Справа № 739/2378/25 Суддя (судді) першої інстанції: Іващенко І.К.
13 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Осіпової О.О.,
суддів: Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 03.11.2025 № 628 про визнання його винним та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, оскільки відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, адже 12.10.2001 він був зарахований до запасу, що підтверджується рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17.10.2025 у справі № 739/2093/25, а 20.10.2025 о 11:00 годин його не було доставлено органами Національної поліції в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , як це вказує відповідач, а він з'явився самостійно.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.01.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено внаслідок того, що станом на дату виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив, підтверджуючих обставин поважності причини неприбуття не надав, як того вимагає п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України під 16.05.2024 № 560.
На думку суду першої інстанції, відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в порядку та спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, а відтак суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення.
Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, оскільки він не є військовозобов'язаним, а тому не повинен поновлюватися на військовому обліку.
Від представника відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.2003 № 4/56 з 29.03.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 2001 (з часу приписки до призовної дільниці) він військово-лікарську комісію жодного разу не проходив.
Непридатним із виключенням з військового обліку позивач не визнавався, тому відсутні правові підстави виключати його із військового обліку як в 2001, так і в 2025.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 щодо уточнення (оновлення) ним даних у серпні, що, на його переконання, дозволило йому не з'являтися за викликом, то ІНФОРМАЦІЯ_5 зауважує, що самостійне оновлення відомостей безпосередньо шляхом прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 не звільняє громадянина від обов'язку з'явитися за повісткою до уповноваженого органу.
Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинтсва України(далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_7 27.02.2003 № 4/56, копія якої міститься матеріалах справи, позивач був зарахований до запасу 12.10.2001, при цьому в подальшому він був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, з посиланням на ст. 30а ч. 1 наказу Міністерства оборони України № 2 від 04.01.1994у.
П. 30а наказу МОУ № 2 від 04.01.1994, про зняття позивача з військового обліку та визнання його непридатним до військової служби, передбачалося, що особи з порушенням рефракції та акомодації: короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше ніж 12 дптр., або стигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних очних меридіанах більше 6,0 дптр., визнають непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку.
В подальшому, 29.05.2003 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 взятий на військовий облік, як військовозобов'язаний, про що свідчить штамп ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 № Е3666663 від 25.09.2025 сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», був оголошений у розшук та переданий до органів Національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення, як особу, що вчинила адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, для складання протоколу про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 259 КУпАП, як такого, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 годин 15 вересня 2025 року за повісткою № 4761653 для уточнення облікових даних (а.с.25,26).
Повістка № 4761653 була вручена позивачу за місцем його проживання та реєстрації (а.с.26, зворотній бік, а.с.27). Факт отримання повістки позивач ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не заперечує.
20.10.2025 відносно позивача було складено Протокол № 373, а у подальшому, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , встановив, що останній, будучи належно повідомлений не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год 00 хв., 15.09.2025 за повісткою № 4761653, внаслідок чого була винесена оскаржувана постанова № 628 від 03.11.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.26).
Зокрема, зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб та у подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги ч.ч. 1-2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 1, 8, 15 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», п. 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.ст. 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
Ця норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Ст. 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За змістом ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ч. 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Ст. 280 КУпАП закріплює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст. 279-1 279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.
Згідно із п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Також пп. 2 п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, згідно з яким, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років підлягають громадяни: які відповідно до ст. 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягай 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягай граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік резервістів підлягають громадяни, які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
З положень ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» випливає, що не підлягають призову особи, виключені з військового обліку.
Виключенню згідно з п. 6 ч. 1 ст. 37 зазначеного Закону з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" п. 3 ч. 5 ст. 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до п. 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Таким чином, у переліку громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних, резервістів відсутні громадяни, яких виключено з військового обліку.
Тобто «виключений з військового обліку» означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов?язки з військового обліку.
Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, після виключення з обліку не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, такій особі не можна вручати повістку, оскільки особа не повинна знову ставати на військовий облік.
Водночас п. 5, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" визначено підстави для зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України). Зокрема, з військового обліку військовозобов'язаних:
-які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
-які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
-які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
-які зараховані до військового оперативного резерву;
-в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
Натомість відмітка «знятий з військового обліку» не означає звільнення від статусу військовозобов'язаного, адже після зняття з військового обліку військовозобов'язаний продовжує виконувати обов?язки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати на військовий облік в іншому органі.
Так, у постанові від 21.05.2025 Верховний Суд роз'яснив різницю між поняттями "зняття" та "виключення" з військового обліку у справі № 280/2880/24. Так, відповідно до п. 79 Порядку № 1487, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього. Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку", при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що відповідно 29.05.2003 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 взятий на військовий облік, як військовозобов'язаний, про що свідчить штамп ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.2003 № 4/56 з 29.03.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 2001 року (з часу приписки до призовної дільниці) він військово-лікарську комісію жодного разу не проходив.
Отже, позивач не був виключений із військового обліку, тому суд першої інстанції правильно не прийняв в якості доказу посилання ОСОБА_1 на зняття його з військового обліку як на підставу для задоволення позовних вимог.
Щодо суті адміністративного правопорушення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно п. 41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2025, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Повістка № 4761653 була вручена позивачу за місцем його проживання та реєстрації (а.с.26, зворотній бік, а.с.27), чого він ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не заперечує.
Натомість станом на дату виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив, підтверджуючих обставин поважності причини неприбуття не надав, як того вимагає пункт 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України під 16.05.2024 № 560, а саме:
поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Надалі, як того вимагає п. 24 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України під 16.05.2024 № 560, позивач не повідомив про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк.
П. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України під 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», передбачає: за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Абз. 1,8,15 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює, що під час мобілізації громадян зобов'язані з'явитися зокрема: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у ній місце та строк; у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначеної у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який іншій спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує 7 календарних днів.
Оскільки позивач не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб та у подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів, то суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що своєю бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги ч.ч. 1-2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 1, 8, 15 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», пункту 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Отже, перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
Тобто, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.01.2026 - залишити без задоволення.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя Є.Д. Кравченко