Справа № 442/1812/26
Провадження № 2-о/442/235/2026
про залишення заяви без руху
"12" березня 2026 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді Кучаковського Ю.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області - про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
Заявник звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з заявою, у якій просить на підставі ст.ст. 315, 317 ЦПК України встановити юридичний факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , дата заповнення 23.07.1984, належить ОСОБА_1 .
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Ч. 7 ст. 9 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, відповідно до ст.ст. 293, 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.
Згідно з п. 1.5. Порядку питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 2.11 Порядку відомості про працівника записуються на першій сторінці, титульному аркуші, трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства або печатка відділу кадрів, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, пункт 2.12 Інструкції № 58.
Пунктом 2.13. визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з п. 2.8 Порядку якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 (справа № 938/792/21, провадження № 61-5405 св 22) зазначив, що дійсно, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі - роботодавець) зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.
Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій (Постанова ВС від 08.02.2023, справа № 938/792/21, провадження № 61-5405 св 22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до записів наданих заявником у копії трудової книжки вбачається, що останнім місцем роботи, зазначеним у трудовій книжці є МКП «Оліс».
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, чи звертався заявник до вказаної організації, із заявою щодо виправлення у його трудовій книжці, та яке ними було прийняте рішення з цього приводу (відмовлено у внесенні таких змін або заява залишилась без відповіді).
Неможливість внесення виправлень до трудової книжки відповідною організацією, заявник не обґрунтував.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
А тому суд вважає за необхідне запропонувати заявнику зазначити докази на підтвердження того, що він не має іншої можливості відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Тобто зі змісту наведеної норми слідує, що суди встановлюють юридичні факти лише у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи для отримання необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.
Окрім того, заявником не встановлено та не обґрунтовано для відновлення яких саме прав, свобод чи інтересів йому необхідно встановити факт належності трудової книжки.
Так, заявник вказує, що встановлення факту належності трудової книжки необхідно для призначення пенсії за віком, при цьому доказів, що він позбавлений можливості отримання пенсії заявник не надає, тобто заявником не було додано до заяви відмови або роз'яснення Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії і з яких саме підстав, що свідчить про те, що у поданій заяві відсутня мета встановлення юридичного факту, а саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, які існують на момент подання такої заяви.
Крім того, ч. 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заінтересованою особою заявник визначив Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області, у заяві не зазначено, у чому полягає юридичний інтерес Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області у результатах розгляду даної справи, з огляду на ті обставини, що доказів відмови у призначенні пенсії з наведених у заяві підстав не зазначено.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Таким чином, заявнику слід усунути недоліки заяви шляхом конкретизації у ній, які юридичні наслідки для нього породжує такий факт, долучити докази на підтвердження того, що заявник не має іншої можливості відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, докази на підтвердження мети встановлення юридичного факту.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що до розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити своє право в майбутньому.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 318 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області - про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.С. Кучаковський