Справа № 357/17086/25
1-в/357/16/26
11.03.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , засудженого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференцзв'язку), захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , представника ДУ "Білоцерківська виправна колонія № 35" ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку) розглянувши клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (в порядку п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України),
до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (в порядку п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України).
У клопотання захисник засудженого зазначає, що вироком від «01» березня 2004 року Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_3 , «19» листопада 1972 р.н., визнаний винний за ч.2 ст. 186 КК України та був засуджений до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбуття покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.
Постановою від «27» вересня 2006 року Кагарлицького районного суду Київської області задоволено подання РВ КВІ Кагарлицького району та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання реально у кримінально-виконавчу установу.
Ухвалою від «08» липня 2025 року головуючої судді Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_8 задоволено заяву прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури про виправлення описки в постанові від «27» вересня 2006 року Кагарлицького районного суду Київської області про скасування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої викладено перший абзац мотивувальної частини постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 27.09.2006 року в такій редакції: «Вироком Кагарлицького райсуду від 01.03.2004 року ОСОБА_3 був засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4-х (чотирьох) років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням був звільнений на 2 роки 6 місяців іспитового строку».
Крім того, суд виклав другий абзац резолютивної частини постанови Кагарлицького районного суд)' Київської області від 27.09.2006 року в такій редакції: «Направити засудженого ОСОБА_3 за вироком Кагарлицького райсуду Київської області від 01.03.2004 р. за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-х (чотирьох) років позбавлення волі для відбування призначеного покарання реально у кримінально-виконавчу установу, скасувавши звільнення від відбування покарання з випробуванням, визначене вказаним вироком».
«08» липня 2025 року засудженого ОСОБА_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано Обухівським РУП ГУНП в Київській області на підставі постанови від «27» вересня 2006 року Кагарлицького районного суду Київської області та направлено для відбування призначеного покарання реально до Державної установи «Київський слідчий ізолятор». В даний час, засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у державна установа «Білоцерківська виправна колонія № 35».
Відповідно до п.14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків судом вирішуються інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Так, в відповідно до п.4 ч.2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537. статті 538 цього Кодексу.
Враховуючи те, що Кагарлицьким районним судом Київської області під час розгляду заяви прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури про виправлення описки в постанові від «27» вересня 2006 року Кагарлицького районного суду Київської області поданої в порядку ст. 379 КПК України (в редакції 2012 року), а також при постановления ухвали від «08» липня 2025 року Кагарлицького районного суду Київської області про задоволення клопотання прокурора, в порядку ст. 539 КПК України (в редакції 2012 року), судом не з'ясовано питання чи не сплив термін, після якого держава не може застосовувати обмеження до особи за вироками, строки давності до яких, встановлені статтею 80 КК України, вважає, що під час даного судового розгляду, з метою недопущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та Кримінального кодексу України, суд зобов'язаний першочергове розглянути питання, які виникають під час та після виконання вироку та задовольнити дане клопотання.
Перевіривши матеріали клопотання, заслухавши думку засудженого ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтримали клопотання, прокурора ОСОБА_6 , представника ДУ "Білоцерківська виправна колонія № 35" ОСОБА_7 , які просили відмовити в задоволенні клопотання, вважаю, що клопотання підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Положенням ст. 537 КПК України передбачений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, де питання про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким відноситься до пункту 3 частини 1 даної статті, а саме: клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7 - 1, 13 - 1, 13 - 4, 14, частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до ст.152 Кримінального виконавчого кодексу України та ч. 3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 13 частини першої цієї статті, подвоюються.
Відповідно до ч. 4 ст.80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК Українисвідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, чи ухилявся засуджений від відбування покарання, зокрема, притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, також відсутні неообхідні дані, щоб пересвідчитися в тому, що засуджений ОСОБА_3 ухилявся від відбування покарання, і що стало підставою скасування судом звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання реально у кримінально-виконавчу установи та інші обставини, які мають бути встановлені в ході розгляду клопотання судом, який ухвалив вирок.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину.
Захисником засудженого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 повідомлено, що ОСОБА_3 , якого засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 186 ч. 2 КК України, було направлено до відбування покарання до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», де перебуває тепер.
Відповідно до узагальнення судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, у випадку недотримання суб'єктом звернення правил територіальної підсудності, визначеної у ст. 539 КПК, суд не здійснює розгляд по суті клопотання. Встановивши, що клопотання (подання) є не підсудним, суд з урахуванням положень ст. 539 КПК, вправі прийняти рішення про повернення відповідного клопотання, що забезпечить право суб'єкта звернення на доступ до правосуддя до належного суду.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З урахуванням того, що вирок Кагарлицького районного суду щодо покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 увалено Кагарлицьким районним судом Київської області, подане клопотання підлягає поверненню особі для звернення з ним до належного суду, яким є місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого ухвалено вирок.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (в порядку п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України) повернути особі, яка подала клопотання - повернути захиснику ОСОБА_4 .
Роз'яснити захиснику засудженого ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 , що він має право звернутися з даним клопотанням до місцевого суду, в межах юрисдикції якого ухвалено вирок стосовно засудженого.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 діб з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_9