12 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5520/25 пров. № А/857/47972/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м. Ужгород) у справі № 260/5520/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною,
03 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), у якому просив визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо непроведення повного розрахунку при звільненні; стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 18.03.2024 по 18.09.2024 (за шість місяців) в розмірі 218135,77 грн.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
04 серпня 2025 року представник позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначив, що відповідно до статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Про порушення своїх прав позивач дізнався 28 травня 2025 року, при цьому з даною позовною заявою ОСОБА_1 через необізнаність про свої права, перебуванням за межами території України та відсутністю мобільного зв'язку, звернувся до суду 03 липня 2025 року (із пропуском строку на 5 днів).
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, з метою оцінки поважності підстав, вказаних представником позивача у заяві для поновлення строку, питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску було постановлено з'ясувати у судовому засіданні.
На підставі п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України Закарпатський окружний адміністративний суд 27 жовтня 2025 року позовну заяву залишив без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги покликання представника позивача, що перебування ОСОБА_1 за межами України і відсутність мобільного зв'язку слугували підставою для пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Вказує, що судом не враховано та не надано оцінки тому, що без погодження позиції щодо звернення з позовом із клієнтом (позивачем), за відсутності мобільного зв'язку, представник не міг самостійно приймати відповідне рішення про звернення з позовом до суду. Наголошує, що пропуск строку на 5 днів може позбавити ОСОБА_1 можливості доступу до правосуддя.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, причини пропуску строку звернення, зазначені позивачем, є неповажними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості ухвали про залишення позову без розгляду виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що у цій справі спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а саме, виплаті компенсації за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки, яка виплачена позивачу на виконання судового рішення 28 травня 2025 року.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 № 240/532/20 висловлено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору в частині вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, охоплюється спеціальною нормою, а саме, частиною 5 статті 122 КАС України.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19 у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, як наголосив Верховний Суд, при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Колегія суддів зауважує, що у даному спорі перебіг строку звернення до суду про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався з дати фактичного розрахунку з позивачем, який проведено відповідачем на виконання рішення суду 28 травня 2025 року.
З позовом до суду позивач звернувся 03 липня 2025 року, відтак строк звернення до суду з позовом був пропущений на 5 днів.
Колегія суддів вважає, що залишення позову без розгляду позову через пропуск строку звернення на 5 днів може розцінюватись як надмірний формалізм та обмеження особі доступу до правосуддя.
Слід також наголосити суду першої інстанції на дотриманні строків розгляду справи, оскільки позивач звернувся з позовом 03.07.2025, а суд лише 27.10.2025, тобто, майже через 4 місяці, в підготовчому засіданні постановив залишити позов без розгляду.
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа “Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 “Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі “право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на “розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі “Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі “Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали обмежив право позивача на доступ до суду, що стало перешкодою для захисту його прав, а тому ухвалу про залишення позову без розгляду слід скасувати.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/5520/25 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш