12 березня 2026 р.Справа № 531/2838/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07.01.2026 (суддя: Попов М.С., м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область) по справі № 531/2838/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №6355 від 31 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі;
- визнати протиправною та скасувати постанову №6356 від 31 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що постанова № 6355 від 31.10.2025 та постанова № 6356 від 31.10.2025 про адміністративні правопорушення винесені з порушенням особистих прав позивача та чинного законодавства України, є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відповідачем всупереч вимогам ст. 245, 268, 280, 285 КУпАП при винесенні оскаржуваних постанов не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина та чи наявні докази, які б підтверджували вину у вчиненні такого правопорушення, а також порушено права позивача на відкладення розгляду справи та надання можливості реалізувати своє право на захист.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 07.01.2026 по справі № 531/2838/25 адміністративний позов ОСОБА_1 , за участі представника позивача адвоката Міняйло Ярослава Володимировича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову № 6355 від 31.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та надіслано справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Визнано протиправною та скасовано постанову № 6356 від 31.10.2025 р. по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та надіслано справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , 50% понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07.01.2026 по справі № 531/2838/25 скасувати в частині ухвалення рішення про направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувся компетентним органом, підстави для застосування п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України відсутні.
Отже, суд першої інстанції, хоча й дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, водночас неправильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині направлення справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП на новий розгляд до керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 з прийняттям в цій частині нового рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з протоколом № 6355 від 21.10.2025, 21 жовтня 2025 року о 10 год. 40 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками Національної поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . При перевірці документів громадянина встановлено, що згідно з врученою повісткою про виклик до ТЦК та СІІ (відповідно до довідки єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг») ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 27 травня 2025 року о 09 год. 00 хв. відповідно для звірки облікових даних та з питань проходження медичного огляду. Станом на 21.10.2025 ОСОБА_1 самостійно за повісткою не з'явився, про причини неприбуття не повідомив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487, ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині порушення правил військового обліку.
Згідно з протоколом № 6356 від 21.10.2025, 21 жовтня 2025 року о 10 год. 40 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками Національної поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . В ході перевірки документів гр. ОСОБА_1 встановлено, що військовозобов'язаний був раніше визнаний «обмежено придатним до військової служби» та у визначений законодавством термін (до 05.06.2025) не пройшов повторне ВЛК для визначення поточного ступеня придатності до військової служби. Станом на 21.10.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, направлення на ВЛК не отримував. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, згідно з протоколами № 6355 та № 6356, мав відбутися 31.10.2025 о 10:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28.10.2025 позивач нездужав та знаходився на лікуванні, у зв'язку з чим останнім було подано клопотання про відкладення розгляду справи за протоколами № 6355 та № 6356. На підтвердження факту перебування на лікуванні з 28.10.2025 по 31.10.2025 позивачем надано інформаційну довідку з електронної системи охорони здоров'я. Клопотання про відкладення розгляду справи від 28.10.2025 було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку та, згідно з трекінгом накладної Укрпошти за номером 3602300153101, отримано відповідачем 31.10.2025. Додатково, намагаючись довести до відома відповідача факт перебування на лікуванні та бажання відкласти розгляд справи на будь-яку іншу дату, позивач направив копії клопотань на електронну адресу відповідача.
31.10.2025, з метою отримання результатів розгляду справи щодо порушення позивачем законодавства, його захисником, адвокатом Міняйлом Я.В. відповідачу було надіслано адвокатський запит вих. №31/10/25 від 31 жовтня 2025 року.
07.11.2025 відповідачем надано відповідь на даний адвокатський запит, а також додано копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так, 31.10.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 6355 та постанову № 6356 за справами про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якими на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з протоколом № 6355, та у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з протоколом № 6356.
Позивач, не погоджуючись з вказаними постановами відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів даної справи не вбачається, що відповідач вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КпАП України, тобто оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини у своїй сукупності свідчать про необхідність скасування оскаржуваних постанов.
Разом з тим, судом зазначено, що позивачем суду не надано належні та допустимі докази відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач зазначає лише про недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення суб'єктом владних повноважень при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з чим, судом визнано протиправною та скасовано постанову №6355 від 31 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та надіслано справу на новий розгляд, а також визнано протиправною та скасовано постанову №6356 від 31 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та надіслано справу на новий розгляд.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною першою зазначеної статті, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
У свою чергу, згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається, що у протоколі № 6355 від 21.10.2025 зазначено, що 21 жовтня 2025 року о 10 год. 40 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками Національної поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . При перевірці документів громадянина встановлено, що, згідно з врученою повісткою про виклик до ТЦК та СІІ (відповідно до довідки єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг»), ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 27 травня 2025 року о 09 год. 00 хв. відповідно для звірки облікових даних та з питань проходження медичного огляду. Станом на 21.10.2025 ОСОБА_1 самостійно за повісткою не з'явився, про причини неприбуття не повідомив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487, ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині порушення правил військового обліку.
У протоколі № 6356 від 21.10.2025 зазначено, що 21 жовтня 2025 року о 10 год. 40 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками Національної поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . В ході перевірки документів гр. ОСОБА_1 встановлено, що військовозобов'язаний був раніше визнаний «обмежено придатним до військової служби» та у визначений законодавством термін (до 05.06.2025) не пройшов повторне ВЛК для визначення поточного ступеня придатності до військової служби. Станом на 21.10.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, направлення на ВЛК не отримував. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Тобто, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
У свою чергу, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
У той же час, визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За правилами статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У той же час, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
До того ж, за приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Розгляд справи, за відсутності позивача, при наявності підстав для перенесення розгляду, позбавило його прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.
Як свідчать матеріали справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення, згідно з протоколами № 6355 та № 6356, мав відбутися 31.10.2025 о 10:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28.10.2025 позивач нездужав та знаходився на лікуванні, у зв'язку з чим останнім було подано клопотання про відкладення розгляду справи за протоколами № 6355 та № 6356. На підтвердження факту перебування на лікуванні з 28.10.2025 по 31.10.2025 позивачем надано інформаційну довідку з електронної системи охорони здоров'я. Клопотання про відкладення розгляду справи від 28.10.2025 було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку та, згідно з трекінгом накладної Укрпошти за номером 3602300153101, отримано відповідачем 31.10.2025. Додатково, намагаючись довести до відома відповідача факт перебування на лікуванні та бажання відкласти розгляд справи на будь-яку іншу дату, позивач направив копії клопотань на електронну адресу відповідача.
Відтак, відповідач з метою недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою позивача та призначити новий час для розгляду справи про адміністративне правопорушення, натомість відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення по суті.
Тобто, вказані обставини свідчать про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, за наслідками якої було винесено спірну постанову, враховуючи вищевказані норми статті 268 КУпАП, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відтак, у випадку недотримання відповідачем в процесі винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП процедури, вказане свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та порушення відповідачем при її винесенні принципу належного урядування.
Приходячи до такого висновку, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.
Колегія суддів вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянувши справи про адміністративні правопорушення без участі позивача, який на той час перебував на стаціонарному лікуванні, допустив суттєве обмеження прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необхідність скасування оскаржуваних постанов.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Крім того, згідно вимог п. 2 ст. 293 КУпАП, якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Аналіз положень ч. 3 ст. 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що за наслідками скасування рішення суб'єкта владних повноважень суд приймає рішення про закриття справи. Єдиним виключенням є скасування постанови суб'єкта владних повноважень у зв'язку з прийняттям такої постанови некомпетентним органом, а, отже, лише у цьому випадку справа надсилається на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Таким чином, враховуючи, що п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України застосовується у разі розгляду справи про адміністративне правопорушення некомпетентним органом, то висновок суду першої інстанції щодо можливості направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, є необґрунтованим.
З огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся компетентним органом, підстави для застосування п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України - відсутні.
Отже, суд першої інстанції, хоча й дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, водночас неправильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд.
Таким чином, застосуванню підлягає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якого рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині надсилання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07.01.2026 по справі № 531/2838/25 скасувати в частині направлення на новий розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 до компетентного органу (посадової особи).
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін