13 березня 2026 р. Справа № 440/2891/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 (суддя Петрова Л.М.; м. Полтава) по справі № 440/2891/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.01.2025 та з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 набрало законної сили 30.07.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 задоволено частково заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25.
27.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов звіт про результати виконання рішення суду, в якому просив прийняти звіт.
До суду також надійшло клопотання позивача про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду за неподання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25.
Ухвалою від 22 грудня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд задовольнив частково клопотання представника позивача.
Прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25.
Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 у строк до трьох місяців з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовив.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року по справі №440/2891/25, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту від 27.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №440/2891/25, зобов'язавши відповідача повторно надати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №440/2891/25 та задовольнити в повному обсязі клопотання позивача про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на тривале невиконання відповідачем судового рішення у цій справі. Вказує, що звіт відповідача та додані до нього документи не містять доказів подання відповідачем звернення до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 440/2891/25, тому вважає безпідставними посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що відповідачем були вжиті відповідні заходи для виконання судового рішення. Крім того позивач зазначає, що ГУПФУ в Полтавській області протиправно на виконання рішення суду від 07 квітня 2025 року у справі №440/2891/25 починаючи з 01.03.2025 року обмежило виплату позивачу пенсії максимальним розміром, проте жодної правової оцінки факту неналежного перерахунку відповідачем пенсії на виконання судового рішення в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не надано. На переконання позивача, звіт ГУПФУ в Полтавській області від 27 листопада 2025 року про виконання рішення суду у справі № 440/2891/25 не може бути прийнятим судом, так як відповідачем не вжиті достатні заходи для належного виконання рішення відповідно до його резолютивної частини.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції врахував викладені ГУПФУ в Полтавській області доводи про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №440/2891/25 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат, та нараховано доплату пенсії за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 у розмірі 16443,20 грн. Датою виконання рішення суду є 14.08.2025, тобто дата внесення в Реєстр судових рішень. Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим №821-8172.
За висновком суду, звіт ГУ ПФУ в Полтавській області складений з дотриманням статті 382 КАС України, а також містить наведення обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення (відсутність фінансування) та заходи, які вжиті відповідачем для виконання судового рішення (обліковано заборгованість в Пенсійному фонді, подано звернення до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі), що є підставою для його прийняття.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції мав перевірити відомості, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в повному обсязі або в певній частині, а у разі невиконання судового рішення - перевірити, чи здійснив боржник усі можливі та залежні від нього дії задля виконання судового рішення, чи наявні реальні об'єктивні причини його невиконання в повному обсязі, які не залежать від боржника. З'ясування вказаних обставин має безпосередній вплив на правильне вирішення питання щодо прийняття звіту ГУПФУ в Полтавській області.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року по справі № 440/2891/25 відповідача зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Разом з тим колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції не здійснив перевірку відомостей, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в частині нарахування позивачу на виконання вказаного судового рішення пенсії без застосування відповідних обмежень. Звертаючись до суду з клопотанням про накладення штрафу, позивач вказував, що відповідач протиправно, на виконання рішення суду, починаючи з 01.03.2025 обмежив виплату йому пенсії максимальним розміром. Проте вказані доводи позивача залишились поза увагою суду першої інстанції.
Отже, приймаючи звіт відповідача, суд першої інстанції не пересвідчився у фактичному виконанні останнім рішення суду в частині нарахування позивачу пенсії у належному розмірі, що було предметом спірних правовідносин, а лише обмежився посиланням на відсутність у відповідача відповідного фінансового забезпечення для її виплати.
Крім того, приймаючи до уваги наведені у звіті ГУПФУ в Полтавській області обґрунтування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність відповідного фінансування), суд першої інстанції не мотивував своє рішення посиланням на докази, якими ця обставина підтверджується станом на день подання відповідачем звіту.
При цьому колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався в оскаржуваній ухвалі на те, що звіт відповідача містить посилання на заходи, які вжиті відповідачем для виконання судового рішення (зокрема, подано звернення до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі), адже звіт відповідача та долучені до нього документи не містять доказів подання відповідачем звернення до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у цій справі.
До того ж, вказуючи на те, що звіт відповідача містить посилання на заходи, які вжиті відповідачем для виконання судового рішення (обліковано заборгованість в Пенсійному фонді), суд першої інстанції не навів мотивованого висновку, чи вважає він відповідні заходи достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, адже у протилежному випадку, якщо суд вважає такі заходи недостатніми, суд відмовляє у прийнятті поданого звіту відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Окрім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до рішень ЄСПЛ “Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та “Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі “Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі “Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному з'ясуванні обставин та причин невиконання судового рішення у справі № 440/2891/25 в повному обсязі. Судом не наведено мотивованих висновків, за яких суд дійшов висновку про вжиття боржником, протягом установленого судом строку для подання нового звіту, усіх можливих та достатніх заходів для виконання судового рішення.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування судом обставин та доказів, що мають значення для справи, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження належного розгляду звіту відповідача.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі № 440/2891/25 - скасувати.
Справу № 440/2891/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко