Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/1153/25
Провадження № 2/528/24/26
Іменем України
13 березня 2026 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Вітківського М.О.,
при секретарі - Коваленко О.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка з повною технічною фіксацією засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
10 вересня 2025 року позивач звернулася до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без реєстрації шлюбних стосунків з 02.08.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі ОСОБА_3 ). Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
В обґрунтування поданого позову зазначає, з 02.08.2019 року по 03.07.2025 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживали разом, як дружина та чоловік. Упродовж спільного проживання, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, робили спільні покупки, відпочивали разом. Спочатку фактичним місцем спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було місце реєстрації позивача в м. Бахмут Донецької області. Пізніше, після початку повномасштабного вторгнення, коли будинок, в якому вони проживали був пошкоджений, тому 20.10.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхали в Полтавську область в с. Сліпорід-Іванівка, де й проживали разом в б. АДРЕСА_1 як ВПО.
За життя в м. Бахмут ОСОБА_4 працював в КП «Бахмут-Вода», позивач працювала в КНП «Центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи м. Бахмут». Після переїзду в с. Сліпорід-Іванівка позивач не змогла знайти собі роботу за професією, тому через рік після переїзду була зареєстрована, як безробітна у Лубенській філії Полтавського обласного центру зайнятості з 13.03.2024 року. ОСОБА_4 майже відразу, а саме з 21.11.2022 року влаштувався на роботу у СТОВ «Прогрес». Його дохід був єдиним джерелом для існування їхньої сім'ї.
З 13.02.2025 ОСОБА_4 був мобілізований на військову службу і став на захист України. Під час його служби позивач всіляко підтримувала його. Між сторонами увесь період його служби зберігалися теплі, гарні усталені стосунки, притаманні чоловікові та дружині, мали спільний бюджет та розподіл сімейних обов'язків тощо.
За час проходження військової служби ОСОБА_4 постійно перераховував через мобільний додаток позивачу грошові кошти, бо знав, що вона повністю фінансово залежала від нього та була на його утриманні. Ці кошти позивач витрачала на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування. Фактично позивач перебувала на його утриманні та одержувала від ОСОБА_5 допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
У липні місяці 2025 року позивач, як його цивільна дружина, отримала сповіщення сім'ї від 07.07.2025 року за вих. № 15/3126 про те, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 03.07.2025 року під час виконання бойового завдання. За фактом його зникнення було відкрите кримінальне провадження №12025170580000313 та визнано позивача потерпілою особою.
В подальшому, після впізнання 21.07.2025 року тіла ОСОБА_5 , позивач отримала сповіщення сім'ї від 22.07.2025 року за вих. № 15/3212 про те, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язків військової служби в районі населеного пункту Олександро-Шультине Краматорського району Донецької області.
Після цього, позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із питанням про отримання додаткової інформації щодо подальших дій, обставин, але відповіді на свої запитання не отримала. Лише усно повідомили про те, що відсутні докази проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю.
Оскільки у даних правовідносинах вбачається спір про право, то з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів, у позивача виникла необхідність звернутися до Гребінківського районного суду із позовною заявою про встановлення юридичного факту мого спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбних відносин, факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 . Від встановлення даних юридичних фактів залежить виникнення права позивача на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України.
Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 12.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання на 07.10.2025 о 11-00 год. Витребувано з АТ «Державний Ощадний банк України» (юридична адреса: вул. Госпітальна, буд. 12, м. Київ, 01001) інформацію: чи здійснювались перерахування коштів з карткового рахунку, який відкритий в АТ «Державний Ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на картковий рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період: з моменту відкриття рахунку по 03.07.2025. (а.с.32-34).
23.09.2025 року від представника відповідача Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву. Посилаючись на Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ вказує, що відповідно до ст. 41 вказаного Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин, тобто дня загибелі військовослужбовця), визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, зокрема: це батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Зазначає, що утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу) звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення.
Заявниця вказала, що вона перебувала на утриманні померлого військовослужбовця, але заявницею не було надано доказів на підтвердження наявності/відсутності її доходів та доходів померлого для співвідношення їх розміру та встановлення факту утримання, так як повинно бути доведено, а тому не підтверджено, що дохід померлого був саме єдиним джерелом її доходу.
Таким чином, є сумнів про перебування заявниці на утриманні у померлого військовослужбовця, оскільки остання не надала жодного доказу про надання їй грошових сум для утримання/проживання.
Заявницею також не надано належних та достатніх доказів ні від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області доказів про сплату (відсутність) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом вказаного терміну перебування на утриманні заявниці, ні від Державної податкової служби України доказів про доходи отримані військовослужбовцем. Таким чином, заявниця не надала жодних доказів про свої доходи та доходи померлого. З огляду на вказане, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Просить розгляд справи проводити без участі представника Міністерства оборони України. (а.с. 38-40).
07.10.2025 року постановлено ухвалу суду, якою витребувано від відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірені копій актових записів цивільного стану про народження, народження дітей, наявність батьків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 ; від ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) інформації щодо осіб котрі звернулися за отримання одноразової грошової допомоги передбаченою Постановою КМ України №168 від 28.02. 2022 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с.63-65).
14.10.2025 року на виконання ухвали суду від 07.10.2025 року від відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла інформація про відсутність актових записів про народження, де батьком зазначений громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.74).
04.11.2025 року на виконання ухвали суду від 07.10.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла інформація про відсутність звернень за отримання одноразової грошової допомоги передбаченою Постановою КМ України №168 від 28.02.2022 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 . (а.с.81).
Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 25.11.2025 року витребувано з АТ «Державний Ощадний банк України» (юридична адреса: вул. Госпітальна, буд. 12, м. Київ, 01001) інформацію про те чи здійснювалися перерахування коштів з карткового рахунку, який відкритий в АТ «Державний Ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код РНОКПП НОМЕР_3 ). (а.с.86-88).
23.12.2025 року на виконання ухвали суду від 25.11.2025 року від АТ «Державний Ощадний банк України», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація щодо перерахування коштів між рахунками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.106-109).
Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 05.03.2026 о 11-00 год. (а.с.131-133).
05.03.2025 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Чумарний А.І., позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на доведеність стороною позивача належними доказами та показаннями свідків фату спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбних відносин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.08.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі ОСОБА_3 ) та факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
У судове засідання представники відповідачів Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_7 не з'явилися, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. В поданому відзиві на позовну заяву 23.09.2025 року представник відповідача Міністерства оборони України просив відмовити у позові в повному обсязі, просив розгляд справи проводити у його відсутність. (а.с.38-40). Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник третьої особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, він належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, надіслав заяву про розгляд справи без участі третьої особи, проти задоволення позовних вимог не заперечує. (а.с.68).
Представник третьої особи - Виконавчого комітету Гребінківської міської ради у підготовче засідання не з'явився, він належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, надіслав заяву про розгляд справи без участі сторони третьої особи в якій зазначив, що при вирішенні питання про задоволення позову ОСОБА_1 , покладається на розсуд суду.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №76, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 06.08.1996 року. (а.с.10).
Відповідно до довідки від 08.01.2025 №1608-7002184169 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є адреса: АДРЕСА_4 , з 01.01.2025. (а.с.10 зворот).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.07.2025 №28, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 , проживають на території Майорщинського старостату Гребінківсько ТГ, сторони перебувають у цивільному шлюбі, ведуть спільне господарство, що підтверджується свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.11).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 31.07.2025 №31, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 . Заявник проживала з 2022 року на території Майорщинського старостату Гребінківсько ТГ зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у цивільному шлюбі, вели спільний побут. З 13.02.2025 року ОСОБА_3 був призваний до Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час виконання бойового завдання. ОСОБА_1 у присутності старости Майорщинського старостату Гребінківсько ТГ, отримала сповіщення від представника військомату про загибель ОСОБА_3 та нею було здійснено поховання загиблого. Даний акт складено в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , підписано старостою села Сікач О., діловодом ОСОБА_11 (а.с.12,12 зворот).
13 лютого 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 13.02.2025 №44, призваний на військову службу по мобілізації, що підтверджується відповідною довідкою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 17.02.2025 №15/53-2025. (а.с.18 зворот).
Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.07.2025 №15/3/26, ОСОБА_1 , як дружину, було повідомлено про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , призваний на військову службу по мобілізації 13.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 , зник безвісти 03.07.2025 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександро-Шультине Краматорського району Донецької області. (а.с.19).
За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було відкрите кримінальне провадження №12025170580000313 про, що свідчить витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілою особою.(а.с.20-22).
В подальшому, після впізнання 21.07.2025 року тіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується протоколом пред'явлення трупа для впізнання від 21.07.2025 (а.с.25), позивач ОСОБА_1 отримала сповіщення сім'ї від 22.07.2025 року за вих. № 15/3212 про те, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язків військової служби в районі населеного пункту Олександро-Шультине Краматорського району Донецької області. (а.с.19-26).
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув у зоні бойових дій в районі населеного пункту Олександро-Шультине Краматорського району Донецької області, внаслідок відкритих ран декількох ділянок верхніх та нижніх кінцівок, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколків, про що свідчить довідка про причину смерті (до форми №106/о №1290) від 23.07.2025, видана ДСУ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи; копія лікарського свідоцтва про смерть №1290 від 23.07.2025; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради, актовий запис про смерть №212 від 28.07.2024; довідка Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області №18.7-10/01 від 29.07.2025. (а.с.26 зворот,27,28,28 зворот).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрована як безробітна у Лубенській філії Полтавського обласного центру зайнятості з 13.04.2024 року. За період з 14 березня 2024 року по 30 червня 2025 року її дохід склав 4 420,97 грн., що підтверджується довідкою №202507160043196 від 17.07.2025. (а.с.17).
Із копії виписки по надходженням на картковий рахунок ( НОМЕР_2 ) картка № НОМЕР_6 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період 09.04.2025-03.07.2025, перераховувались грошові кошти від ОСОБА_3 сума перерахованих коштів склала 54 950,00 грн. (а.с. 13,13 зворот).
14.10.2025 року на виконання ухвали суду від 07.10.2025 року від відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла інформація про відсутність актових записів про народження, де батьком зазначений громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.74).
04.11.2025 року на виконання ухвали суду від 07.10.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла інформація про відсутність звернень за отримання одноразової грошової допомоги передбаченою Постановою КМ України №168 від 28.02.2022 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 . (а.с.81).
23.12.2025 року на виконання ухвали суду від 25.11.2025 року від АТ «Державний Ощадний банк України», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація щодо перерахування коштів між рахунками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 54 950,00 грн. (а.с.106-109).
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є односельцями позивача, та ОСОБА_14 , яка є племінницею позивача, підтвердили суду, що позивач ОСОБА_1 і загиблий ОСОБА_3 , переїхали до с. Сліпорід-Іванівка з м. Бахмут Донецької області, як ВПО, проживали однією сім'єю як подружжя, вели спільне господарство, піклувались одне про одного, мали сталі відносини притаманні подружжю. За показами свідків загиблий ОСОБА_3 утримував позивача, оскільки його дохід був єдиним джерелом для забезпечення потреб їхньої сім'ї з позивачем. Крім того, факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підтверджується відеофайлами (відеозаписами) зафіксованими на телефон ОСОБА_1 , спільними фотографіями та скриншотами переписок у месенджерах (ватсап, вайбер). (а.с.119-126).
Суд, заслухавши учасників справи, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, долучені на обґрунтування позову та заперечень щодо нього, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, прийшов до наступного висновку.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною першою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції на дату смерті військовослужбовця). За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції на дату смерті військовослужбовця) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у 16-1 Закону № 2011-XII. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
З огляду на викладене, необхідно врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу, а саме виникнення права позивача на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України. Такий статус впливає на можливість реалізації заявницею прав у сфері соціального забезпечення.
У статті 1 Конституції України визначено, що Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із статтею 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Про утворення особами сім'ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім'ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення ст. 74 СК України. Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №686/15993/21, від 09.11.2022 у справі №753/10315/19, від 16.11.2022 у справі №199/3941/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких слідує, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Отже, за вимогою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу предметом доказування є наявність обставин ведення сторонами спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
З досліджених у судовому засіданні доказів та показів свідків суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , з яким вони спільно проживали без реєстрації шлюбних стосунків з 02.08.2019 за місцем реєстрації позивача в м. Бахмут Донецької області, а згодом, після початку повномасштабного вторгнення, 20.10.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхали в Полтавську область в с. Сліпорід-Іванівка, де проживали разом в б. АДРЕСА_1 як ВПО.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов'язки, піклувались один про одного, вели спільне господарство, робили спільні покупки, мали спільні витрати по утриманню будинку в якому проживали разом в с. Сліпорід-Іванівка як ВПО, здійснювали ремонт, брали участь в утриманні житла, надавали один одному взаємну допомогу, відпочивали разом, що в цілому засвідчує реальність сімейних відносин. Крім того, даний факт також підтверджується довідкою від 08.01.2025 №1608-7002184169 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.07.2025 №28; актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 31.07.2025 №31; спільними фотознімками та відеофайлами долученими до матеріалів справи; виписками із банківського рахунку ОСОБА_1 про перерахування грошових коштів померлим ОСОБА_3 для утримання позивача. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, та є підтвердженням факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Отже враховуючи наведене вище, суд вважає, що належними та допустимими доказами, показами свідків, підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без реєстрації шлюбних стосунків з 02.08.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі ОСОБА_3 ).
Щодо позовної вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 указаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до ст. 16-1 цього Закону право на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши та надавши належну оцінку представленим доказам у даній справі, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 перебувавала на повному утриманні померлого ОСОБА_3 , оскільки остання є безробітною та перебуває у Лубенській філії Полтавського обласного центру зайнятості з 13.04.2024 року. За період з 14 березня 2024 року по 30 червня 2025 року її дохід склав 4 420,97 грн., що підтверджується відповідною довідкою №202507160043196 від 17.07.2025. Крім того, доводи позивача та її представника про перебування позивача на повному утриманні загиблого, підтверджуються наданою інформацією АТ «Державний Ощадний банк України», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо перерахування коштів з банківського рахунку ОСОБА_3 на банківську картку/рахунок ОСОБА_1 , показаннями свідків.
При цьому позиція представника відповідача - Міністерства оборони України з приводу того, що позивачем не надано достатніх доказів про перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця, спростовується належними і допустимими доказами долученими до матеріалів справи стороною позивача.
Суд підсумовуючи зазначене, прийшов до висновку, що дохід загиблого ОСОБА_3 був постійним і основним джерелом засобів для забезпечення позивача ОСОБА_1 , оскільки остання проживаючи однією сім'єю із померлим без реєстрації шлюбних відносин була безробітною та інших джерел доходу не мала, тобто допомога померлого була єдиним джерелом доходів позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають до задоволення повністю.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити повністю.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без реєстрації шлюбних стосунків з 02.08.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі ОСОБА_3 ).
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022 (юридична адреса: 03168, Україна, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок, 6).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 (юридична адреса: АДРЕСА_5 ).
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ЄДРПОУ 22548075 (юридична адреса: 37001, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, вул. Соборності, 42).
Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області, ЄДРПОУ 04057406 (юридична адреса, 37400, м. Гребінка, пров. Олексія Припутня, 1).
Суддя М. О. Вітківський