Ухвала від 13.03.2026 по справі 120/209/26

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 120/209/26

13 березня 2026 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Драчук Т. О., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.

Скаржником, всупереч приписам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, не надано документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Водночас, апелянтом (представником) подано заяву про звільнення від сплати судового збору з огляду на майновий стан позивача.

Розглянувши подану заяву та надаючи оцінку викладеним аргументам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правила відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати закріплені в статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Зокрема, згідно з ч.1 ст.8 цього Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від його сплати.

Так, судом встановлено, що на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, апелянтом долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по листопад 2025 року.

Тобто, вказана довідка не містить інформації за увесь 2025 рік, а містить інформацію лише за частину 2025 року.

Крім того, сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаний цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №295/14365/19, від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 у справі №120/6039/22, від 18.01.2024 у справі №520/495/23.

Також, Верховний Суд у вказаних позиціях зазначив, що відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються:

- дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;

- відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що надані представником позивача відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по листопад 2025 року, в повній мірі не є тими документами, які свідчать про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки не містять відомостей про дохід позивача за 2025 рік.

Відтак, підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року відсутні.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, справляється судовий збір.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 визначений у розмірі 3328 грн.

Реквізити сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду наступні:

ОДЕРЖУВАЧ: ГУК у Вінницькій області/м. Вінниця 22030101

Код ЄДРПОУ: 37979858

Банк: Казначейство України (ел.адм.подат.)

Рахунок: UA728999980313171206081002856

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Зазначені недоліки можуть бути усунуті апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному ст.4 Закону України "Про судовий збір" з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, зазначений недолік може бути усунутий апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3328 грн з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, суд зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги та заяви, остання підписана представником апелянта Аврамичем А.С. В свою чергу, доказів на представництво Аврамичем А.С. особи Грель В.В. (в межах апеляційної скарги) не долучено.

В даному випадку Акт про встановлення факту незазначення довіреності як додатка до апеляційної скарги не є в розумінні законодавства належним документом на підтвердження повноважень представника.

З урахуванням вказаного, представнику або позивачу необхідно надати суду докази на представництво Аврамичем А.С. апелянта Грелі В.В.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року залишити без руху.

Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору та усунути інші недоліки апеляційної скарги.

Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.

Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Драчук Т. О.

Попередній документ
134813040
Наступний документ
134813042
Інформація про рішення:
№ рішення: 134813041
№ справи: 120/209/26
Дата рішення: 13.03.2026
Дата публікації: 16.03.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (20.04.2026)
Дата надходження: 12.03.2026
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії