Справа № 420/32001/25
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 124242,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що утворилась внаслідок несплати відповідачем суми податкових зобов'язань, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Одеській області.
Відповідач своєчасно податковий борг не сплатив, що стало підставою для звернення Головного управління ДПС в Одеській області до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/32001/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Зазначеною ухвалою відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Згідно п.1 ч.3 ст.124 КАС України судові виклики або судове повідомлення учасників справи за наявності в особи електронного кабінету здійснюється шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету.
Копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету в системі «Електронний суд» 23.09.2025 року. Однак, у визначений судом строк в ухвалі про відкриття провадження у справі відзиву на адміністративний позов від відповідача до суду не надходило.
09.10.2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, посилаючись на те, що податковий орган звернувся повторно із вказаним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/32001/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
21.01.2026 року було проведено підготовче судове засідання по справі, на якому приймала участь представник Головного управління ДПС в Одеській області Пташинська А.О., яка надавала пояснення щодо предмету спору, характеру спірних правовідносин. Відповідач до підготовчого судового засідання не з'явився, був повідомлений про дату та час проведення підготовчого судового засідання по справі.
Також 21.01.2026 року підготовче провадження у справі №420/32001/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті.
23.02.2026 року до судового засідання учасники по справі не з'явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Відповідно до розрахунку податкового боргу (а.с. 5), довідки про суми податкового боргу (а.с. 6) та відомостей з інтегрованої картки платника податків (а.с. 7-13), станом на 20.05.2025 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 124 242,12 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (б/к 18010300). Вказана податкова заборгованість виникла в результаті нарахування відповідачу суми податкових зобов'язань по податковим повідомленням-рішенням, а саме:
- ППР (форми «Ф») №123 від 01.07.2019 року (а.с.14);
- ППР (форми «Ф») №0009957-5307-1505 від 20.02.2019 року (а.с.17);
- ППР (форми «Ф») №0024800-5306-1505 від 25.03.2020 року (а.с.19);
- ППР (форми «Ф») №0741365-2405-1505 від 11.06.2021 року (а.с.22);
- ППР (форми «Ф») №0377239-2405-1505 від 24.06.2022 року (а.с.24);
- ППР (форми «Ф») №0054071-2409-1505 від 28.03.2023 року (а.с.28);
- ППР (форми «Ф») №1038436-2409-1505-UA51040210000057879 від 27.06.2024 року (а.с. 32).
Податкові повідомлення-рішення направлялись контролюючим органом на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому або адміністративному порядку, а тому зазначені в них грошові зобов'язання є узгодженими.
Через несплату відповідачем податкової заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №68255-17 від 09.06.2018 року (а.с.36), яку було направлено платнику податків рекомендованим листом (а.с.37).
Враховуючи, що відповідачем самостійно наявну за ним вищевказану податкову заборгованість сплачено не було, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Згідно приписів частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов та надані в його обґрунтування письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У зв'язку з несплатою суми заборгованості у встановлені законом строки та з метою вжиття заходів щодо її погашення, податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» №68255-17 від 09.06.2018 року, яка направлялась відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, а податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (якими є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості), об'єкти оподаткування, базу оподаткування, пільги з цього податку та його ставки, податковий період, а також порядок обчислення та сплати податку.
За приписами п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України).
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 124 242,12 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки податковий орган звернувся до суду повторно із вказаним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно відомостей, наявних у КП «ДСС», до Одеського окружного адміністративного суду раніше надходив аналогічний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в межах адміністративної справи №420/24970/25. Водночас, в межах вищевказаної адміністративної справи позов Головного управління ДПС в Одеській області було повернуто ухвалою суду від 18.08.2025 року на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Варто зазначити, що за приписами ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Тобто, факт звернення податкового органу до суду із вказаним адміністративним позовом в межах адміністративної справи №420/24970/25 не позбавив останнього права на повторне звернення до суду в межах адміністративної справи №420/32001/25, враховуючи той факт, що позов в межах адміністративної справи №420/24970/25 йому було повернуто. Вищевказані обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення адміністративного позову податкового органу без розгляду.
Також не підлягає задоволенню клопотання відповідача про витребування доказів у Головного управління ДПС в Одеській області, заявлене до суду вже під час розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, оскільки у межах даної справи предметом доказування є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 813/2092/15).
Як було встановлено судом, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому або адміністративному порядку, а тому зазначені в них грошові зобов'язання є узгодженими.
Крім того копії податкових повідомлень-рішень, в яких визначено податкові зобов'язання відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, докази їх надіслання відповідачу, розрахунок податкового боргу були надані до суду Головним управлінням ДПС в Одеській області під час звернення до суду з позовом та під час розгляду адміністративної справи.
Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.
Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 суму заборгованості із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 124 242,12 грн. на бюджетний рахунок №UA538999980314040512000015648, КБК 18010300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./Сергіївська селищна ТГ/18010300.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.В. Білостоцький