Справа № 359/573/26
Провадження № 1-кс/359/178/2026
10 березня 2026 року cлідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду без технічної фіксації скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_4 від 22 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання, заявленому у кримінальному провадженні №12025111100002304 від 24 грудня 2025 року та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
26.01.2026 року від ОСОБА_3 надійшла скарга, якою просить : скасувати постанову слідчого від 22 січня 2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025111100002304, зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання з дотриманням вимог ст.55 та 110 КПК України, визнати дії слідчого таким, що порушують процесуальні права ОСОБА_3 .
В обґрунтування скарги зазначає, що у межах кримінального провадження за №12025111100002304, розпочатого за фактом шахрайства, скаржником 29 грудня 2025 року подано клопотання про визнання його потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України. У зв'язку з тривалим не розглядом зазначеного клопотання було подано скаргу до суду. 22 січня 2026 року слідчим формально винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим, оскільки дана постанова не була вручена скаржнику у день її винесення, не була вручення протягом наступних днів, та була направлена лише 26 січня 2026 року електронною поштою. Вказані обставини свідчать про те, що постанова була винесена формально, не в результаті реального та всебічного розгляду клопотання, тому скаржник звернувся до слідчого судді з даною скаргою.
Скаржник у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідом-лений належним чином. Натомість скаржник подав заяву, якою розгляд справи просив здійснити у його відсутність, подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Слідчий Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП України в Київській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Разом з тим, через канцелярію суду, слідчий СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області надав матеріали кримінального провадження, внесеного за №12025111100002304 від 24 грудня 2025 року, для належного розгляду даної скарги.
Враховуючи, що участь слідчого під час розгляду скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України, не є обов'язковою, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд скарги у його відсутність.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до вимог ч. 4 ст.107 КПК України не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку перед-баченому КПК України.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних провад-жень.
За визначенням, наведеним у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Встановлено, що Бориспільським районним управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у криміналь-ному провадженні, внесеному 24 грудня 2025 року до ЄРДР №12025111100002304, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
29 грудня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого СВ Бориспільським РУГУ НП в Київській області з клопотанням про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному 24 грудня 2025 року до ЄРДР №12025111100002304, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
22 січня 2026 року слідчий слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_4 винесла постанову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111100002304від 24 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК Українивідмовила.
Відповідно ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні з-поміж іншого підлягають доказуванню - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого та інші обставини.
Відповідно ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів поряд з іншими є показання.
Доказуванням, згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, є збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
Порядок збирання доказів у кримінальному провадженні встановлений ст. 93 КПК України, яка передбачає, що сторона захисту здійснює збирання доказів, у тому числі шляхом ініціювання проведення слідчих дій, безпосереднє проведеннях таких слідчих дій покладає-ться на слідчого. При цьому також встановлено, що відмова слідчого може бути оскаржена до слідчого судді.
Тому з метою забезпечення рівності сторін та збалансованості їх прав, для перешкоджання зловживанню правами та процесуальними повноваженнями, на слідчого суддю покладений обов'язок перевірки дотримання вимог закону під час реалізації сторонами їх процесуаль-них можливостей.
Згідно ст. 110 КПК постанова слідчого повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Тому процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які обумовлюють відмову, зазначене є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Аналіз наявних у слідчого судді матеріалів скарги свідчить про те, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону не дотримані слідчим при прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання за ч. 3 ст. 190 КК Українипро визнання ОСОБА_3 потерпілим.
Крім того, слідчий у судове засідання не з'явився, в постанові про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 своє рішення належним чином не обґрунтував, не навів зміст обставин, які є підставами для прийняття такого рішення, мотиви його прийняття, які могли би вважатися належними та достатніми з точки зору стороннього та незалежного спостерігача.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що в порушення вимог ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого є невмотивованою, а тому рішення слідчого підлягає скасуванню та зобов'язанню слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12025111100002304від 24 грудня 2025 року.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Крім того слід зазначити, оскільки слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість спірної постанови слідчого її скасування та зобов'язав розглянути повторно клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12025111100002304від 24 грудня 2025 року, а тому вимога скаржника про визнання дій такими, що порушують його процесуальні права є передчасною у її задоволенні слід відмовити.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 22, 26, 40, 77, 83, 94, 110, 284, 303, 306, 307, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_4 від 22 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання, заявленому у кримінальному провадженні №12025111100002304 від 24 грудня 2025 року та зобов'язання вчинити дії- задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 22 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111100002304 від 24 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. ст. 190 КК України.
Зобов'язати слідчого Слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 чи іншого слідчого Слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, який входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні №12025111100002304 від 24 грудня 2025 року, повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 визнання його потерпілим, заявленому у кримінальному провадженні №12025111100002304 від 24 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
В задоволенні іншої частини вимог скарги ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали слідчого судді виготовлено 13 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1