Справа № 541/109/26
Номер провадження 2/541/646/2026
іменем України
(заочне)
13 березня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12 січня 2026 року канцелярією Миргородського міськрайонного суду Полтавської області зареєстровано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №19.02.2024-100003052 від 19 лютого 2024 року станом на момент пред'явлення позову у сумі 23 989 грн 59 коп., що включає: 10 727,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 512,53 грн - заборгованості за процентами; 2750,00 грн - неустойка, посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов'язання за яким відповідач не виконує, тому за нею утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути у судовому порядку.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 січня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 42).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 8 зворот).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслала заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направила (а.с. 46-48).
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою від 13 березня 2026 року суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19 лютого 2024 року укладено кредитний договір (оферти) №19.02.2024-100003052 строком на 126 днів зі сплатою відсотків: процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту, що становить 1650,00 грн та неустойки в розмірі 110,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Дата повернення кредиту 23 червня 2024 року. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 11 000,00 грн. Умови кредитування також передбачені паспортом споживчого кредиту, який підписаний відповідачем.
Згідно з п. 3.1. договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість у розмірі 23 989,59 грн, з яких: 10 727,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 512,53 грн - заборгованості за процентами; 2750,00 грн - неустойка.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи з положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, судом встановлено, що 19 лютого 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19.02.2024-100003052 і відповідач отримала кредит в розмірі 11 000,00 грн.
Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, пов'язаної з наданням кредиту.
Відповідачем було здійснено заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору: 02 березня 2024 року на суму 2501,47 грн та 17 березня 2024 року на суму 2501,47 грн.
Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі: 10 727,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 512,53 грн - заборгованості за процентами; 2750,00 грн - неустойка.
Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, та узгодженням сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 2750,00 грн, то суд дійшов наступного висновку.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Статтями 546, 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 14 заявки кредитного договору №19.02.2024-100003052, неустойка становить 110 грн 00 коп. та нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.
З огляду на зазначене, неустойка не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №19.02.2024-100003052 від 19 лютого 2024 року станом на момент пред'явлення позову у сумі 21 239 гривень 59 копійок, з яких: 10 727,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 512,53 грн - заборгованості за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 9), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2357,02 грн (88,53%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №19.02.2024-100003052 від 19.02.2024 у розмірі 21 239 (двадцять одна тисяча двісті тридцять дев'ять) гривень 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) судові витрати в розмірі 2357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 02 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський