Справа № 580/9750/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
13 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Оксененка О.М.,
Черпака Ю.К.,-
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
02 жовтня 2024 року, через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними бездіяльності щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення: з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 рік; з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 рік;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) йому грошового забезпечення: з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язання перерахувати та виплатити йому недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених йому у період з 2020 по 2024 роки включно;
- зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року суд задовольнив частково заяву вх. від 48131/24 ОСОБА_1 , прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) йому грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язання перерахувати та виплатити йому недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), сплачених йому у період з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 січня 2024 року до дня фактичної виплати.
Повернуто ОСОБА_1 позовну заяву в частині його вимог за період з 01 лютого 2020 року до 31 грудня 2023 року включно.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік) за період служби з 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме із безпідставним застосуванням у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної вище постанови та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено повністю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період служби з 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року відповідачем здійснено нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), а саме із безпідставним застосуванням у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січеня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, в/ч НОМЕР_1 (далі - апелянт) звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що наразі в судовій системі склалася критична ситуація, що має прояв відсутності єдності судової практики у питанні застосування судами норм різних редакцій пункту 4 Постанови №704.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в оскаржуваній частині, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, мотивуючи це наступним.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, довідкою від 03 жовтня 2023 року №7101-5002982653 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи.
Витягом із наказу відповідача від 23 червня 2018 року №173 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 з 23 червня 2018 року прийнятий на посаду та приступив до виконання службових обов'язків у відповідача.
Згідно з посвідченням від 22 червня 2022 року серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Довідкою відповідача від 24 вересня 2022 року №625/1/611 підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 у періоді з 01 лютого 2020 року до 01 липня 2024 року нараховане та виплачене грошове забезпечення, зокрема у 2024 році: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премія, грошова допомога для оздоровлення.
19 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся заявою до відповідача, в якій, серед іншого, просив здійснити перерахунок грошового забезпечення, у т.ч. грошових допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань, які були виплачені йому у період з 01 лютого 2020 року до 01 липня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державні бюджети на 2020-2024 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з наведеного ним розрахунку.
Листом від 30 вересня 2024 року №625/1/5156 відповідач, на звернення позивача, повідомив ОСОБА_1 про відсутність законодавчих підстав для застосування при визначенні складових грошового забезпечення пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Вважаючи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо застосування при визначенні складових грошового забезпечення пункту 4 Постанови №704 протиправною, з метою захисту порушених прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно статті 40 Закону №2262-ХІІ, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частина перша статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами статті 92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до статті 95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі статті 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону №2011-ХІІ, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова №103), встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 Постанови №103 вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29 січня 2020 року відповідні зміни, які були внесені до пункту 4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас, Верховна Рада України ухвалила Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII), що відповідно до пункту 1 вказаного розділу набрав чинності з 01 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення пункту 4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування пункту 4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29 січня 2020 року відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Закон України від 09 листопада 2023 року №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (далі - Закон №3460-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2024 рік для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містить.
Статтею 7 Закону №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривень.
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів, станом на 01 січня 2024 поку - 3028 гривень.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі - Постанова №481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, викладено абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону №2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що Постанова №481 є предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 неправомірними.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про визнання дій неправомірними та зобов'язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.
В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 зазначено наступне: «….колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини в фіксованому розмірі 1762,00 грн суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.».
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Згідно даних Довідки про нараховане та виплачене грошове зобов'язанння, матеріальну допомогу, допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 вбачається, що з листопада 2022 року по липень 2024 року оклад за військове звання позивача становив 1410,00 грн (щомісячно) та посадовий оклад - 6340,00 грн (щомісячно) (а.с.13).
Отже, під час розгляду справи суд апеляційної встановив, що відповідачем не було застосовано з травня 2023 року положення Постанови №704 з урахуванням змін, які внесені Постановою №481.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного вважає правильним висновки суду першої інстанції, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення за період служби 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, замість показника календарного року, не відповідає закону та порушило право позивача на належний розмір грошового забезпечення, що вплинуло і на суми грошового забезпечення, виплачені йому під час виключення зі списків військової частини.
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №340/608/23 відхилив доводи відповідача в частині, що стосуються внесених Кабінетом Міністром України Постановою №481 змін до пункту 4 Постанови №704 та визначення розрахунковою величиною для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб фіксованої суми замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який за загальним правилом кожен рік зростає, оскільки такі зміни відбулись пізніше, ніж виникли спірні відносини та не були мотивом оспорюваної відмови.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог, констатувавши детальніше факт порушення: визнання протиправними дій відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року з порушенням вимог Постанови №704, а саме із безпідставним застосуванням відповідачем у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції правильно вибраний спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 шляхом зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення за період служби 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №3460-IX на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної вище Постанови №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, а тому апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №580/9750/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак