12 березня 2026 р.Справа № 520/33957/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 27.01.26 року по справі № 520/33957/25
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР у Харківській області МУЮ, відповідач), третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, третя особа) у якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.12.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 79384678.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправне завершення відповідачем виконавчого провадження ВП № 79384678 з огляду на неповне виконання ГУ ПФУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі № 520/5215/25, а саме, невиплату позивачу утвореної внаслідок перерахунку пенсії заборгованості.
Стверджував про неприйнятність посилань третьої особи на приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» № 821 від 14.07.2025 (далі - Постанова № 821), як на поважну причину невиконання рішення в частині виплати заборгованості з пенсії у перерахованому розмірі, оскільки рішення суду не містить вказівок на можливість застосування її положень.
Крім того, зауважив, що за частину періоду перерахунку (з 01.01.2025 по 16.07.2025), боржник взагалі не може посилатись на передбачений Постановою № 821 порядок виплати сум нарахованої заборгованості та перерахованої пенсії, оскільки її приписи застосовується з 17.07.2025 і не містять норм про поширення її дії на минулий час, що не було враховано державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови.
Переконував, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності третьої особи за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не свідчать про їх достатність як заходів, спрямованих на виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Разом з цим, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена у спірних правовідносинах передчасно і за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/33957/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, ЄДРПОУ 43316700), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (площа Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, кв. 39 м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни від 22.12.2025 про закінчення виконавчого провадження №79384678.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі - Харківське МУМЮ України, апелянт), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне та невсебічне дослідження наданих доказів по справі та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції визнати незаконним та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/33957/25 від 27.01.2026.
Замінити учасника по справі, а саме відповідача, з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 43316700) на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61024, код ЄДРПОУ 45752470).
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність складеної державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження № 79384678 та відсутність підстав для її скасування у судовому порядку, оскільки при здійсненні примусового виконання рішення державним виконавцем було вчинено усі дії, передбачені приписами Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), зокрема, складено постанову про накладення штрафу на боржника № 79384678 від 03.11.2025, постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному обсязі №79384678 від 08.12.2025 та повідомлення державного виконавця про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2025 в інтересах ОСОБА_1 , адресоване Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Харківській області, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Стверджував, що оскільки завершенню виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передувало накладення на боржника штрафів, визначених статтею 63 Закону № 1404-VIII та направлення до органів національної поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, відповідач вжив всіх вичерпних заходів щодо примусового виконання рішення суду, отже діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
Зауважив, що у разі незгоди ОСОБА_1 з проведеним ГУ ПФУ в Харківській області перерахунком пенсії, позивач може звернутися до суду з відповідними вимогами або ініціювання питання про встановлення судового контролю в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5215/25.
Посилаючись на викладену у постанові від 16.05.2025 по справі № 903/421/24 правову позицію Об'єднаної палати КГС Верховного Суду, наголосив, що виконавець має діяти виключно в межах чітко визначених Законом № 1404-VIII повноважень, та не наділений правом оцінювати, тлумачити чи перевіряти обставини або показники, які вже визначені відповідними уповноваженими органами чи випливають із судового рішення. Самостійне втручання виконавця в такі питання, зокрема шляхом встановлення нових обставин або зміни суті визначеного рішення, є виходом за межі його компетенції та порушує загальні принципи виконавчого провадження, відповідно до яких виконавець забезпечує лише належне і своєчасне виконання рішення, а не його перегляд чи коригування
Також просив замінити відповідача по справі з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки саме останньому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 517 “Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», наказу в.о. начальника управління Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.06.2025 № 2/01 та наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження структури та штатної чисельності» від 07.11.2025 № 3038/5 передано всі виконавчі провадження, у тому числі і по позивачу.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач стверджував про необґрунтованість останньої та просив залишити її задоволення, оскільки направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є дією після вчинення якої державний виконавець вправі винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а лише свідчить про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Стверджував, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Переконував, що приписи Закону № 1404-VIII наділяють державного виконавця широкими повноваженнями, у тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, яка не обмежується формальною наявністю певних доказів перерахунку та виплати пенсії, натомість включає в себе дослідження правильності вчинення боржником означених дій, що не було зроблено відповідачем.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 520/33957/25 клопотання представника Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задоволено.
Замінено відповідача по справі № 520/33957/25 з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 43316700) на його правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 45752470).
Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно і належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Про результати розгляду просив повідомити письмово.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанці, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист № 520/5215/25, виданий 10.10.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплату суми перерахунку з урахуванням виплачених сум.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.10.2025 відкрито виконавче провадження № 79384678 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Постановою від 03.11.2025 накладено штраф на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в розмірі 5100,00 грн за невиконання судового рішення.
Постановою від 08.12.2025 накладено штраф на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в розмірі 10200,00 грн за невиконання судового рішення.
Також, державним виконавцем направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
22.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 79384678.
Не погодившись із постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2025 № 79384678, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2025 № 79384678 прийнято відповідачем передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували виплату позивачу заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 520/5215/25, тобто, з порушенням вимог статті 39 Закону № 1404-VІІІ.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження за відсутності події виплати боржником перерахованих на виконання рішення суду сум пенсії.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом № 1404-VІІІ, статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 -VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки;
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
На виконання приписів частин 1-3 статті 63 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 520/5215/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплату суми перерахунку з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом 10.10.2025 видано виконавчий лист № 520/5215/25.
Постановою головного державного виконавця ВПВР у Харківській області МУЮ від 17.10.2025 відкрито виконавче провадження № 79384678 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Листом від 05.11.2025 № 2000-0311-8/171375 ГУ ПФУ в Харківській області (боржник) повідомило ВПВР у Харківській області МУЮ, що на виконання рішення суду у справі №520/5215/25 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та без обмеження максимальним розміром.
Зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії за пенсійною справою № 10028548 - МВС позивача з 01.01.2025.
Вищезазначеним листом ГУ ПФУ в Харківській області також проінформовано, що за результатами перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 у розмірі 219 224,10 грн, що підтверджено розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 28548. При цьому зазначено, що виплата нарахованої різниці в пенсії буде проводитися відповідно до Постанови № 821.
З огляду на зміст зобов'язальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 520/5215/25. Колегія суддів зазначає, що належним виконанням судового рішення є не лише здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2025, а і виплата ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.01.2025.
Водночас, матеріали справи не містять відомостей та доказів виплати позивачу утвореної внаслідок здійсненого перерахунку пенсії за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 заборгованості у розмірі 219224,10 грн, тобто, наявними у розпорядженні суду документами не підтверджується фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом № 520/5215/25, виданим Харківським окружним адміністративним судом 10.10.2025.
Стверджуючи про правомірність закінчення виконавчого провадження, відповідач зазначає про вчинення ним усіх дій, передбачених приписами Закону № 1404-VIII та посилається на пункт 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що з аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. Водночас, у справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити перерахунок та виплату особі пенсії, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
У розумінні приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
При цьому, колегія суддів наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
У постанові від 26.10.2023 по справі № 420/1511/23, у аналогічних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, саме по собі вчинені державним виконавцем виконавчих дій (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 420/1511/23, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27.03.2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.
У спірних правовідносинах відповідачем не заперечується, що судове рішення виконано не у повному обсязі, оскільки позивачу не здійснено виплату перерахованої суми пенсії, а відтак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилося не лише невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Відповідно до вимог Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення у повному обсязі, разом з цим, доказів здійснення перевірки відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасне прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2025 ВП № 79384678 без дотримання вимог статті 39 Закону № 1404-VІІІ та без здійснення перевірки фактичного виконання боржником рішення суду у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, а відтак, наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 287, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/33957/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко