Справа № 541/178/26
Номер провадження 2-о/541/35/2026
іменем України
13 березня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бахмутська міська рада Донецької області, про встановлення факту належності свідоцтва про право на спадщину за законом,
19 січня 2026 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт належності їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , №1960, виданого 11 квітня 2007 року Другою артемівською державною нотаріальною конторою з помилкою у написанні прізвища спадкодавця « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 » та виправленням дати документа, через відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 у проведенні реєстраційних дій.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 січня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи у порядку окремого провадження (а.с. 22).
Заявниця ОСОБА_1 з'явилася в судове засідання та просила суд задовольнити ініційовану нею заяву в повному обсязі.
Представник Бахмутської міської ради Донецької області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило (а.с. 23-24).
Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши докази у справі, суд дійшов до наступних висновків.
Суд встановив, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20 січня 2002 року Виконавчим комітетом Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області, у жовтні 2001 року помер батько заявниці - ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 30 січня 2002 року зроблено відповідний актовий запис №26 (а.с. 12).
11 квітня 2007 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. зареєстровано у реєстрі за №1960 та видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено право власності останньої на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , набуте нею після смерті батька ОСОБА_2 , де неправильно зазначено його прізвище як « ОСОБА_3 » (а.с. 13).
У свідоцтві про народження заявниці ОСОБА_1 та у свідоцтві про смерть спадкодавця прізвище померлого зазначено як « ОСОБА_4 » (а.с. 11-12)
Таким чином, судом встановлені розбіжності між написанням прізвища померлого ОСОБА_2 в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 03.04.1973, свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 20.01.2002 та в свідоцтві про право на спадщину за законом, виданого 11 квітня 2007 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А., зареєстрованого у реєстрі за №1960, який посвідчує право власності на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де прізвище спадкодавця зазначено як « ОСОБА_3 ».
Таким чином, існують розбіжності в написанні прізвища спадкодавця, як « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 », при цьому, інші дані співпадають.
На підтвердження факту належності свідоцтва про право на спадщину за законом заявницею надано копію свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 06 серпня 1994 року на підставі актового запису №73 Сіверською міською радою Артемівського району Донецької області, згідно з яким 06 серпня 1994 року між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с. 19).
У подальшому, на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 31 грудня 2005 року на підставі актового запису №80 Виконавчого комітету Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області, згідно з яким 31 грудня 2005 року між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 » (а.с. 20).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В силу п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до роз'яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно з листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Встановлення факту належності свідоцтва про право на спадщину за законом має юридичне значення для заявниці, оскільки від його встановлення залежить реалізація права власності майном, а встановити даний факт іншим чином неможливо.
Виправити помилку у правовстановлюючому документі не представляється можливим, оскільки виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. Вказане виправлення у свідоцтві про право на спадщину змінює зміст документа та впливає на права особи, щодо якої було вчинено нотаріальну дію.
Згідно з п. 6.16 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерств юстиції України 22.12.2010 №3253/5 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613 зі змінами та доповненнями, у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи (іб) щодо якої (их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку. Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.
Згідно з нормами права, будь-яке виправлення в нотаріальному документі, що стосується дати його видачі, вважається суттєвим. Дата - це реквізит, який визначає момент виникнення прав та обов'язків. Самостійне або не засвідчене належним чином виправлення дати з «10» на «11» квітня 2007 року ручкою автоматично робить такий документ дефектним. Без підпису нотаріуса, напису «Виправленому вірити» та відтиску гербової печатки безпосередньо під застереженням, таке свідоцтво про право на спадщину не має юридичної сили для державних реєстраторів, банків чи інших установ. Крім того, відсутність номера за реєстром є критичним недоліком, оскільки саме за цим номером здійснюється ідентифікація дії в архівах та реєстрах.
Однак, згідно з даними, що містяться в Інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83896256 від 19.01.2026, підтверджується факт реєстрації зазначеної нотаріальної дії. У Реєстрі за вказаною спадковою справою зафіксовано видачу свідоцтва про право на спадщину за законом саме 11 квітня 2007 року за реєстровим номером 1960. Це свідчить про те, що фактична дата вчинення дії та її номер у електронній базі даних відповідають «виправленим» вручну даним, проте паперовий носій (оригінал свідоцтва) оформлений з порушенням процедури, визначеної Наказом МЮУ №3253/5, оскільки технічна помилка, допущена при друці, не була офіційно застережена нотаріусом у встановленому порядку (а.с. 14-15).
Проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що вказані помилки в написанні прізвища спадкодавця у свідоцтві про право на спадщину за законом як « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 », у виправленні дати тощо, виникли внаслідок неуважності посадової особи, яка видала документ, а також те, що іншим шляхом підтвердити належність заявниці правовстановлюючого документу неможливо, суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом №1960 від 11 квітня 2007 року, яке було їй видане після смерті батька ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 293, 315, 318-319, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючій як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 квітня 2007 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А., зареєстровано у реєстрі за №1960, на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , набутого нею після смерті батька ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. А. Городівський