Справа № 240/27710/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
12 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.07.2023.
Представник позивача звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, у якій просить постановити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області: Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п.2 СТ.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 14.07.2023.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада в адміністративній справі № 240/27710/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним дій - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та винести окрему ухвалу, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 14.07.2023.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на обгрунтування вимоги про постановлення окремої ухвали не наведено жодних обставин, які б могли свідчити про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що носять очевидний протиправний характер та спрямовані на перешкоджання правосуддю.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності.
Ця стаття містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Суд зазначає, що звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Згідно з позицією Верховного Суду (постанови по справі №805/1458/17-а від 21 березня 2019 року, від 05 липня 2021 року по справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року по справі № 200/5793/20-а), звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження стосовно вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, до якої вдаються тоді, коли позивач вичерпав усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
З врахуванням наявних у справі доказів, суд звертає увагу, що позивачем до подання заяви вчинено дії щодо пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 23.01.2025 відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення суду у справі №240/27710/23.
Листом від 23.05.2025 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повідомив представника позивача, що боржником на виконання рішення суду нарахована доплата до пенсії.
Розмір пенсійної виплати до проведеного перерахунку на виконання рішення суду станом на 01.07.2023 становив 3094, 44 грн., у тому числі:
- 2816,22 грн - розмір пенсії по інвалідності;
- 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж;
- 170,82 грн. - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 « 112 «Про внесення змін,до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення».
У результаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсійної виплати зменшується і становить 2760,00 грн., у тому числі:
- 1101,27 грн. - загальний розмір пенсії за віком по 2-х складових;
- 170,82 - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань пенсійного забезпечення»;
- 820,91 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян -2093,00 грн.;
- 207,00 грн. - доплата відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 16.02.2022 № 118 «Про Індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022»;
- 460,00 грн. - доплата відповідно до Постанови Кабінету Міністрів 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023».
В результаті проведеного перерахунку на виконання рішення суду доплата відсутня. Пенсія виплачується в попередньому розмірі.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував необхідність перерахунку пенсії без застосування «двоскладової формули».
Проте матеріали справи свідчать, що виконавче провадження щодо виконання рішення №240/27710/23 відкрито 23.01.2025, а позивачем не надано доказів повного використання державним виконавцем усіх заходів примусового виконання. Як зазначено в ухвалі, стаття 383 КАС України застосовується виключно після вичерпання механізмів примусового виконання судового рішення. Сам факт незгоди з результатом перерахунку або відсутністю доплати не свідчить про протиправність дій відповідача, а отже звернення позивача є передчасним.
Доводи апеляційної скарги про нібито неправильне застосування формули для обчислення пенсії не враховують системного аналізу норм ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 27 і 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ухвалою суду встановлено, що пенсійний орган дотримався законодавчих положень, застосувавши середньомісячний заробіток для розрахунку надбавки за понаднормовий стаж. Визначення заробітку відповідає терміну «заробіток», на 1% якого збільшується пенсія згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апелянт також вказує на необхідність постановлення окремої ухвали щодо невиконання рішення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої-третьої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
За приписами частин першої, четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
З аналізу наведених норм слідує, що при виявленні під час розгляду справи порушення закону судом може бути постановлена окрема ухвала, у якій мають бути визначені вказівки щодо усунення порушень. Якщо ж такі порушення містять ознаки кримінального правопорушення, така ухвала надсилається прокурору або органу досудового розслідування. При цьому реалізація права суду на постановлення окремої ухвали безпосередньо пов'язана з виявленням порушення закону саме судом під час розгляду справи і таке виявлення судом має бути належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами.
Окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду ознак порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
Дослідивши подану представником позивача заяву в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на обгрунтування вимоги про постановлення окремої ухвали не наведено жодних обставин, які б могли свідчити про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що носять очевидний протиправний характер та спрямовані на перешкоджання правосуддю. Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що застосування статті 249 КАС України неможливе у відсутності підтверджених порушень закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.