12 березня 2026 року
м. Київ
справа №420/4892/25
адміністративне провадження № К/990/8950/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ», підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА Україна» про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надміру сплаченого податку на доходи,
Приватне товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі великими платниками податків:
від 15 жовтня 2024 року №2386/6/34-00-04-02-02 про відмову у поверненні суми надміру сплаченого податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у загальному розмірі 9 734 597,63 грн;
від 16 жовтня 2024 року №2394/6/34-00-04-01-01 про відмову у поверненні суми надміру сплаченого податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 5 178 674,12 грн;
від 16 жовтня 2024 року №2395/6/34-00-04-01-01 про відмову у поверненні суми надміру сплаченого податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 5 044 876,71 грн;
від 16 жовтня 2024 року №2396/6/34-00-04-01-01 про відмову у поверненні суми надміру сплаченого податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 5 340 047,06 грн;
від 16 жовтня 2024 року №2397/6/34-00-04-01-01 про відмову у поверненні суми надміру сплаченого податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 5 143 506,35 грн;
від 16 жовтня 2024 року №2398/6/34-00-04-01-01 про відмову у поверненні суми надміру сплаченого податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 5 145 895,06 грн;
- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь приватного товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» суми надміру сплаченого податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження в Україні у загальному розмірі 25 852 999,30 грн шляхом перерахування на банківський рахунок підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА Україна»;
- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь приватного товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» суми надміру сплаченого податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 9 734 597,63 грн шляхом перерахування на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у поверненні Приватному товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента, які були оформлені листами від 15 жовтня 2024 року № 2386/6/34-00-04-02-02, а також від 16 жовтня 2024 року №2394/6/34-00-04-01-01, № 2395/6/34-00-04-01-01, № 2396/6/34-00-04-01-01, № 2397/6/34-00-04-01-01 та №2398/6/34-00-04-01-01.
Зобов'язав Південне міжрегіональне управління ДПС згідно зі статтею 103 Податкового кодексу України прийняти рішення про повернення надміру сплаченого податку, перерахувавши кошти на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ» (із направленням висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області): за заявами від 13 вересня 2024 року на загальну суму 4 836 516,02 грн та за заявами від 23 вересня 2024 року на загальну суму 4 898 081,61 грн.
Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зобов'язано прийняти рішення про повернення податку для перерахування на банківський рахунок Підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА Україна» (із направленням висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області): за заявами від 20 вересня 2024 року на суму 5 145 895,06 грн та 5 143 506,35 грн, а також за заявами від 23 вересня 2024 року на суми 5 044 876,71 грн, 5 178 674,12 грн та 5 340 047,06 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь приватного товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 129 370,00 (сто двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят) гривень. У стягненні решти судових витрат відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишено без змін.
30 вересня 2025 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104 040 гривень.
Визначена позивачем сума обрахована за подання відзивів на апеляційні скарги та відповіді на відзив Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.
6 жовтня 2025 року від Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшла заява, в якій відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення в сумі 79 050,00 грн до 20 000,00 грн; відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення в сумі 24 990,00 грн.
Додатковою постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень. У стягненні решти судових витрат - відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якій скаржник просить скасувати додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою відмовити Приватному товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» в задоволені заяви у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 3 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 3 березня 2026 року від Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги у якій скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження у цій справі.
Подана скаржником заява про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивована тим, що первинна касаційна скарга була подана у межах строків на касаційне оскарження, під час повторного подання касаційних скарг, скаржник діяв в межах розумних строків і без зайвих зволікань. Зауважує, що контролюючий орган продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації права на касаційне оскарження і вжив всіх можливих заходів щодо усунення недоліків, які були підставою для повернення касаційних скарг. Звертає увагу, що його процесуальна поведінка свідчить про добросовісність та відсутність наміру затягувати розгляд справи; заявник сумлінно вживав усіх заходів для усунення зауважень суду щодо викладення підстав касації. Таким чином, пропуск строку має об'єктивний характер, зумовлений необхідністю приведення документів у відповідність до вимог КАС України. Посилається також на положення Конституції України, КАС України. Наголошує на застосуванні практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Вважає, що наведені обставини є поважними і просить поновити процесуальний строк.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.
Верховний Суд в ухвалі від 3 березня 2026 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Звернення з касаційною скаргою є четвертим, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСКО Б.В.» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ», підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА Україна» про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надміру сплаченого податку на доходи.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх