Справа № 320/35038/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
12 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,,
У жовтні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області та просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства від 14 вересня 2023 року;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14 вересня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачем було отримано тимчасове посвідчення громадянина України на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України. Разом із заявою про набуття громадянства України, позивач прийняв відповідне зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років.
Водночас, зважаючи на те, що у зв'язку з вторгненням російської федерації на територію України, консульські відділи на території України припинили діяльність, позивач не подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримання документу про припинення іноземного громадянства є неможливим з незалежних від нього підстав.
На думку позивача, дії відповідача є протиправними, оскільки в разі неподання ним відповідних документів, при закінченні строку тимчасового посвідчення громадянина України, відповідач матиме підстави для припинення громадянства, що призведе до порушення його прав та законних інтересів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо відмови ОСОБА_1 прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14.09.2023. Зобов'язано Центральне міжрегіональне Управління ДМС України у м. Києві та Київській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку про те, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації. При цьому, відповідачем за результатом розгляду поданого позивачем супровідного листа та декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано позивачу мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, а лише надано роз'яснення норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, що свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду поданому позивачем супровідного листа та декларації. Відтак, належним способом захисту порушених прав суд визначив зобов'язання Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторно розглянути звернення позивача щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації з врахуванням висновків суду у даній справі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління ДМС України у м. Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; розгляд справи проводити за участю сторін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Зокрема відповідач вказує, що сам по собі факт припинення дипломатичних відносин з країною-агресором та роботи консульських установ російської федерації в Україні не є поважною та незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що процедура відмови від громадянства рф, яка має бути врегульована відповідним законодавством саме зазначеної держави, була скасована, припинена або не здійснюється.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2025 року та від 11 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 16.12.2021 ОСОБА_1 набула громадянство України, на підставі ч. 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України», що підтверджується довідкою № 244/22 про реєстрацію особи громадянства України від 27.01.2022.
27.01.2022 позивач отримав тимчасове посвідчення громадянства України тип НОМЕР_1 , орган, що видав 0410, строк дії до 16.12.2023.
До Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області позивачем було подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, а саме громадянство російської федерації протягом двох років.
Позивач вказав про те, що не встиг звернутись до відповідного консульства щодо припинення громадянства іншої країни, у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України та початком війни, оскільки було розпочато розрив дипломатичних відносин з російською федерацію, а також припиненням роботи усіх консульських установ даної країни.
Також вказав про те, що звертався до консульських установ російської федерації, які перебувають в інших країнах, однак отримував відмову.
З огляду на отримані від Міністерств закордонних справ та посольств російської федерації відмов, позивач звернувся до Державної міграційної служби України з проханням роз'яснити подальші дії щодо припинення громадянства російської федерації, однак належної відповіді не отримав.
14.09.2023 позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації у зв'язку з тим, що існують незалежні від позивача причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме: позивач не може подати документи про припинення громадянства російської федерації до посольства російської федерації в Україні, бо воно не працює, а дипломатичні відносини з державою-агресором розірвані; позивач не може подати документи щодо припинення іноземного громадянства до посольства російської федерації в третіх країнах, оскільки позивач не має постійного місця проживання в країнах (Республіка Білорусь, Республіка Молдова та Словацька Республіка), до яких він звертався.
Листом від 18.09.2023 № 3-1762/6/8010-23/8010.4.1/3327-23 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовив позивачу у задоволенні його звернення, у зв'язку з відсутністю підстав для прийняття від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації замість документу уповноваженого органу російської федерації про припинення громадянства російської федерації.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції визначив належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 , зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторно розглянути звернення щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації з врахуванням висновків суду у даній справі.
З такими висновками відповідач не погоджується та наголошує на тому, що обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є прийняття клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави (в даному випадку російської федерації) від особи у встановлений законодавством іноземної держави строк.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 4 Конституції України установлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон України «Про громадянство України»).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури; (абзац 13); декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16).
Порядок набуття громадянства України визначений розділом ІІ Закону України «Про громадянство України», а підстави набуття громадянства України установлені статтею 6 Закону України «Про громадянство України», якою, зокрема, передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням (пункт 2 частини першої статті 6 Закону).
Умови набуття громадянства України за територіальним походженням установлені статтею 8 Закону України «Про громадянство України».
За приписами частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про оформлення набуття громадянства) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». .
Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства (частина п'ята статті 8 Закону України «Про громадянство України»).
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215).
Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України установлений розділом IV Порядку №215, зокрема, пунктом 92 якого передбачено, що територіальні органи ДМС України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
За правилами абзацу 11 пункту 92 Порядку №215 до повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України».
За правилами пункту 118 розділу V Порядку №215 передбачено, що особам, які проживають на території України і набули громадянство України, за винятком осіб, які взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, територіальні підрозділи Державної міграційної служби України видають паспорти громадянина України або свідоцтва про належність до громадянства України.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (пункт 119 розділу V Порядку №215).
На час виникнення спірних правовідносин, редакція пункту 119 Порядку №215 не змінювалася з 05 червня 2012 року.
Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715 (далі - наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.
Станом на грудень 2023 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений наказом МВС України №715.
Зміст цього документа викладено наступним чином: «Я, _(прізвище, ім'я, по батькові)_ ,___ _________ _____ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв'язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави)_,а саме:
1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив_____.
У зв'язку з викладеним вище я зобов'язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави,не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Мені_____(прізвище, ім'я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов'язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України "Про громадянство України" або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ __________ 20___ року (підпис)».
З 19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року №1941-IX (далі - Закон №1941-IX), яким, зокрема, визначені особливі умови для певного переліку осіб, які можуть подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, поза межами загальної процедури. Цим же Законом затверджені нові види таких декларацій, переліком яких доповнено статтю 1 Закону України «Про громадянство України».
Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
Відповідно до Закону України від 06 червня 2019 року № 2743-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону України № 1941-IX щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 грудня 2021 року № 989 (далі - наказ МВС № 989) затверджено зразки деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань.
Отже, саме наказом МВС № 989 затверджено нові зразки декларації для осіб, що підпадають під дію Закону України № 1941-IX. Проте, зразок декларації, затвердженої наказом МВС України № 715 також є чинним.
Вихід з громадянства рф особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 федерального закону від 31 травня 2002 року № 62-ФЗ «Про громадянство РФ» (далі - Закон № 62-ФЗ).
Стаття 32 Закону № 62-ФЗ визначає прядок подання заяв з питань громадянства рф та передбачає, що заява з питань громадянства рф подається за місцем проживання заявника:
а) особою, яка проживає на території рф, - до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ;
б) особою, яка проживає за межами рф і не має місця проживання на території РФ, - дипломатичне представництво або консульська установа рф, що знаходяться за межами рф.
Заява подається особисто заявником.
У випадку, якщо заявник не може особисто подати заяву у зв'язку з обставинами, що мають винятковий характер та підтверджені документально, заяви та необхідні документи можуть бути передані для розгляду через іншу особу або надіслані поштою. У цьому випадку справжність підпису особи, яка підписала заяву, та вірність копії документа, що додається до заяви, її оригіналу засвідчуються нотаріально.
Строк розгляду заяви про вихід із громадянства відповідно до частини другої статті 35 Закону № 62-ФЗ складає один рік з моменту подання заяви з усіма документами.
Порядок розгляду питань громадянства рф регламентується Положенням про порядок розгляду питань громадянства РФ, затвердженим указом президента рф від 14 листопада 2002 року № 1325 (далі - Положення № 1325), яке визначає певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід (припинення) з громадянства рф, у тому числі в оформленні заяви, яка складається у двох примірниках (кожен на бланку) за формою, що відповідає конкретним підставам припинення громадянства РФ (додатки № 4, 5, 6).
Також Положення № 1325 вимагає, щоб заява про вихід із громадянства рф складалася російською мовою. Усі подані разом із заявою документи, виконані не російською мовою, підлягають перекладу російською мовою. Правильність перекладу чи справжність підпису перекладача має бути засвідчена відповідно до законодавства рф про нотаріат.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7, 34, 37 та 38 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відповідно до пункту 1 якої, з 16 грудня 2023 року запроваджено засвідчення справжності підпису, зокрема, на заяві про вихід з громадянства рф.
Принципи та правила, що, зокрема, стосуються громадянства фізичних осіб, , з якими має узгоджуватися внутрішньодержавне право держав-учасниць, встановлені Європейською конвенцією про громадянство від 06 листопада 1997 року, ратифікованою Законом України від 20 вересня 2006 року № 163-V « Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» (із застереженнями щодо пункту 2 статті 8 та глави VII) (далі - Європейська конвенція).
Умови втрати громадянства за ініціативою особи визначені статтею 8 Європейської конвенції, частиною першою якої встановлено, що кожна держава-учасниця дозволяє відмовлятися від її громадянства, якщо відповідні особи не стануть внаслідок цього особами без громадянства.
Держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися (стаття 16 Європейська конвенція).
Завдання та основні засади адміністративного судочинства визначені статтею 2 КАС України, відповідно до частини другої якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Нормами Закону України «Про громадянство України» передбачено можливість набуття громадянства України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з відповідною заявою, однак положення частини другої статті 8 Закону України «Про громадянство України» містять імперативний припис щодо обов'язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Надалі, у разі одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у разі виконання ним обов'язку припинити іноземне громадянство, така особа має право отримати паспорт України.
Водночас, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку насамперед зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
І лише за певних причин, перелік та форма, яких наведено у статті 1 Закону України «Про громадянство України» (що насамперед передбачають вжиття іноземцем активних дій, зокрема, звернення до уповноваженого органу країни, від громадянства якої він має бажання відмовитися) та за умови доведення факту вжиття іноземцем усіх заходів задля отримання документу про відмову від попереднього громадянства, орган ДМС може прийняти у іноземця декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Це означає, що особа, яка набула громадянство України на загальних підставах за результатами вирішення її заяви про прийняття до громадянства України впродовж дворічного строку з моменту набуття такого громадянства повинна вчинити дії, спрямовані на отримання документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави. І лише у разі невирішення такого питання у строки, передбачені законодавством країни громадянської належності чи відмови у вирішенні такої заяви за результатами звернення іноземця (за незалежних від нього причин, що розкриті та перелічені у Законі) він має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства безпосередньо до органу ДМС, що приймав його заяву.
Крім того, визначаючи певну процедуру виходу з громадянства рф, законодавством цієї країни насамперед передбачено, що особа повинна подати відповідну заяву, у якій висловити таке прохання як особисто або, як виняток, подати її через іншу особу, або надіслати поштою, за умови нотаріального засвідчення. Тобто громадяни рф мають декілька варіантів вирішення такого питання, у тому числі і у разі настання обставин, що є винятковими. Водночас такі заяви за законодавством рф можуть розглядатися протягом року з дня звернення.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що межі дії приписів абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про громадянство України» у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства.
Суд ураховує, що після 24 лютого 2022 року, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства рф в Україні з огляду на припинення роботи його відділів на території України.
Проте, особи, що мають бажання відмовитись від громадянства рф не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв рф, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення. Тим більш, що питання нотаріального завіряння документів для оформлення таких заяв в Україні наразі урегульоване, про що 08 серпня 2022 року Нотаріальною палатою видано інформаційний лист під назвою «Щодо засвідчення справжності підпису громадян держави-агресора рф на заявах про вихід з такого громадянства» відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719).
За таких обставин, з 24 лютого 2022 року органи ДМС можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян російської федерації, які набули громадянство України на загальних підставах до 24 лютого 2022 року за двох умов:
- якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу рф, з відповідною заявою, у якій виявили бажання припинити попереднє громадянство, проте не отримали інформації щодо вирішення їхньої заяви протягом строків її розгляду, що підтверджується доказами;
- якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу рф з відповідною заявою, отримали негативну відповідь та надали докази, що підтверджують ці обставини.
В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом України «Про громадянство України», установленої для оформлення громадянства.
У межах спірних правовідносин, ОСОБА_1 набула громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство», у зв'язку із чим, взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства.
У зв'язку з припиненням функціонування дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в Україні, позивачем подано заяву про припинення громадянства російської федерації до посольства російської федерації в Республіці Молдова, однак отримано відмову у прийнятті, оскільки позивач не має постійного місця проживання в Молдові, що підтверджується листом від 27 січня 2023 року.
Суд зауважує, що частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Оцінюючи зміст листа відповідача від 18 вересня 2023 року №3-1762/6/8010-23/8010.4.1/3327-23, наданого на заяву ОСОБА_1 щодо прийняття у неї декларації, колегія суддів висновує невідповідність відмови відповідача вимогам частини другої статті 2 КАС України в частині обґрунтованості та безсторонності, оскільки, отримавши від позивача документи, відповідач обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо загальної процедури припинення іноземного громадянства та не надав вмотивованої відповіді на жодний із аргументів ОСОБА_1 , що викладені нею у заяві про прийняття декларації.
Водночас, з встановлених обставин справи та наявних доказів у справі вбачається, що позивачем вчинялися необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації, однак такі не призвели до певних правових результатів з незалежних від позивача причин.
Суд зазначає, що, в такому випадку, законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації, позаяк, за ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Суд також враховує, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.
Таким чином, визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.
З огляду на встановлені обставини та норми закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Згідно з частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, усі наведені аргументи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України .
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко