Справа № 640/6763/22 Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
13 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 29.06.2021 № 1015452-2408-2658, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у сумі 105 896,67 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 2825-IX матеріали справи № 640/6763/22 передано до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу та розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2003 року між ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ-ДВА», як продавцем, та ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА», як покупцем укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. зареєстрований в реєстрі за № 1064, який зареєстрований комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації 03 березня 2003 року за № 227-з, що підтверджується реєстраційним написом на договорі купівлі-продажу.
На підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу від 03 лютого 2003 року, ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ-ДВА», як власник та продавець продав, а ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА», як покупець купив нежитлову будівлю - адміністративне приміщення (літ. Ш) загальною площею 490,20 кв.м., що складає 21/100 частки від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 116.
Отже, ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА» набуло право власності безпосередньо на нежилу будівлю - адміністративне приміщення загальною площею 490,20 кв.м., що підтверджується також актом прийому-передачі від 09 лютого 2003 року.
23 липня 2013 року між ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА» (надалі - ТОВ «КППЗТ-ДВА»), як продавцем і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як покупцями укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П., який зареєстровано у реєстрі за № 1177.
Предметом вказаного договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23 липня 2013 року є нежила будівля адміністративного приміщення (літ. Ш), загальною площею 490,20 кв.м. (чотириста дев'яносто цілих та двадцять сотих квадратних метрів, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 116, яка відчужена ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ДВА» в рівних частках на користь кожного з покупців: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується умовами договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23 липня 2013 року реєстраційний нотаріальний № 1177.
ОСОБА_1 19 червня 2020 року отримала від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, щодо сплати нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) у розмірі 153 106,12 грн. (сто п'ятдесят три тисячі сто шість гривень 12 копійки) за 2019 рік.
Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, доданим відповідачем до податкового повідомлення-рішення, податковим органом було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 153 106,12 грн., виходячи з розрахунку площі нерухомого майна 2 445,98 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням від 25 червня 2020 року, позивач звернулась до податкового органу з заявою та доданими до неї документами про проведення звірки щодо частки в об'єкті нежитлової нерухомості.
Контролюючим органом було відмовлено у отриманні від позивача оригіналів документів про право власності та було надано відповідь від 07 липня 2020 року № 17560/1726-15-33-14-23, якою було відкликано податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2020 року № 0223163-3314-2658 на суму податку на нерухоме майно 16 584,55 грн за 2019 рік та прийнято замість нього нове податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2020 року № 0223163/1-3314-2658 на суму 11 056,36 грн.
Зі змісту вказаного вище листа "Щодо проведення звірки по податку на нерухоме майно" від 07.07.2020 №17560/Т/26-15-33-14-23 вбачається, що позивачу було запропоновано привести у відповідність інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно документів на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Вказані обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2020 у справі №640/16075/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021.
Також, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2020 року у справі №640/16075/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 153 106,12 грн.
15 жовтня 2020 року позивач отримала від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 1015452-2408-2658 про сплату нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) у розмірі 105 896,67 за 2020 рік.
Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, доданим відповідачем до податкового повідомлення-рішення, податковим органом було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 105 896,67 грн., виходячи з розрахунку площі нерухомого майна 2 445,98 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролюючий орган безпідставно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, виходячи з помилкових відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нібито належність позивачу 10/100 часток майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв. м, тоді як на підставі договору купівлі-продажу від 23.07.2013 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації позивачу на праві власності належить лише 1/2 частка нежитлової будівлі адміністративного призначення площею 529,9 кв. м (264,95 кв. м), а інших правовстановлюючих документів, які б підтверджували набуття нею права власності на більшу площу, не існує. З огляду на пріоритет відомостей правовстановлюючих документів над записами реєстру, відсутність належних доказів правомірності дій податкового органу та з урахуванням усталеної судової практики у тотожній справі № 640/16075/20, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було сформовано податкове повідомлення-рішення позивачу, тобто на підставі тієї інформації яка є наявною, оскільки відповідно до приписів норм чинного законодавства вбачається, що інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, про обєкти та субєктів таких прав (обтяжень) містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження, наявні в і Державному реєстрі прав, а також відомості з його невідємної архівної складової частини, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно із ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості. ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до інформації з бази даних контролюючого органу отриманих від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивач є власником майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24 459,8 кв. м., від якого частка власності позивача становить 10/100.
Отже, відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з частиною 2 статті 12 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дійсно зазначено документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії як підстава виникнення права власності а саме:
- договір купівлі-продажу нежитлової будівлі номер 1177 виданий 23 липня 2013 року, приватний нотаріус Панченко А.П.;
- декларація про готовність об'єкту до експлуатації, серія та номер кв 142140620316, виданий 03 лютого 2014 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві.
При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зазначено інших документів окрім наведених вище документів, як підстави виникнення (набуття) права власності у позивача на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу нежилої будівлі укладеного 23 липня 2013 року між ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ-ДВА», як продавцем, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачем), як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. і зареєстрованого в реєстрі за номером 1177, продавець зобов'язується передати у власність покупців, а покупці зобов'язуються прийняти у власність, в рівних частках кожний, нежилу будівлю адміністративне приміщення (літ. III), загальною площею - 490,2 кв.м,. що складає 21/100 частин від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (доказ додано до позовної заяви та знаходиться у матеріалах справи).
З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що після придбання наведеної вище нежилої будівлі адміністративних приміщень загальною площею 490.2 кв.м., ОСОБА_1 разом із співвласницею цього майна ОСОБА_2 було здійснено реконструкцію придбаної ними нежилої будівлі.
Згідно з декларацією про готовність об'єкту до експлуатації «Реконструкція адміністративних приміщень нежитлової будівлі (Літ. Ш) по АДРЕСА_1 », що зареєстрована 03 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва за серією та номером кв 142140620316, загальна площа адміністративної будівлі внаслідок реконструкції становить 529,9 кв.м.
Отже, викладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що позивачу на праві власності ніколи не належала частка 10/100 або 2 445,98 кв.м. в об'єкті нерухомого майна загальною площею 24 459,80 кв.м., розташованому у АДРЕСА_1 , про що помилково було зроблено припущення податковим органом в розрахунку доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, та з урахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено те, що позивачу належить на праві приватної власності по АДРЕСА_1 частка в розмірі 1/2 (половина) від нежитлової будівлі площею 529,9 кв.м., що становить по 264,95 кв.м. на кожного з двох співвласників, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналогічні правові висновки викладені у судових рішеннях по справі № 640/16075/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Доводи апелянта про правомірність податкового повідомлення-рішення з огляду на використання даних Державного реєстру речових прав колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вже було зазначено вище, правовстановлюючі документи, на підставі яких здійснено реєстраційні дії (договір купівлі-продажу від 23.07.2013 та декларація про готовність об'єкта до експлуатації), підтверджують належність позивачу лише 1/2 частки нежитлової будівлі площею 529,9 кв. м, а не 10/100 часток майнового комплексу площею 24 459,80 кв. м, як помилково зазначено у розрахунку податкового органу. При цьому, відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі невідповідності відомостей Реєстру та правовстановлюючих документів пріоритет мають саме документи. Отже, контролюючий орган, не перевіривши зміст і обсяг зареєстрованих прав та неправильно визначивши базу оподаткування, не довів правомірності оскаржуваного рішення, що обґрунтовано стало підставою для його скасування.
Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, а аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.