465/1932/19
1-кп/465/384/26
судового засідання
13.03.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження застосування у кримінальному провадженні №12018140080003836 від 29.12.2018 року запобіжного заходу у виді домашнього арешту
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, громадянину України, розлученому, із середньою спеціальною освітою, працюючому, зареєстрованому і фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12018140080003836 від 29.12.2018 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.
В межах даного кримінального провадження ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.02.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, який ухвалами суду неодноразово продовжувався. Останній раз ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2026 року строк дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, продовжено до 13.03.2026 року.
Прокурором ОСОБА_3 в чергове подано клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 00.00 год. до 06.00 год. за місцем його постійного проживання у АДРЕСА_1 з покладенням на нього наступних обов'язків: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками в кримінальному провадженні.
Подане клопотання публічний обвинувач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину насильницького характеру та існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни показань. Дія попередньо обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби щодо ОСОБА_4 спливає 13.03.2026 року. У зв'язку з цим прокурор клопоче перед судом про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
У судовому засіданні прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, при цьому, просив врахувати, що наявні у справі ризики на даний час не зменшилися та не дезактуалізувалися, а відтак, є підстави для продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .
Крім цього, публічний обвинувач наголосив, що з'ясування обставин справи і перевірка їх доказами у даному кримінальному провадженні не завершено, а тому, превентивна функція запобіжного заходу повинна запобігти можливості негативного впливу наявних ризиків на повноту та об'єктивність розгляду справи.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у вирішенні заявленого прокурором клопотання поклався на розсуд суду, проте, зазначив, що вважає недоцільним на подальше застосовувати запобіжний захід до обвинуваченого, який не порушує своїх процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 з клопотанням публічного обвинувача погодився.
Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як встановлено в ході судового розгляду, в рамках кримінального провадження №12018140080003836 від 29.12.2018 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.
Згідно обвинувального акта обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується скоєння 28.12.2018 року закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_6 .
Зібрані під час досудового розслідування докази послужили підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, складання обвинувального акта та скерування такого до суду.
На даний час розгляд кримінального провадження судом не завершено, судове провадження триває, у справі продовжується з'ясування обставин справи і перевірка їх доказами.
Суд вважає, що завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та скерування обвинувального акта до суду свідчить про наявність достатніх підстав для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з цим, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд вкотре констатує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за вчинення такого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, обвинуваченому інкриміновано вчинення насильницького злочину проти життя особи, останній у 2008 році притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто кримінального правопорушення, яке посягає на здоров'я особи, на даний час не має постійного місця роботи, за час розгляду справи розлучився, що вказує на нестійкість його соціальних зв'язків. Наведене враховується судом як обставини, які свідчать про наявність ризиків, що зумовлюють потребу у продовженні застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби. При цьому, суд враховує, що ризики, які покладені в основу первісного рішення про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та які передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не зменшилися. За таких обставин більш м'які запобіжні заходи, ніж домашній арешт, на переконання суду, не здатні запобігти наявним ризикам.
Також не може залишатися поза увагою суду те, що з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами у кримінальному провадженні не завершено, а тому, продовжують зберігатися ризики можливого незаконного перешкоджання обвинуваченим здійсненню кримінального провадження.
Наявність зазначеного ризику, як і попередньо встановлених, з часу прийняття попереднього рішення про продовження строку застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу не була нейтралізована. Такі ризики зберігають свою актуальність, їх вплив на кримінальне провадження є ще достатньо високим, а тому, подолання таких вимагає вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у формі продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, який застосований до нього.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Також суд приймає до уваги те, що відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У даному випадку, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, на обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно покласти наступні обов'язки: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками в кримінальному провадженні.
Розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_4 альтернативних запобіжних заходів, суд встановив, що підстав для зміни раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу на даний час немає, адже більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, не здатний забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та виконувати превентивну функцію.
З урахуванням характеру пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, даних про особу останнього, який не має сталих соціальних зв'язків позитивного спрямування, а також враховуючи стадію розгляду кримінального провадження - з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами, змінювати запобіжний захід обвинуваченому недоцільно та передчасно, оскільки це може створити додаткові ризики, які негативно впливатимуть на стан здійснення кримінального провадження.
Тому з урахуванням наведеного підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу суд не вбачає, адже такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним ризикам та повною мірою гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Більш того, враховується позиція сторони захисту в судовому засіданні, висловлена обвинуваченим, відповідно до якої останній погодився з клопотанням прокурора та викладеними у ньому доводами.
Окремо суд звертає увагу на те, що, вказуючи в судовому засіданні про недоцільність подальшого продовження строку дії запобіжного заходу, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 не навів будь-яких доводів на підтвердження своїх аргументів. Зокрема, захисником не спростовано наявність ризиків у кримінальному провадженні та не вказано, чим такі ризики нейтралізовані. Аналогічно захисник не зазначив про існування будь-яких доказів, які б могли достовірно вказувати на наявність будь-яких запобіжників, відмінних від застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, які б були здатні на даній стадії провадження виключити можливість обвинуваченим порушити свої процесуальні обов'язки. А тому, суд вважає зазначені вище аргументи захисника необґрунтованими і недоведеними в ході розгляду клопотання прокурора.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 36, 131, 132, 176-178, 181, 184, 194, 196, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 - задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, строком на 2 (два) місяці запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби з 00.00 год. до 06.00 год.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такі обов'язки: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками в кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 положення ч.5 ст.181 КПК України про те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала суду припиняє свою дію 13.05.2026 року.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора, а безпосереднє її виконання - на ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, як територіальний орган поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1