12 березня 2026 р.Справа № 638/396/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.01.2026 (суддя: Цвіра Д.М., м. Харків) по справі № 638/396/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову № R70545 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 10.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 8500 грн. 00 коп. та закрити справу у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ч.7 ст. 38, ст. 247 КУпАП);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виправити недостовірні відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом виключення інформації щодо порушення приписів статті 210-1 КУпАП та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та подати до управління Державної казначейської служби висновок щодо сплаченого ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 8500 грн. та повернути зараховану суму на реквізити його особового рахунку, зазначені у додатках до цієї заяви.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в якій останній просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що, відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
10 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № R70545 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 3 ст. 288 КУпАП, постанова органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Тож, не погоджуючись з винесеною постановою та керуючись приписами п. 3 ст. 288 КУпАП, позивач реалізував надане законом право на досудовий порядок оскарження та обрав шлях звернення до вищестоящого органу, яким у цій справі є ІНФОРМАЦІЯ_4 . Така форма захисту прав прямо забезпечена законом та є рівнозначною зверненню до суду в межах установленого строку, а також відповідає принципу добросовісності та процесуальної економії, оскільки особа має право очікувати, що її скарга буде розглянута належним чином і що буде надано мотивовану відповідь на неї по суті.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову можна подати протягом 10 днів з дня її винесення. Дотримуючись зазначеного строку, 20 вересня 2025 року ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення скаргу на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з трекінгом поштового відправлення № 3601100428649, вказане відправлення було доставлено за місцем призначення 23 вересня 2025 року, що також підтверджується повідомленням про вручення з підписом уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 - Горельського О..
Таким чином, зазначена скарга є такою, що була направлена у встановлений законом строк та у належний спосіб, а факт її отримання беззаперечно підтверджується наданими доказами.
Однак, ефективного розгляду скарги не відбулося: замість повної та мотивованої відповіді по суті, 13 жовтня 2025 року, але як стало ОСОБА_1 відомо пізніше, на поштову адресу останній отримав формальну відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій не було надано жодної оцінки наведеним аргументам, яка не містила аналізу обставин та норм права, де не розглянуто жодного пункту прохальної частини скарги та фактично не вирішено скаргу по суті.
У підсумку, через формальний характер отриманої відповіді, відсутність рішення по суті скарги ОСОБА_1 , останній фактично був позбавлений можливості ефективно реалізувати своє право на адміністративне оскарження. Досудове врегулювання спору стало неможливим, та лише після безрезультатного очікування та отримання немотивованої відповіді виникла об'єктивна необхідність звернення до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.01.2026 по справі № 638/396/26 визнано неповажними підстави, вказані у заяві ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.01.2026 по справі № 638/396/26 та направити справу до Шевченківського районного суду м. Харків для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та вирішення спору по суті.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, у разі, якщо позивач скористався досудовим порядком оскарження, встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення рішення за результатами розгляду скарги. Скарга на постанову №R70545 від 10.09.2025 була подана у десятиденний строк, передбачений ст. 289 КУпАП, а відповідь за результатами її розгляду отримана 13.10.2025, відтак, саме з цієї дати починається перебіг тримісячного строку звернення до суду, який на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом не сплинув.
Більше того, за таких умов є очевидним, що відповідь на подану позивачем скаргу до вищестоящого органу не була і об'єктивно не могла бути надана у такий строк та у такий спосіб, який би дозволив після завершення досудового оскарження ще й звернутися до суду у межах десятиденного строку, передбаченого статтею 289 КУпАП. Вказує, що зазначена обставина не залежала від волі позивача, не перебувала під його контролем і є об'єктивною непереборною причиною, що унеможливила звернення до суду у межах цього строку, а, відтак, у сукупності з положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду у розумінні статті 121 КАС України.
Також, зазначає, що попри наявність прямо встановленого законом обов'язку та наявність у відповідача всіх необхідних відомостей і технічних можливостей, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та строку позивачу не вручалася.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що строк на звернення до суду з даним позовом позивачем було пропущено без поважних на те підстав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Статтею 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Згідно зі ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову № R70545 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 10.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 8500 грн. 00 коп..
Позовну заяву позивачем подано до суду першої інстанції 11.01.2026, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України десятиденного строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування підстав для поновлення процесуального строку позивачем зазначено, що останній звернувся до суду після оскарження спірної постанови в досудовому порядку та отримання відповіді на його скаргу від 20 вересня 2025 року, яка надіслана позивачу 13.10.2025 на електронну пошту.
Отже, позивач вважає, що звернувся до суду 11.01.2026 в межах трьохмісячного строку з дня отримання ним відповіді від відповідача, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Колегія суддів наголошує, що Верховним Судом неодноразово надавалася оцінка поважності причин пропуску строку звернення позивачами до суду, в обґрунтування поновлення якого останні посилалася на досудове врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою на постанову про адміністративне правопорушення до відповідного органу.
Зокрема така позиція Верховного Суду щодо вказаного питання, викладена у постановах від 23.09.2022 у справі № 750/10714/21, від 11.12.2018 у справі №463/1221/17, від 05.05.2020 у справі №127/7446/19, від 07.12.2020 у справі №522/14986/19, від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22.
Так, у вищенаведених постановах Судом зазначено, що вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, звернення особи до відповідного органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Ураховуючи наведену позицію Верховного Суду, звернення зі скаргою до відповідного органу не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вказує, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.
У рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз'яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як зазначено вище, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.
Питання поновлення строку на звернення до суду неодноразово розглядалося Верховним Судом, зокрема у справах № 500/4332/22 та № 500/1185/21.
Верховний Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Водночас, згідно з усталеною судовою практикою, поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19).
Позивачем у межах даної справи суду не було надано належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України десятиденний строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 123 КАС України.
Інші доводи, на які посилалась апелянт, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Так, ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.01.2026 по справі № 638/396/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко