05 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4731/25 пров. № А/857/36141/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І.М., Пліша М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/4731/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії та зобов'язати здійснити зарахування до стажу періодів роботи на посаді вчителя та асистента вчителя, а також призначити та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на день призначення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV періоду роботи з 12.03.1986 по 01.09.1988 на посаді вчителя музики Перевозецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, з 02.09.2002 по 31.10.2014 та з 01.09.2015 по 31.08.2024 на посаді вчителя музики Перевозецької гімназії імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV період роботи з 27.01.2006 по 31.10.2014 та з 01.09.2015 по 11.10.2022 на посаді вчителя музики Перевозецької гімназії імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої прийнято рішення у формі листа від 15.08.2023 за №7579-7449/Я-02/8-0900/23, про призначення і виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 16.12.2019 по дату досягнення пенсійного віку позивач працював асистентом вчителя Перевозецької гімназії. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909, посада асистента вчителя в загальноосвітніх навчальних закладах не передбачена. Вважає, що оскільки на день виповнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV позивач не працював в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у позивача немає.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 11.10.2022 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, що засвідчується матеріалами пенсійної справи №092850017009 та не заперечується сторонами (а.с.49-102).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив надати інформацію про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення позивача листом від 15.08.2023 за №7579-7449/Я-02/8-0900/23 повідомило останнього про те, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював з 12.03.1986 по 01.09.1988 вчителем музики Перевозецької ВШ, з 02.09.1988 по 01.09.2002 викладачем Калуської ДМШ №1, з 02.09.2002 по 27.01.2006 вчителем музики Перевозецької ЗОШ, з 27.01.2006 по 15.10.2019 бібліотекарем Перевозецької ЗОШ, з 16.12.2019 по дату досягнення пенсійного віку - асистентом вчителя Перевозецької гімназії.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 посада асистента вчителя в загальноосвітніх навчальних закладах не передбачена.
Також зазначено, що оскільки на день виповнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач не працював в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, то у ОСОБА_1 відсутнє право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
До заяви не надавались жодні додаткові (уточнюючі) документи про стаж роботи, а також до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.2014 по 31.08.2015 у зв'язку з тим, що в даних системи персоніфікованого обліку страхових внесків відсутня інформація про нарахування заробітної плати (а.с.9-10).
Згідно останнього наявного в матеріалах пенсійної справи розрахунку стажу (Форма РС-право) до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:
- з 27.10.1980 по 31.08.1982 військова служба строкова;
- з 01.09.1982 по 11.03.1986 навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 12.03.1986 по 01.09.1988;
- з 02.09.1988 по 02.09.2002;
- з 03.09.2002 по 31.12.2003;
- з 01.01.2004 по 31.10.2014;
- з 01.09.2015 по 31.12.2017;
- з 01.01.2018 по 31.12.2020;
- з 01.01.2021 по 31.10.2022;
- з 01.11.2022 по 30.11.2022;
- з 01.12.2022 по 31.08.2024.
Всього страховий стаж позивача склав 42 роки 07 місяців 22 дні (а.с.73).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на отримання такої грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058).
Приписами пункту 71розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 за №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту також - Порядок №1191).
За приписами пункту 2 Порядку №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (надалі по тексту також - Перелік №909, Перелік від 04.11.1993 за №909).
Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення (пункт 6 Порядку №1911).
Згідно пункту 7 Порядку №1911 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (35 років для чоловіків) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_1 вперше призначено пенсію за віком з 11.10.2022. До цього часу позивач не отримував будь-якого іншого виду пенсії. Відповідачем не наведено жодних доводів які б спростовували дану обставину.
Згідно наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.03.1986 (а.с.77-84), позивач, серед іншого:
- з 12.03.1986 призначений на посаду вчителя музики і співу Перевозецької восьмирічної школи Калуського району Івано-Франківської області;
- з 01.09.1988 звільнений за власним бажанням;
- з 01.08.1988 прийнятий на роботу викладачем класу співу в Калуську ДМШ №1;
- з 02.09.2002 звільнений з роботи за власним бажанням;
- з 02.09.2002 призначений на посаду вчителя музики Перевозецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів;
- з 02.09.2002 прийнятий на роботу викладачем по класу духових інструментів за сумісництвом в Калуську ДМШ №1;
- з 27.01.2006 призначений на посаду бібліотекара Перевозецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів;
- 25.03.2009 підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст";
- 28.03.2014 відповідає посаді, яку займає, підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст";
- 26.03.2019 присвоєно кваліфікаційну категорію "спеціаліст ІІ категорії";
- 26.03.2019 Перевозецьку ЗОШ І-ІІ ступенів перейменовано у Перевозецьку гімназію;
- з 16.10.2019 призначений на посаду асистента вчителя;
- 25.03.2021 відповідає займаній посаді присвоєно 11 тарифікаційний розряд;
- 12.11.2021 Перевозецьку гімназію перейменовано на Перевозецьку гімназію імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.
Перевозецька гімназія імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області надала інформацію згідно якої на підставі наказів №4-к від 01.06.2004, №9-к від 01.01.2005, №16 від 30.05.2006, №13 від 31.05.2007, №29-к від 17.06.2008, №83-к від 19.05.2009, №131-к від 04.06.2010, №162-к від 25.05.2011, №235-к від 01.06.2012, №245-к від 03.06.2013, №328-к від 16.10.2014, №461-к від 08.09.2016, №60 від 14.06.2017, №106-к від 22.05.2019, №29-к віл 22.05.2020, №54 від 10.06.2022, №78-к від 19.07.2022, №107 від 03.10.2022, ОСОБА_1 надавались відпустки, як вчителю музичного мистецтва (музики), а також надавались щорічні грошові винагороди педагогічним працівникам школи за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов'язків у 2016-2017 роках та 2022 році (а.с.108-157).
В силу правового регулювання, встановленого приписами розділу 1 "Освіта" Переліку №909, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, учителі, які працюють у загальноосвітніх навчальних закладах.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 12.03.1986, слідує, що позивач з 12.03.1986 по 01.09.1988 працював на посаді вчителя музики і співу Перевозецької восьмирічної школи Калуського району Івано-Франківської області, а з 02.09.2002 призначений на посаду вчителя музики Перевозецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, де працював станом на день призначення пенсії, що засвідчується додатково наказами №4-к від 01.06.2004, №9-к від 01.01.2005, №16 від 30.05.2006, №13 від 31.05.2007, №29-к від 17.06.2008, №83-к від 19.05.2009, №131-к від 04.06.2010, №162-к від 25.05.2011, №235-к від 01.06.2012, №245-к від 03.06.2013, №328-к від 16.10.2014, №461-к від 08.09.2016, №60 від 14.06.2017, №106-к від 22.05.2019, №29-к віл 22.05.2020, №54 від 10.06.2022, №78-к від 19.07.2022, №107 від 03.10.2022 (а.с.108-157).
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 12.03.1986 не містить інформації про те, що позивача звільнено із займаної посади вчителя музики Перевозецької гімназії, такої інформації не надала суду також Перевозецька гімназія імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.
Також згідно з довідкою Перевозецької гімназії імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (а.с. 8), ОСОБА_1 у період з 02.09.2002 по 07.11.2022 безперервно працював на посаді вчителя музики у Перевозецькій ЗОШ І-ІІ ст (перейменовано на Перевозецька гімназія імені професора Ігоря Андрухіва). Протягом зазначеного періоду ОСОБА_1 здійснював педагогічну діяльність на постійній основі без переведення на інші посади. Крім основної посади, ОСОБА_1 виконував обов'язки за суміщенням інших посад: бібліотекар, асистент вчителя (у різні періоди).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, як на момент призначення пенсії (11.10.2022) так і на момент досягнення пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону №1058-IV 60 років (10.10.2022) позивач працював в закладі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Зі змісту листа Управління від 15.08.2023 за №7579-7449/Я-02/8-0900/23 слідує, що єдиною підставою відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV є обставина того, що на день виповнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV позивач не працював в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Разом з тим, судом вище зроблено висновок про те, що, як на момент призначення пенсії (11.10.2022), так і на момент досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV 60 років (10.10.2022), позивач працював в закладі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а саме на посаді вчителя музики Перевозецької гімназії імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.
Таким чином, є безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 станом на день виповнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (10.10.2022), не працював в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Для нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV необхідно одночасне дотримання трьох умов, а саме:
(1) станом на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
(2) наявність страхового стажу для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
(3) не отримання будь-якої пенсії до призначення пенсії за віком.
Спірним в даній справі є питання зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV період роботи з 27.01.2006 по дату виходу на пенсію (11.10.2022) на посаді вчителя музики.
Згідно останнього наявного в матеріалах пенсійної справи розрахунку стажу (Форма РС-право) до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:
- з 27.10.1980 по 31.08.1982 військова служба строкова;
- з 01.09.1982 по 11.03.1986 навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 12.03.1986 по 01.09.1988;
- з 02.09.1988 по 02.09.2002;
- з 03.09.2002 по 31.12.2003;
- з 01.01.2004 по 31.10.2014;
- з 01.09.2015 по 31.12.2017;
- з 01.01.2018 по 31.12.2020;
- з 01.01.2021 по 31.10.2022;
- з 01.11.2022 по 30.11.2022;
- з 01.12.2022 по 31.08.2024.
Всього страховий стаж позивача склав 42 роки 07 місяців 22 дні (а.с.73).
Записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.03.1986 (а.с.77-84), підтверджується, що позивач, серед іншого:
- з 12.03.1986 призначений на посаду вчителя музики і співу Перевозецької восьмирічної школи Калуського району Івано-Франківської області;
- з 01.09.1988 звільнений за власним бажанням;
- з 01.08.1988 прийнятий на роботу викладачем класу співу в Калуську ДМШ №1;
- з 02.09.2002 звільнений з роботи за власним бажанням;
- з 02.09.2002 призначений на посаду вчителя музики Перевозецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів;
- з 02.09.2002 прийнятий на роботу викладачем по класу духових інструментів за сумісництвом в Калуську ДМШ №1;
- з 27.01.2006 призначений на посаду бібліотекара Перевозецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів;
- 25.03.2009 підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст";
- 28.03.2014 відповідає посаді, яку займає, підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст";
- 26.03.2019 присвоєно кваліфікаційну категорію "спеціаліст ІІ категорії";
- 26.03.2019 Перевозецьку ЗОШ І-ІІ ступенів перейменовано у Перевозецьку гімназію;
- з 16.10.2019 призначений на посаду асистента вчителя;
- 25.03.2021 відповідає займаній посаді присвоєно 11 тарифікаційний розряд;
- 12.11.2021 Перевозецьку гімназію перейменовано на Перевозецьку гімназію імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.
Перевозецька гімназія імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області надала інформацію згідно якої на підставі наказів №4-к від 01.06.2004, №9-к від 01.01.2005, №16 від 30.05.2006, №13 від 31.05.2007, №29-к від 17.06.2008, №83-к від 19.05.2009, №131-к від 04.06.2010, №162-к від 25.05.2011, №235-к від 01.06.2012, №245-к від 03.06.2013, №328-к від 16.10.2014, №461-к від 08.09.2016, №60 від 14.06.2017, №106-к від 22.05.2019, №29-к віл 22.05.2020, №54 від 10.06.2022, №78-к від 19.07.2022, №107 від 03.10.2022, ОСОБА_1 надавались відпустки, як вчителю музичного мистецтва (музики), а також надавались щорічні грошові винагороди педагогічним працівникам школи за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов'язків у 2016-2017 роках та 2022 році (а.с.108-157).
Відповідно до розділу 1 "Освіта" Переліку №909 робота в загальноосвітніх навчальних закладах на посадах учителів, логопедів, вчителі-логопедів, музичні і вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугу років.
Таким чином, підлягає врахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV спірний період роботи ОСОБА_1 з 27.01.2006 по дату виходу на пенсію (11.10.2022) на посаді вчителя музики.
Стосовно періоду роботи на посаді асистента вчителя з 16.10.2019 по 11.10.2022, апеляційний суд зазначає, що згідно наказу Перевозецької гімназії від 16.10.2019 за №136, ОСОБА_1 призначено асистентом вчителя з учнем 5 класу Гурніцьким Денисом з 16.10.2019 (а.с.129).
Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а сформував правовий висновок про те, що робота за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, яка передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Такої ж позиції притримувався Верховний Суд при застосуванні норми пункту 71 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у постановах від 30.01.2019 у справі №442/456/17 та від 05.03.2019 у справі №686/9307/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
Аналізуючи наведене вище по тексту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди роботи за сумісництвом підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Разом з тим, судом вище по тексту судового рішення зроблено висновок про те, що підлягає врахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV період роботи ОСОБА_1 з 01.09.2015 по 31.08.2024 на посаді вчителя музики Перевозецької гімназії імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.
Оскільки в період з 16.10.2019 позивач здійснював трудову діяльність за сумісництвом на посаді асистента вчителя, а судом зроблено висновок про те, що за вказаний період підлягає врахуванню його робота за основним місцем роботи, то робота за сумісництвом не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості зарахування одного і того самого періоду більше одного разу.
Слід вкотре зазначити, що відповідно до пункту 71 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, колегія суддів апеляційного суду поділяє висновки суду першої інстанції про те, що слід зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV періоди роботи з 27.01.2006 по 31.10.2014 та з 01.09.2015 по 11.10.2022 на посаді вчителя музики Перевозецької гімназії імені професора Ігоря Андрухіва Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р «Про судове рішення в адміністративній справі», якщо у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 300/4731/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш