Справа № 240/22342/25 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
12 березня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
20.09.2025 (відмітка на поштову конверті) звернувся ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії з підстав протиправної, на переконання позивача, відмови відповідача у перерахунку з 01.02.2021 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХЗ74109 від 13.06.2024 про грошове забезпечення, станом на 01.01.2021.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позов залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
До суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду. До заяви додано нову редакцію позовної заяви у якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 01.02.2021;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.02.2021 перерахунок та з 18.08.2025 доплату та подальшу виплату пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 постановлено позовну заяву (нову редакцію, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху) слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку його пенсії за період з 01.02.2021 по 19.03.2025.
До суду 18.12.2025 надійшла заява представника позивача про усуненні недоліків. У заяві вказує, що твердження суду про те, що позивач повинен був звернутися до суду в межах шестимісячного строку від 01.02.2021, не узгоджуються з обставинами об'єктивної дійсності, так як, станом на момент 01.02.2021 ще не існувало оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, а тому спір між позивачем та відповідачем не виник. З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що Позивачу та його представнику стало відомо про порушення права позивача на виплату пенсії лише листа Відповідача.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період із 01.02.2021 по 19.03.2025
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026, з урахуванням п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для виникнення у відповідача обов'язку здійснити перерахунок пенсії стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2021 року, що є обставиною, яка тягне за собою зміну розміру грошового забезпечення та, як наслідок, необхідність перерахунку призначеної пенсії.
Такий перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму).
При цьому видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення у цій категорії справ не створює нового права на перерахунок пенсії, а є лише документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які повинні бути враховані органом Пенсійного фонду України під час реалізації вже існуючого обов'язку з перерахунку пенсії, що виник у силу закону з моменту підвищення прожиткового мінімуму.
Отримання позивачем зазначеної довідки було зумовлене невиконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивач був вимушений вчиняти додаткові дії, спрямовані на підтвердження складових грошового забезпечення у належному розмірі та захист свого порушеного права.
Отже, право позивача на підвищення пенсії виникло з 01 січня 2023 року безпосередньо в силу закону, а невиконання відповідачем обов'язку з перерахунку пенсії з цього моменту свідчить про триваючу протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За змістом частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.
Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 КАС України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов'язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв'язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у зразковій справі № 380/19324/23, у якій зазначено, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій справі чітко розмежувала:
- спори щодо призначення або обчислення пенсії, у яких підлягають застосуванню загальні процесуальні строки, та
- спори щодо невиконання державою обов'язку з перерахунку пенсії, коли право особи вже існує, але не реалізоване з вини суб'єкта владних повноважень.
У справах останньої категорії звернення особи до суду є способом відновлення порушеного триваючого права, а не оскарженням разового управлінського рішення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 03.02.2026 у справі №560/17663/24, від 05.02.2026 у справі № 560/14567/24, від 05.02.2026 у справі № 560/9714/24, від 06.02.2026 у справі № 560/12392/24 дійшов висновку, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму, суперечило б прямій нормі частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.
Колегія суддів також зазначає, що у цій справі відсутні підстави для застосування правових висновків, викладених у постанові від 08.10.2025 у справі № 560/12997/24, на яку посилається суд першої інстанції, оскільки в зазначеній справі Суд застосував правові висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, які ґрунтуються на інших фактичних обставинах.
Натомість у справі, що розглядається, спірні правовідносини регулюються Законом №2262-XII, який містить спеціальне правове регулювання, зокрема частину третю статті 51, що прямо передбачає у випадку зміни складових грошового забезпечення, зокрема у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму, обов'язок держави здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення відповідних законодавчих підстав незалежно від звернення пенсіонера. Такий обов'язок має імперативний характер і, у разі його невиконання з вини органів Пенсійного фонду України, виключає можливість обмеження реалізації права на перерахунок пенсії процесуальними строками звернення до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24, від 24.02.2026 у справі №560/4441/25.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог за період із 01.02.2021 по 19.03.2025 ОСОБА_1 .
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для залишення без розгляду позову передчасними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.