04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 595/1559/25 пров. № А/857/50649/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання - Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2025 року (головуючий суддя Тхорик І.І., м. Бучач) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №3473 від 08.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідач не надав суду доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже не довів правомірності оскаржуваної постанови. Зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло, в чому обвинувачується позивач, що порушує його право на захист. Також стверджує, що накладаючи на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу, відповідач призначив штраф у грошовій сумі, що не відповідає санкції відповідної статті.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Суд з врахуванням строку розгляду термінових справ відповідно до статті 286, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з'явились, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 №503, 06 жовтня 2025 року близько 12 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час звіряння військово-облікових даних відповідно до даних Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що гр. ОСОБА_1 була сформована повістка № 84 від 26.08.2025 з датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 09 вересня 2025 року. ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також встановлено, що 09 вересня 2025 року мати гр. ОСОБА_1 прибула до ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомила, що її син перебуває на стаціонарному лікуванні. У 3-денний термін були надані підтверджуючі документи, а саме, виписка № 2819 із медичної карти стаціонарного хворого від 10.09.2025.
Враховуючи вищенаведене, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 підпункту 10-1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року), а саме, не уточнив свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника або у районному (міському) ТЦК та СП.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №3473 від 08.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Позивач, вважаючи постанову №3473 від 08.10.2025 протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а позивачем не спростовано обставин, що стали підставою для її винесення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Згідно з статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Сторонами визнається, що гр. ОСОБА_1 була сформована повістка № 84 від 26.08.2025 з датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 09 вересня 2025 року, однак ОСОБА_1 по повістці не з'явився.
Водночас, 09 вересня 2025 року мати гр. ОСОБА_1 прибула до ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомила, що її син перебуває на стаціонарному лікуванні.
У 3-денний термін, як того вимагає пункт 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, були надані підтверджуючі документи про неможливість прибути за повісткою, а саме, виписка № 2819 із медичної карти стаціонарного хворого від 10.09.2025.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 №503, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 підпункту 10-1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року), а саме, не уточнив свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника або у районному (міському) ТЦК та СП.
Водночас, у постанові про адміністративне правопорушення № 3473 від 08.10.2024 вказано, що позивач порушив абз. 7 п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де вказано, що громадяни зобов'язані з'являтись у визначений час до ТЦК та СП у разі отримання повістки.
Тобто, у протоколі та постанові наявні розбіжності щодо складу правопорушення, а саме, його об'єктивної сторони, та зі змісту таких неможливо зрозуміти, яке саме порушення вчинив позивач.
Суд першої інстанції на такі обставини уваги не звернув.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не доведено наявність складу порушення, достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.210-1 КУпАП, не надано, у зв'язку з чим оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Колегія суддів наголошує, що неконкретність обвинувачення порушує право позивача на захист, адже позбавляє його можливості ефективно захищатися та дозволяє довільно трактувати оскаржувану постанову.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
З огляду на результат апеляційного розгляду та документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору за подання позову у розмірі 485 грн. та апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн., відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід їх відшкодувати позивачеві шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2025 року у справі № 595/1559/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №3473 від 08 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 72 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 12 березня 2026 року