесіду з суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що оскаржувані рішення ВККСУ і ВРП є незаконними та необґрунтованими, у них відсутні належні доводи та аргументи з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає займаній посаді.
Зокрема, щодо мотивів, які були покладені відповідачами в основу своїх рішень і які позивач вважає необґрунтованими і безпідставними, стверджується наступне:
- стосовно зауважень про те, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 та 2017 роки ОСОБА_1 декларувала майнові права на житло лише в місті Ірпінь Київської області і не декларувала у вказані роки житла в місті Сміла, де фактично проживала, то, як зазначає позивач: вона не мала умислу приховати обставини свого проживання у м. Сміла Черкаської області як у 2016, так і в 2017 роках, адже це загальновідома інформація. Проте, не будучи забезпеченою від держави будь-яким житлом в регіоні, в якому ОСОБА_1 до цього часу не проживала, не маючи там власного нерухомого майна, вона була змушена неодноразово змінювати місце проживання. У цьому випадку позивач керувалася пунктом 11 роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року №3 щодо недекларування майна у тому разі, якщо суб'єкт декларування користувався ним упродовж року, але станом на 31 грудня вже не користується; до того ж, уповноваженим органом по здійсненню контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування з даного приводу порушень встановлено не було;
- стосовно безоплатного користування квартирою у місті Сміла Черкаської області загальною площею 30 кв. метрів, яка належала ОСОБА_2 , - позивач у вказаній квартирі почала проживати із 28 травня 2019 року, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 було розглянуто нею ще 22 листопада 2018 року (справа №703/2278/18), тобто ОСОБА_1 вселилася у квартиру ОСОБА_2 через півроку після розгляду зазначеної справи, що, як наслідок, не може свідчити про наявність будь-якого конфлікту інтересів;
- щодо безоплатного набуття у власність, у липні 2018 року, трьох земельних ділянок, які були приватизовані ОСОБА_1 та її близькими особами за рішеннями Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 20 червня 2018 року, - це звичайна процедура безоплатного набуття права власності на земельні ділянки громадянами України, що гарантоване законодавством України; доводи ж про те, що отримання суддею та її близькими особами таких земельних ділянок пов'язано із розглядом 09 липня 2018 року та 03 квітня 2018 року суддею справ №703/5377/14 та №703/3004/17 за участю Балаклеївської сільської ради, є надуманими та необґрунтованими;
- з приводу відсутності відомостей про ОСОБА_4 як члена сім'ї ОСОБА_1 у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015-2022 роки, то позивачка зазначила, що у вказаний проміжок часу ОСОБА_4 не був членом її сім'ї, а тому і не було правових підстав для зазначення його у відповідних деклараціях за означені періоди;
- стосовно надання оцінки отриманню ОСОБА_1 у червні 2015 року від ОСОБА_4 коштів на купівлю автомобіля, то вказує, що під час співбесіди у ВККСУ таких обставин позивач не повідомляла, а тому висновок Комісії і, відповідно, ВРП щодо таких обставин є безпідставним й ґрунтується на припущеннях.
Підсумовуючи, наголошує, що в усіх вищеперерахованих випадках, які, на думку ВККСУ, свідчать про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді й є підставою для її звільнення, Національним агентством з питань запобігання корупції як органом, компетентним вирішувати та давати кваліфікацію відповідним обставинам, будь - яких протоколів з цього приводу не складалося та питання про притягнення позивачки до відповідальності не порушувалося, а ВККСУ не було повідомлено спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції про це. Походження майна за період 2010-2015 років вже було предметом перевірки ВРП під час розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення позивачки на посаду судді. Фактично, ВККСУ під час співбесіди, взявши на себе в деякій мірі повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції, піддавши сумнівам раніше прийняті рішення про призначення позивачки на посаду судді попереднім складом ВККСУ та ВРП, здійснила переоцінку раніше встановлених обставин та доказів на їх підтвердження.
Вказує й на те, що висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) ОСОБА_1 взагалі не було надіслано; лише ознайомившись із суддівським досьє 11 січня 2024 року, позивачка отримала його вже у приміщенні ВККСУ. Також Комісією не було взято до уваги кількість розглянутих суддею справ, скасованих та змінених судових рішень, обсягу навантаження, проходження підготовки та підвищення кваліфікації, а також інших обставин, які, на думку позивачки, свідчать про належне виконання нею своїх обов'язків.
Як стверджує позивачка, у рішенні ВККСУ від 15 січня 2024 року №3/ко-24 вказана лише загальна кількість набраних суддею балів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Натомість, його зміст не дає змоги встановити, за якими саме показниками критеріїв компетентності, професійної етики та доброчесності ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, як і не дає можливості встановити дійсних мотивів, з яких виходила колегія Комісії під час ухвалення рішення.
3. ВККСУ позовні вимоги не визнала, подала до Суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Таку свою позицію по суті обґрунтовує тим, що, оцінивши в сукупності зазначені у висновку ГРД та підтверджені під час кваліфікаційного оцінювання обставини (зокрема стосовно: недекларування нерухомого майна у місті Сміла Черкаської області у 2015- 2017 роках; безоплатного користування квартирою у місті Сміла Черкаської області загальною площею 30 кв. метрів; отримання суддею, її матір'ю та колишнім чоловіком права власності на земельні ділянки у с. Балаклея Смілянського району Черкаської області; недекларування ОСОБА_4 як члена сім'ї), які свідчать про недотримання суддею певних вимог стосовно професійної етики та доброчесності, дослідивши досьє судді та заслухавши її пояснення, Комісія оцінила такі критерії кваліфікаційного оцінювання як професійна етика та доброчесність у 50 балів кожний. Як наслідок, за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивач набрала 487,875 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому визнана такою, що не відповідає займаній посаді.
Стверджує, що визнання Комісією ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, здійснено за сукупним результатом усіх досліджених обставин, а вмотивованість оскаржуваного рішення ВККСУ розкриває в цілому повноту та умови, що слугували підставою для його ухвалення. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. При цьому таке оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Таким чином, ВККСУ вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісія, здійснюючи кваліфікаційне оцінювання позивача на відповідність займаній посаді та ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
4. ВРП також подала до Суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Зокрема, щодо рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України як судді, щодо якої за результатами оцінювання виявлено невідповідність займаній посаді, Рада вказує, що це рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і підстав для скасування цього рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) немає. Так, 05 лютого 2024 року до ВРП надійшло подання з рекомендацією ВККСУ про звільнення судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 відповідно до рішення Комісії від 15 січня 2024 року №3/ко-24. Розгляд справи щодо звільнення судді ОСОБА_1 був призначений на 13, 27 березня та 10 квітня 2025 року. Відповідні запрошення були надіслані на адресу судді та оприлюднені на офіційному вебсайті Ради. 27 березня та 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Степанов Є.В. з'явилися на засідання ВРП, мали можливість та надавали відповідні пояснення. Оцінивши матеріали суддівського досьє, рішення ВККСУ, запис співбесіди колегії ВККСУ та всі надані пояснення, ВРП дійшла висновку, що у межах своїх дискреційних повноважень ВККСУ ухвалила мотивоване рішення, яке містить належні висновки про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання. У підсумку, на підставі рекомендації ВККСУ, ВРП ухвалила рішення про звільнення судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 згідно із підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Отже, ВРП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не може бути задоволена.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. 20 травня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
6. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 20 травня 2025 року) для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Шарапа В.М., Бевзенко В.М., Єзеров А.А., Стрелець Т.Г. У зв'язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 травня 2025 року №12), що унеможливлювало її участь у розгляді позовних заяв, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року №451/0/78-25 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (протокол від 22 травня 2025 року) й для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Шарапа В.М., Бевзенко В.М., Єзеров А.А., Берназюк Я.О.
7. Верховний Суд ухвалою від 23 травня 2025 року відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, при цьому витребував у ВККСУ та ВРП належним чином засвідчені копії оскаржуваних рішень, а також всіх документів (матеріалів), на підставі яких їх прийнято; в подальшому, у зв'язку із необхідністю вчинення процесуальних дій, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, оголошувалися перерви в судовому засіданні; в подальшому, у зв'язку із необхідністю вчинення процесуальних дій, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, оголошувалися перерви в судовому засіданні.
8. 03 червня 2025 року від ВРП, а 12 червня 2025 року від ВККСУ до Суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просили у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи їх мотивами, що вказані вище.
9. В судовому засіданні 11 березня 2026 року Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформації про те, чи реєструвався шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з наданням відповідного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану.
10. Позивач та її представник під час розгляду справи висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, заявлені позовні вимоги підтримали та просили Суд їх задовольнити.
11. Представники ВККСУ та ВРП проти доводів та вимог позовної заяви заперечили, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, й, надавши відповідні пояснення, просили відмовити в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
12. ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 вересня 2016 року №410/2016 призначена на посаду судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області строком на 5 років.
13. Рішенням ВККСУ від 07 червня 2018 року №133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
14. Рішенням ВККСУ від 26 листопада 2018 року №280/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема ОСОБА_1 . ВККСУ вирішила допустити ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
15. Рішенням ВККСУ від 12 грудня 2018 року №13/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, ОСОБА_1 . За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок від 03 лютого 2019 року.
16. З моменту набрання чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (07 листопада 2019 року) повноваження членів ВККСУ були припинені, що, зокрема, унеможливило завершення процедури кваліфікаційного оцінювання судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді. Кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді було відновлено після формування 01 червня 2023 року повноважного складу ВККСУ.
17. 08 січня 2024 року ГРД затверджено висновок про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням, серед іншого, на такі обставини.
У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік ОСОБА_1 декларувала майнові права на житло лише в місті Ірпінь Київської області, хоча зазначила, що фактично проживає у місті Сміла Черкаської області. Жодного об'єкта нерухомості, в якому можна мешкати в місті Сміла, суддя не внесла в декларацію. Не зазначила у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2016- 2017 роки жодного об'єкта нерухомості у місті Сміла після того, як 15 грудня 2016 року була призначена суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Крім того, 10 червня 2015 року позивач набула право власності на елітний позашляховик Toyota Land Cruiser 200, 2015 року випуску. Задекларована вартість на дату набуття у власність автомобіля - 2 249 888 гривень або 106 327 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ на дату правочину. Водночас, на думку ГРД, доходи за попередні роки не давали ОСОБА_1 змоги придбати подібний дороговартісний елітний позашляховик.
У висновку ГРД зазначено, що 20 вересня 2018 року суддя набула право користування (тимчасове безоплатне користування з дозволу власника) квартирою загальною площею 24,7 кв. м у місті Сміла Черкаської області. Ця квартира належить ОСОБА_6 , яка, за наявною у ГРД інформацією, не є близькою особою судді. 28 травня 2019 року суддя ОСОБА_1 набула право користування (тимчасове безоплатне користування з дозволу власника) квартирою загальною площею 30 кв. м у Черкаській області (назву населеного пункту суддя в декларації не зазначила). Це приміщення належить громадянці ОСОБА_2 , яка, за наявною у ГРД інформацією, також не є близькою особою судді.
Особа з таким прізвищем, ім'ям і по-батькові, як і та, що надала судді ОСОБА_1 у тимчасове безоплатне користування квартиру, ОСОБА_2 , позивалася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 22 листопада 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 вирішив позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити (справа №703/2278/18).
Крім того, у липні 2018 року ОСОБА_1 , її колишній чоловік ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_7 за рішеннями Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області набули право власності на три суміжні земельні ділянки площею 0,25 га кожна у населеному пункті Балаклея Черкаського району Черкаської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На думку ГРД, місцева влада надала дозвіл на приватизацію одночасно трьом членам родини. При цьому суддя ОСОБА_1, будучи наділеною повноваженнями судді, неодноразово ухвалювала судові рішення за участю Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області (справи №703/5377/14-ц, №703/3004/17).
Крім того, як вбачається з висновку, суддя безпідставно не подала інформацію для декларування члена сім'ї або діяла з порушенням установлених законодавством строків. Відповідно до відомостей у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування судді, за 2015 - 2021 роки суддя ОСОБА_1 в розділі «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» вказує лише свою дочку ОСОБА_8 , 2014 року народження, і не зазначає про спільне проживання з колишнім чоловіком ОСОБА_4 (дата реєстрації шлюбу - 17 листопада 2007 року, розірвано шлюб на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області - 16 грудня 2010 року).
18. За результатами дослідження суддівського досьє судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 та співбесіди із нею Комісія дійшла таких висновків.
19. Критерій професійної компетентності судді оцінено таким чином: рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування - ОСОБА_1 набрала 75,375 бала; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання - ОСОБА_1 набрала 65 балів; ефективність здійснення правосуддя оцінена у 50 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено у 5 балів.
20. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності у 61 бал.
21. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності у 54 бали.
22. Критерій професійної етики та доброчесності судді оцінено таким чином: особисті морально-психологічні якості та загальні здібності за показниками розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших оцінено у 45 балів; особисті морально-психологічні якості та загальні здібності за показниками чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань оцінено у 32,5 бала.
23. Як наслідок, Комісією у складі колегії оцінено в сукупності зазначені у висновку ГРД обставини, досліджено досьє ОСОБА_1 , проведено співбесіду із нею та, визначивши результати кваліфікаційного оцінювання судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, ухвалено оскаржуване рішення від 15 січня 2024 року №3/ко-24, яким визначено, що суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 487,875 бала. Позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді. ВРП рекомендовано розглянути питання про звільнення з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
ОСОБА_1 . На цій підставі 05 лютого 2024 року до ВРП надійшло подання з рекомендацією ВККСУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
25. 10 квітня 2025 року за наслідками розгляду подання ВККСУ, посилаючись на положення статті 131, підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), статей 3, 30, 34, 56, пункту 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII, ВРП ухвалила оскаржуване рішення №773/0/15-25, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
26. Не погоджуючись із такими рішеннями ВККСУ та Ради, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.
28. Перше питання - чи були дотримані ВККСУ та ВРП формально-юридичні вимоги щодо проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та звільнення судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .?
29. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. В Україні створена система органів суддівського врядування, серед яких ВРП і ВККСУ. На ВРП Конституція України, Закон №1402-VIII, Закон №1798-VIII покладає важливу для держави функцію - формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів. Така функція реалізовується за допомогою іншого органу - ВККСУ.
31. Повноваження, статус, порядок діяльності та засади організації ВРП визначаються Законом №1798-VIII.
32. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 6 статті 3 Закону №1798-VIII Рада наділена повноваженнями ухвалювати рішення про звільнення судді з посади.
33. Статус та повноваження ВККСУ визначено Законом №1402-VIII.
34. Також Закон №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.
35. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
36. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, оцінюється колегіями ВККСУ у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККСУ.
37. За правилами частин першої, другої та п'ятої статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.
38. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону №1402-VIII.
39. Відповідно до частини першої статті 85 Закону №1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.
40. ВККСУ рішенням від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення №143/зп-16).
41. Згідно з пунктами 1, 2 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення №143/зп-16 (у редакції рішення ВККСУ від 13 лютого 2018 року №20/зп-18) встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності суддів критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.
42. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 установлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється в разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 % від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
43. Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону №1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Рішення ВККСУ, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
44. Зміст наведених положень у сукупності дає Суду підстави для висновку, що з набранням чинності Законом №1401-VIII у Конституції України з'явилася «особлива» підстава для звільнення судді з посади - виявлення невідповідності судді займаній посаді за результатами оцінювання (підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).
45. Юридичні наслідки непроходження кваліфікаційного оцінювання у виді звільнення з посади судді, як це унормовано у згаданих вище законодавчих актах, є наслідком (виявом) інтенції законодавчого органу (парламенту) відновити довіру до судової гілки влади, забезпечити право на справедливий і незалежний суд, що - у вимірі історичного, суспільного і політичного контексту, за якого впроваджувалися (законом) ці юридичні механізми, - мало відбутися шляхом [кадрового] «оновлення» суддівського корпусу.
46. Мета, процедура та юридичні наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів, визначені Конституцією України, законами №1402-VIII та №1798-VIII, є зрозумілими, чіткими і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об'єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов'язки на мінімально прийнятному рівні.
47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 січня 2021 року у справі №9901/818/18 зауважила, серед іншого, що підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за відповідними критеріями. Така підстава з'явилася внаслідок запровадження такого заходу перевірки відповідності суддів займаній посаді як кваліфікаційне оцінювання. внесення змін до Конституції України щодо звільнення суддів з підстав передбачених підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є обов'язковим до виконання з моменту набуття чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).
48. Таким чином, колегія суддів резюмує, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
49. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККСУ. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
50. Як вже вказувалося вище та встановлено у ході розгляду цієї справи, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 набрала 487,875 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, про що й прийняла оскаржуване рішення від 15 січня 2024 року №3/ко-24.
51. Підставами для такого висновку, зокрема в частині оцінки позивача за критеріями професійної етики та доброчесності в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, слугували зокрема, викладені в оскаржуваному рішенні обставини стосовно недекларування суддею нерухомого майна у місті Сміла Черкаської області у 2016- 2017 роках, безоплатного користування квартирою у місті Сміла Черкаської області загальною площею 30 кв. метрів, отримання суддею, її матір'ю та колишнім чоловіком права власності на земельні ділянки у с. Балаклея Смілянського району Черкаської області, недекларування ОСОБА_4 як члена сім'ї. Оскаржуване рішення від 15 січня 2024 року №3/ко-24 ВККСУ ухвалила у колегіальному, а не пленарному складі відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402-VIII у взаємозв'язку із пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. Таке рішення не вимагало, у розумінні приписів частини першої статті 88 Закону №1402-VIII, підтримки пленарного складу ВККСУ.
52. Рішення ВККСУ від 15 січня 2024 року №3/ко-24 ухвалено і підписано повноваженим складом і в ньому є посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків про невідповідність судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 займаній посаді.
53. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, Суд не вбачає порушень ВККСУ процедури прийняття рішення від 15 січня 2024 року №3/ко-24, а також порушень прав судді чи інших ознак протиправності вказаного рішення Комісії з огляду на вимоги частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII.
54. У контексті даного спору варто також зазначити, що відповідно до пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККСУ у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
55 Статтею 1 Закону №1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
56. Відповідно до статті 18 Закону №1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
57. Згідно із частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
58. Частиною першою статті 56 Закону №1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
59. На підставі частини шостої статті 56 Закону №1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
60. Частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
61. З витягу з протоколу засідання ВРП від 10 квітня 2025 року №33 убачається, що оскаржуване рішення ВРП від 10 квітня 2025 року №773/0/15-25 було прийнято у відкритому засіданні на підставі подання ВККСУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, після його дослідження та обговорення, за участю судді ОСОБА_1 та її представника - адвоката Степанова Є.В., з урахуванням наданих ними відповідей на поставлені членами ВРП запитання. При цьому кожному з учасників була надана можливість висловити свою позицію та долучити докази.
62. У засіданні та голосуванні брали 12 членів ВРП. За рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді проголосували 8 членів ВРП, проти - 4. Рішення ВРП підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
63. Вирішуючи цей спір, Верховний Суд також не встановив наявності підстав для скасування рішення ВРП від 10 квітня 2025 року №773/0/15-25, встановлених пунктом 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, оскільки рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
64. Зокрема, ВРП, оцінивши в сукупності наведені в рішенні ВККСУ факти та обставини, матеріали суддівського досьє, копію відеозапису співбесіди із суддею ОСОБА_1 , урахувавши надані суддею Раді пояснення, дійшла висновку, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в порядку, установленому Законом №1402-VIII, ВККСУ в межах своїх дискреційних повноважень ухвалила вмотивоване рішення, яке містить обґрунтовані висновки щодо невідповідності судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 займаній посаді. На підставі цього ВРП, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII, прийняла рішення про звільнення позивачки з посади судді.
65. Підсумовуючи, Суд доходить висновку, що і ВККСУ і ВРП були дотримані формально-юридичні вимоги щодо проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та звільнення судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 . Порушень ВККСУ та ВРП норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, під час проведення кваліфікаційного оцінювання та ухвалення оскаржуваних рішень Судом не встановлено.
66. Надаючи відповідь на друге питання: чи були обставини (інформація) щодо судді ОСОБА_1 , зазначені у висновку Громадської ради доброчесності, підтверджені ВККСУ і не спростовані ВРП, такими, що свідчать про невідповідність судді займаній посаді, Верховний Суд зазначає наступне.
67. Як видно із мотивації оскаржуваного рішення ВККСУ, сумніви ГРД у відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, які перевіряла Комісія у ході дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання, ґрунтувалися, зокрема, на обставинах стосовно: 1) недекларування суддею нерухомого майна у місті Сміла Черкаської області у 2016- 2017 роках; 2) набуття суддею з 28 травня 2019 року права безоплатного користування квартирою у місті Сміла Черкаської області загальною площею 30 кв. метрів, власником якої була ОСОБА_2 , справа якої про розірвання шлюбу за півроку до цього (22 листопада 2018 року) розглядалася суддею ОСОБА_1 ; 3) отримання у липні 2018 року суддею, її матір'ю та колишнім чоловіком безоплатно, за рішенням Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, у власність трьох суміжних земельних ділянок у с. Балаклея Смілянського району Черкаської області згодом після ухвалення нею судових рішень у земельних спорах за участю цієї ж сільської ради (справи №703/5377/14-ц та №703/3004/17); 4) допущення суддею без поважних причин судової тяганини, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи; 5) недекларування ОСОБА_4 як члена своєї сім'ї; 6) додатково наданій ВККСУ інформації, яка сама по собі не стала підставою для висновку ГРД, але потребувала пояснень судді, а саме: суддя ОСОБА_1 була фігуранткою спеціального репортажу програми «Схеми»; допущення суддею розбіжностей в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; недостатності доходу судді на придбання дороговартісного автомобіля тощо.
68. У той же час, з огляду на доводи учасників справи, Суд вважає, що основою висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який формувався ВККСУ й підтриманий в подальшому Радою, переважною мірою стало оцінювання конкретних фактичних обставин щодо: 1) недекларування суддею нерухомого майна у місті Сміла Черкаської області у 2016- 2017 роках; 2) набуття суддею з 28 травня 2019 року права безоплатного користування квартирою у місті Сміла Черкаської області загальною площею 30 кв. метрів, власником якої була ОСОБА_2 , справа якої про розірвання шлюбу за півроку до цього (22 листопада 2018 року) розглядалася суддею ОСОБА_1 ; 3) отримання у липні 2018 року суддею, її матір'ю та колишнім чоловіком безоплатно, за рішенням Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, у власність трьох суміжних земельних ділянок у с. Балаклея Смілянського району Черкаської області згодом після ухвалення нею судових рішень у земельних спорах за участю цієї ж сільської ради (справи №703/5377/14-ц та №703/3004/17).
69. З огляду на це Верховний Суд, не вдаючись до переоцінки фактів, які в рішеннях ВККСУ та ВРП вказані як підстави для визнання позивачки такою, що не відповідає займаній посаді судді, вважає за необхідне перевірити обґрунтованість висновків Комісії та Ради в оскаржуваних рішеннях саме щодо означених вище фактів і в цьому контексті виходить з наступного.
70. Так, як вже зазначалося вище, згідно з пунктами 1 і 2 глави 6 розділу ІІ Положення №143/зп-16 (у редакції рішення ВККСУ від 13 лютого 2018 року №20/зп-18) встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності суддів критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
71. У пункті 5 глави 6 розділу ІІ Положення №143/зп-16 визначено максимально можливий бал оцінювання за кожним із критеріїв, зокрема: за критерієм компетентності - 500 балів (у т. ч. професійна компетентність - 300 балів, особиста компетентність - 100 балів, соціальна компетентність - 100 балів), за критерієм професійної етики - 250 балів, за критерієм доброчесності - 250 балів. Критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та доброчесності.
72. Розділом ІІ Положення №143/зп-16 встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками.
Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).
Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, зокрема такими, як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань таких особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей: комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
Відповідність судді критерію професійної етики визначається за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5- 8, 13 частини першої статті 106 Закону №1402-VІІІ; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
Відповідність судді критерію доброчесності визначається за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім'ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9- 12, 15- 19 частини першої статті 106 Закону №1402-VІІІ; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов'язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
73. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом №1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
74. Відповідно до пунктів 16-18 розділу III Положення №143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Дослідження досьє здійснюється членом Комісії, визначеним для підготовки до розгляду і доповіді справи щодо проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно відповідного судді або кандидата на посаду судді (далі - доповідач).
За результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь.
У доповіді доповідач зазначає, зокрема, встановлені під час дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.
75. Пунктами 19, 20 розділу III Положення №143/зп-16 передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
Співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання.
Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень.
Під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
76. Відповідно до статті 87 Закону №1402-VIII з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав - висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
77. Пунктом 120 параграфу 9 розділу II Регламенту ВККСУ, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року №119/зп-23, зі змінами (далі - Регламент), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
78. Так, ВККСУ, коли приймала рішення від 15 січня 2024 року №3/ко-24 про визнання судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 такою, яка не відповідає займаній посаді, виходила, серед іншого, з того, що за результатами вивчення досьє та співбесіди із суддею ОСОБА_1 встановлено, що її поведінка не узгоджується з високими стандартами поведінки судді, які відповідно до статті 56 Закону №1402-VIII є її обов'язком, та свідчить про неналежне дотримання нею вимог професійної етики та доброчесності судді. ВРП в подальшому погодилася із обґрунтованістю висновку Комісії щодо невідповідності судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 займаній посаді.
79. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема від 10 листопада 2022 року у справі №9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі №990/3/24) неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
80. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
81. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості [Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики : Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 387, 388].
82. У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики.
83. Пунктом 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну кваліфікацію в галузі права.
84. З цією метою в Україні і створена система органів суддівського врядування, серед яких, зокрема, ВККСУ та ВРП виконують важливу функцію по формуванню доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, у тому числі вирішують, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам та високим стандартам, установленим для осіб із відповідним статусом та повноваженнями.
85. Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону №1402-VIII суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
86. За статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року (із змінами, внесеними згідно з рішенням з'їзду суддів від 18 вересня 2024 року; далі - Кодекс суддівської етики), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Суддівська етика - це певна система базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об'єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і сторонні бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточення, вимагати такої поведінки від інших.
87. У Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
У пункті 9 цього Висновку констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які б відповідали вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
Професійні та моральні якості суддів відображають рівень здійснення правосуддя в державі. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи, а тому особисті й моральні якості судді поряд з професійними якостями є визначальними характеристиками.
88. Так, як вже зазначалося вище, в частині негативної оцінки позивачки за критеріями професійної етики та доброчесності в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, слугували обставини недекларування суддею нерухомого майна у місті Сміла у 2016- 2017 роках.
89. Комісією у рішенні зазначено, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 та 2017 роки ОСОБА_1 декларувала майнові права на житло лише в місті Ірпінь Київської області, хоча зазначила, що фактично проживає у місті Сміла Черкаської області. Натомість жодного житла у місті Сміла суддя у вказані роки не декларувала.
90. У засіданні Комісії зазначені обставини суддя пояснила тим, що станом на кінець звітних років, тобто на 31 грудня, житла в користуванні у місті Сміла не мала, а тому нічого не декларувала, перші права користування житлом задекларувала з вересня 2018 року.
91. Суд з цього приводу зазначає, що згідно зі статтею 20 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.
92. Частиною першою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що в декларації зазначаються відомості, зокрема, про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи; юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї.
93. Отже, наведеними нормами закону передбачено обов'язок зазначення суб'єктом декларування не лише майна, що перебуває у його власності, але й майна, яке перебуває в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину.
94. Доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі матеріальної (майнової) сфери, полягає в реалізації обов'язку бути обізнаним про свої майнові інтереси, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
95. Верховний Суд переконаний у тому, що позивачка повинна була розуміти зміст належно оприлюднених і доступних для ознайомлення правових норм, які регламентують відносини у сфері запобігання корупції, а також не могла не усвідомлювати наслідки, пов'язані з їх порушенням (недотриманням).
96. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 11 березня 2011 року №2-рп/2011, правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов'язків.
97. Отже, ОСОБА_1 не могла не знати й того, що безпідставно не задекларована інформація, що підлягає декларуванню згідно з вимогами закону, зазначення неповної інформації, невжиття заходів для виправлення допущених у деклараціях помилок, можуть бути розцінені Комісією як обставини, що викликають обґрунтований сумнів у її доброчесності.
98. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком ВККСУ, що позивачка, як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, маючи обов'язок по декларуванню майна, яке перебувало у неї в користуванні, не спростувала чіткими та переконливими доказами обставини щодо недекларування нею житла, яким вона очевидно користувалася у місті Сміла, де працювала у 2016- 2017 роках. Суд також враховує, що ні ВККСУ, ВРП до чи під час засідань, ні у ході розгляду цієї справи позивачем не наведено обґрунтованих мотивів, які б тією чи іншою мірою пояснювали такі обставини.
99. У цьому аспекті не є прийнятними й доводи позивачки про невстановлення уповноваженим органом по здійсненню контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування порушень ОСОБА_1 вимог при їх заповненні, так як у даному випадку мова не йде про дотримання положень Закону України «Про запобігання корупції». Ціль кваліфікаційного оцінювання покладає на суддю обов'язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності. Однак, таких переконливих підтверджених належними доказами пояснень щодо недекларування суддею нерухомого майна у місті Сміла у 2016- 2017 роках, як вже зазначено вище, ОСОБА_1 ні Комісії, ні ВРП, ні до Суду не надала.
100. Аналогічний підхід щодо оцінки недекларування права користування суддями майном продемонструвала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №990/208/24.
101. Окрім того, як було встановлено ВККСУ, в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 та 2020 роки суддя ОСОБА_1 задекларувала, що з 28 травня 2019 року безоплатно користується квартирою в місті Сміла Черкаської області загальною площею 30 кв. м., яка належить ОСОБА_2 . У той же час, 22 листопада 2018 року суддею ухвалено рішення у справі №703/2278/18 про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Тобто через півроку після розгляду зазначеної справи суддя набула право безоплатного користування квартирою, яка на праві власності належить позивачці у справі.
102. Що ж до оцінки Комісією й ВРП поведінки ОСОБА_1 , пов'язаної із безоплатним користуванням квартирою, то така оцінка зроблена не у площині права позивачки на користування житлом, а у площині саме безоплатного надання судді такого права у травні 2019 року громадянкою, яка не є близькою особою судді, однак судове рішення на користь якої було ухвалено позивачкою у листопаді 2018 року. Саме цей факт викликав сумніви у доброчесності позивачки. При цьому у засіданні Комісії суддя підтвердила, що користувалась квартирою на безоплатній основі, сплачувала лише комунальні платежі.
103. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що згідно із національними та міжнародними актами, які регламентують статус, права, обов'язки, відповідальність судді і роль судової влади в суспільстві, судді зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці. Суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності - як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з'ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
104. Суд поділяє позицію, висловлену в науковій літературі, відповідно до якої «будь-яке правопорушення з боку судді зазіхає на цінності, проголошені Кодексом суддівської етики» [Незалежність і юридична відповідальність суддів як гарантії верховенства права : монографія / ОСОБА_12, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; [за заг. ред. ОСОБА_13]. - Львів : Сполом, 2019. С. 43]. У вимірі справи, що розглядається, Судом акцентується увага, що довіра суспільства до судової системи ґрунтується не лише на прямих доказах правопорушень, а й на сприйнятті поведінки судді стороннім спостерігачем. Суддя повинен виходити з того, що кожна його дія оцінюється крізь призму того, чи не викликає вона сумнівів у його незалежності й неупередженості, доброчесності.
105. Суд погоджується із висновком Комісії та ВРП, що з точки зору стороннього спостерігача викладені обставини набуття суддею права безоплатного користування квартирою, яка належить позивачці в розглянутій нещодавно суддею справі, викликають обґрунтовані сумніви в додержанні суддею відповідних вимог професійної етики та доброчесності. Така послідовність подій в очах об'єктивного стороннього спостерігача (розсудливої людини) не свідчить на користь об'єктивності і неупередженості судді ОСОБА_1 Переконливих пояснень для усунення таких обґрунтованих сумнівів ні Комісії та ВРП, ні Суду у ході розгляду справи позивач не надала.
106. Не спростованими є й встановлені Комісією та зазначені в оскаржуваному рішенні обставини отримання у липні 2018 року суддею, її матір'ю та колишнім чоловіком одночасно й безоплатно, за рішеннями Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, у власність трьох суміжних земельних ділянок у с. Балаклея Смілянського району Черкаської області після нещодавнього ухвалення нею судових рішень у земельних спорах за участю цієї ж сільської ради (справи №703/5377/14-ц та №703/3004/17). Тобто, Комісія зробила акцент саме на безоплатному й одночасному отриманні суддею та членами її родини земельних ділянок на підставі рішень органу місцевого самоврядування, який незадовго до цього брав участь у розглянутих суддею справах.
107. При цьому в оскаржуваному рішенні ВРП зазначило, що 15 січня та 13 березня 2025 року до Ради звернувся ОСОБА_4 із повідомленнями про можливе внесення суддею ОСОБА_1 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також про ймовірне використання службового становища з метою приватизації земельної ділянки. ОСОБА_4 вважає, що суддя ОСОБА_1 , використовуючи службове становище та взаємодіючи з посадовими особами органів місцевого самоврядування, незаконно здійснила приватизацію земельної ділянки на його ім'я за підробленими документами, зокрема підписом. У зв'язку із цим ОСОБА_4 зазначає, що звернувся з відповідними заявами до Державного бюро розслідувань щодо можливого вчинення злочину та до НАЗК з вимогою провести перевірку декларацій судді ОСОБА_1 .
108. На переконання Суду, власне окреслені вище обставини щодо одночасного безоплатного отримання суддею та її близькими особами у власність від Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області трьох суміжних земельних ділянок після прийняття нею судових рішень за участю вказаного органу місцевого самоврядування, в сукупності та в цілому є тими факторами, що викликають обґрунтовані сумніви у додержанні суддею вимог професійної етики та доброчесності, однозначно не сприяють зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, як наслідок, впливають на вирішення питання чи відповідає суддя критеріям, визначеним Конституцією України та Законом №1402-VIII. Посилання ж позивачки на проведення звичайної процедури безоплатного набуття права власності на земельні ділянки громадянами України, що гарантоване законодавством України, а також непов'язаність таких обставин із розглядом нею справ №703/5377/14 та №703/3004/17 не спростовують таких сумнівів у відповідності судді зазначеним вище критеріям, вони радше констатують намагання позивачки подати певну інформацію на свою користь.
109. У аспекті вище наведеного варто зазначити, що відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
110. Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів визначено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.
111. Згідно з підпунктом 3.2 Бангалорських принципів спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.
112. Відповідно до підпункту 4.9 Бангалорських принципів суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім'ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень.
113. Суд наголошує, що члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Оскільки доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, то обставини, що свідчать про недоброчесність судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії судді можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття.
114. Така правова позиція неодноразово була викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду (зокрема, від 26 березня 2019 року у справі №800/336/17, від 13 травня 2020 року у справі №9901/212/19, від 10 листопада 2022 року у справі №9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі №990/3/24).
115. Здійснюючи визначені законом повноваження, ВККСУ, ВРП проводили оцінку судді за критерієм доброчесності та професійної етики в контексті оцінки всіх аспектів її життя, у тому числі чесності та сумлінності. При цьому, досліджуючи відповідні обставини стосовно ОСОБА_1 , ВККСУ, ВРП мали на меті оцінити її прагнення сприяти встановленню істини, важливої для підтримання впевненості громадськості (об'єктивного стороннього спостерігача) у чесності та справедливості.
116. Відповідаючи на запитання про те, наскільки виправданим, дозволеним чи правильним було врахування обставин, описаних вище, колегія суддів виходить з того, що критерії «доброчесності (моралі, чесності, непідкупності)» не можна трактувати вузько і безвідносно до ситуації, в якій їх застосовують.
117. Безперечно, що Комісія повинна діяти в межах своїх повноважень і на підставі законів, водночас було б невиправданим вимагати від неї не вникати, не з'ясовувати чи оминати ті обставини стосовно судді, які мають істотне, подекуди визначальне значення для вирішення питання про його відповідність критеріям, визначеним Конституцією України та Законом №1402-VIII.
118. Очевидно, що набуття суддею права безоплатного користування квартирою, яка належить позивачці в розглянутій суддею справі, отримання суддею та її близькими особами одночасно й безоплатно у власність від органу місцевого самоврядування трьох суміжних земельних ділянок після прийняття суддею рішень за участю такого органу місцевого самоврядування можуть бути предметом оцінки ВККСУ і ВРП і це видається цілком зрозумілим і закономірним з огляду на посаду, яку займала позивач. Підстави вважати їх безвідносними до мети проведення кваліфікаційного оцінювання відсутні; до того ж позивач не заперечувала такі обставини, не спростувала їх і не могла не знати про них. Водночас Комісія та ВРП не вирішували питання вини особи, не вчиняли дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, а діяли суто у межах своїх повноважень - в площині оцінки відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, що дістало вияв у відповідних рішеннях та їх обґрунтуванні.
119. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
120. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність його критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади.
121. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
122. Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що викладені у оскаржуваних рішеннях Комісії та ВРП висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними і не є помилковими щодо фактів. Такі висновки не видаються свавільними чи необґрунтованими і не виходять за межі виключної дискреції ВККСУ та ВРП. Позивач під час розгляду справи в суді такі висновки не спростувала.
123. Суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 пояснень дали підстави Комісії та ВРП для висновку про недостатнє сприйняття суддею фундаментальних засад доброчесності суддів.
124. Враховуючи встановлені Комісією під час кваліфікаційного оцінювання обставини, які підтверджені та не спростовані ВРП, Верховний Суд крізь призму нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, вважає обґрунтованим висновок про те, що означені факти вказують на те, що поведінка судді ОСОБА_1 не узгоджується із високими стандартами поведінки судді, які відповідно до статті 56 Закону №1402-VIII є її обов'язком, та свідчить про неналежне дотримання нею вимог професійної етики та доброчесності судді. Як рішення ВККСУ, так і ВРП у частині оцінки показників професійної етики та доброчесності містять чітку, зрозумілу, достатню інформацію, яка свідчила про невідповідність позивача таким критеріям як професійна етика та доброчесність.
125. У той же час, з огляду на викладені у позовній заяві та надані у ході розгляду справи доводи ОСОБА_1 щодо особливостей відносин із колишнім чоловіком, Суд не надає оцінки обставинам недекларування ОСОБА_4 як члена її сім'ї, так як вважає, що наведених вище мотивів у цьому рішенні достатньо для того, щоб погодитися із висновком Комісії і ВРП про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Виходячи у тому числі із цього, Судом і було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування інформації щодо реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адже такі обставини не є предметом доказування у межах цього спору.
126. У зв'язку з викладеним, на переконання колегії суддів, доводи позивачки про допущення ВККСУ порушення процедури проведення кваліфікаційного оцінювання з точки зору завчасного неотримання висновку ГРД не знаходять свого підтвердження. Як Комісія, так і ВРП забезпечили можливість реалізувати ОСОБА_1 її права, шляхом надання відповідних пояснень по кожній із зазначеній у висновку ГРД обставині. До того ж, реагуючи на озвучені представником позивачки під час судового розгляду зауваження про нездійснення ВККСУ перевірки відомостей, викладених у висновку ГРД, шляхом витребування та одержання необхідної інформації від уповноважених на те суб'єктів, Суд акцентує увагу, що за змістом частини другої статті 93 Закону №1402-VIII вчинення таких дій є правом, а не обов'язком Комісії; до того ж, зазначені у висновку ГРД обставини оцінювалися ВККСУ у сукупності із наявною у досьє судді інформацією (даними), враховуючи надані позивачкою пояснення у ході проведення співбесіди.
127. Таким чином, слід констатувати, що означені вище обставини (інформація) щодо судді ОСОБА_1 , зазначені у висновку ГРД, підтверджені ВККСУ і не спростовані ВРП, є такими, що свідчать про невідповідність судді займаній посаді.
128. Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
129. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
130. Таким чином, у відповідності з вимогами законодавства Суд з'ясував, що в оскаржуваних рішеннях наведено посилання на визначені законом підстави їх ухвалення та мотиви, з яких Комісія та ВРП дійшла висновків про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики.
131. Наведені ж у позовній заяві та надані у ході розгляду справи доводи ОСОБА_1 , її представника такого висновку не спростовують і не вказують на обґрунтованість її тверджень про порушення Комісією та ВРП вимог закону та її прав.
132. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
133. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
134. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про правомірність рішень ВККСУ від 15 січня 2024 року №3/ко-24 та ВРП від 10 квітня 2025 року №773/0/15-25, відсутність підстав для їх скасування, як і для зобов'язання ВККСУ повторно провести співбесіду з суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 адже така вимога є похідною.
135. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
136. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко,
В.М. Шарапа,
Я.О. Берназюк,
А.А. Єзеров,
В.М. Бевзенко,
Судді Верховного Суду