про відкриття касаційного провадження
13 березня 2026 року
м. Київ
справа №280/5706/25
адміністративне провадження №К/990/56072/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року
у справі №280/5706/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно знаходження позивачки - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та не євреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивачки не передбаченого законодавством порядку розрахунку пенсії із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до її електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому фіксованому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, зокрема у розрахунках у протоколах/розрахунках №923030806020 від 05 березня 2025 року, протоколів індивідуального перерахунку за період з 07 жовтня 2009 року по 30 листопада 2016 року та з 01 лютого 2020 року по 30 квітня 2025 року;
- зобов'язати відповідача вжити позитивні дії:
1) негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом:
- скасування всіх змін, внесених відповідачем до електронної пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
- скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протоколів/розрахунків №923030806020 від 05 березня 2025 року, протоколів індивідуального перерахунку за період з 07 жовтня 2009 року по 30 листопада 2016 року та з 01 лютого 2020 року по 30 квітня 2025 року;
2) застосувати до позивачки загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу;
3) включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
4) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;
5) зобов'язати відповідача в подальшому утримуватися від ручного втручання у справу позивачки та забезпечити здійснення всіх розрахунків на виконання цього рішення виключно в автоматичному режимі, передбаченому комп'ютерною системою ведення пенсійних справ, як це відбувається щодо інших пенсіонерів;
6) нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за майнову шкоду в сумі 623450,00 грн;
7) здійснити перерахунок поточної пенсії позивачки та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до статей 27, 28 та частин другої, третьої статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251 та від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», саме: в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
8) нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за моральну шкоду в сумі 250000,00 грн;
9) здійснити виплату на визначений позивачем банківський рахунок.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, позовну заяву повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Меламед Вадим Борисович, 31 грудня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом.
Копія ухвали надійшла в електронний кабінет Меламеда В.Б. через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 15 січня 2026 року о 19:04.
У межах визначеного судом строку представник позивачки направив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, ОСОБА_1 усунуто недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) та порушенням статей 2, 5, 242 КАС України, та без врахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 березня 2017 року у справі №21-3944а16, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 квітня 2018 року у справі №826/10288/17, від 09 вересня 2020 року у справі №540/2321/18, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили кількість немайнових позовних вимог, обмежившись лише арифметичним підрахунком пунктів у прохальній частині позову, замість з'ясування змісту порушеного права та предмета спору.
Усі заявлені вимоги випливають з єдиного публічно-правового правовідношення (щодо порядку нарахування та виплати пенсії) та зумовлені однією фактичною підставою - протиправною бездіяльністю відповідача. Визнання цієї бездіяльності протиправною є юридичною передумовою для всіх інших вимог (перерахунку, скасування протоколів, індексації, компенсації шкоди), які є похідними та не можуть існувати самостійно.
Повернення позову через нібито несплату судового збору в ситуації, коли розмір збору є спірним, є проявом надмірного формалізму та непропорційним обмеженням права на доступ до правосуддя. Суди фактично здійснили кваліфікацію правовідносин на стадії відкриття провадження, що, на думку скаржника, є неприпустимим.
Скаржник обґрунтовує свої доводи наступними висновками Верховного Суду:
· постанова Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №21-3944а16: вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту (як наслідків такої протиправності) вважається однією вимогою.
· постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 826/11984/16: системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправним рішення є передумовою для зобов'язання вчинити дії, і такі вимоги становлять єдину позовну вимогу немайнового характеру.
· постанова Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі №826/10288/17 та постанова від 09 вересня 2020 року у справі №540/2321/18, у яких зазначено, аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), перевірки дотримання положень статей 2, 5, 242 КАС України, а також перевірки необхідності урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 березня 2017 року у справі №21-3944а16, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 квітня 2018 року у справі №826/10288/17, від 09 вересня 2020 року у справі №540/2321/18, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №280/5706/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/5706/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
В.М. Шарапа