Справа № 420/509/26
13 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (вул. Ак. Вільямса, будинок 6-Д, офіс 43, місто Київ, 03189) до Одеської митниці (вулиця Лип Івана та Юрія, будинок 21А65078, місто Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA500130/2026/000001/1 від 06.01.2026 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500130/2026/000004 від 06.01.2026 року.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.10.2025 між ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (Покупець) і ENERGY EG CO (Продавець), укладено договір №01092025.
З метою митного оформлення товару позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №26UA500130000069U0 від 05.01.2026 разом із документами, які передбачені МК України на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів за першим методом.
За результатами митного оформлення відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2026/000001/1 від 06.01.2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500130/2026/000004 від 06.01.2026 року.
Представник позивача вважає прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення є однаковими та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.
При цьому, оскаржуване рішення не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що подані документи не містять належного документального підтвердження складових митної вартості. Представник позивача вказує, що згідно комерційного інвойсу № 204 від 14.12.2025 умови поставки CIF Південний. У разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження. Оскільки перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, то в даному випадку ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту призначення, що було проігноровано митним органом.
Представник вважає безпідставними посилання відповідача на невідповідність висновку ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" від 26.12.2025 №03/1888 Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" у зв'язку з тим, що на другій сторінці є зазначення про всю використану і наявну інформацію під час здійснення розрахунків та числових значень. Окрім цього, листом-роз'ясненням ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" повідомило, що у відповідності до ст.334 МК України, відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження. Представник вказує, що вказаний висновок був проігнорований відповідачем.
Щодо ненадання проформи №01/25SINV від 13.11.2025 представник зазначає, що позивач прикріпив до раніше поданої ВМД проформу №01/25SINV від 13.11.2025, що підтверджується відповідним листом із ідентифікатором повідомлення 406646294-docs-26UA500130000069U0 від 06.01.2026.
Необґрунтованими також є доводи митниці про ненадання інформації про те чи включено до митної вартості товару упаковку, реєстрацію супровідних документів відсутності, гарантійне обслуговування. Представник позивача зазначає, що виходячи із положень п. 2.3. договору № 01092025 від 15.10.2025, вартість Товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках-фактурах. Як слідує із долученого ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» комерційного інвойсу № 204 від 14.12.2025, поставка здійснюється на умовах CIF PIVDENNIY (Південний). Також зі змісту Інвойсу № 204 від 14.12.2025 не вбачається, що сторонами окремо в ньому було погоджено вартість Товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, а тому до вартості товару слід віднести дані витрати.
При цьому безпідставним є твердження митного органу про ненадання банківських платіжних документів щодо підтвердження оплати за товар. Представник позивача зазначає, що позивачем до митного оформлення долучено платіжні інструкції №А393-8899-ВТК5-7К6А від 25.11.2025, №4591-МН28-4К8К-Х1КК від 17.12.2025.
Стосовно ненадання товаросупровідних документів представник позивача вказує, що позивачем до митного оформлення примірник коносаменту від 14.12.2025 №1 наявний. Щодо ненадання договору Charter Party, декларант звертає увагу, що поставка товару здійснюється на умовах CІF (вартість, страхування та фрахт), тобто поставка товару здійснюється у порт призначення за рахунок продавця, а отже в його обов'язки входить питання стосовно доставки товару покупцю. За таких умов, покупець не зобов'язаний витребувати у продавця договір Charter Party, який не має жодного відношення до ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ», оскільки укладається із третьою особою, розрахунки із яким продавець здійснює самостійно, і вартість за що, вже включено у вартість товару.
Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, у зв'язку з чим представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 22.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 13.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: підтвердження складових митної вартості, включених до ціни за умовами поставки CIF, зокрема витрат на транспортування до порту ввезення; при підготовці висновку ДП «Держзовнішінформ» від 26.12.2025 №03/1888 експертом здійснено порівняння оцінюваного товару з подібним товаром, проте не наведено відповідних розрахунків та не надано додатків з копіями вихідних даних, як передбачено Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Поданий висновок ДП Держзовнішінформ не містить розрахунку митної вартості конкретної зовнішньоекономічної операції; в наданих платіжній інструкції №A393-8899-BTK5-7K6A в призначенні платежу є посилання на інвойс №01/25SINV від 13.11.2025, відомості про який відсутні в графі 44 митної декларації, митному органу не надавався та виходячи з положення пункту 7.2 контракту від 15.10.2025 № 01092025 надана платіжна інструкція стосується іншої партії товару. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, обов'язкові реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом до митного оформлення надано копії невстановленого зразка документів. При цьому, для підтвердження ціни, що фактично сплачена, платіжної інструкції в іноземній валюті не надано; відповідно до п. 2.3 контракту про зовнішньоекономічну діяльність №01092025 від 15.10.2025 вартість товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках- фактурах. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; як товаросупровідний документ декларантом до митного оформлення надано не в повному обсязі коносамент від 14.12.2025 №1, оскільки відсутні перша сторінка та договір Charter Party як невід'ємна його частина.
Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також представник відповідача зазначає, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позовних з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача надав заперечення, в яких наголошував, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500130/2026/000001/1 від 06.01.2026 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ».
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 15.10.2025 між ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (Покупець) і ENERGY EG CO (Продавець), укладено контракт № 01092025.
Відповідно до п.1.1 Контракту № 01092025 від 15.10.2025, відповідно до Договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується придбати різні види соляної продукції, зазначені в накладних, надалі - «Товар».
На виконання вказаного договору продавцем було поставлено відповідний товар, а покупцем здійснено його оплату, що підтверджується Комерційним інвойсом №204 від 14.12.2025, платіжними інструкціями №А393-8899-ВТК5-7К6А від 25.11.2025, №4591-МН28-4К8К-Х1КК від 17.12.2025.
У зв'язку поставкою товару на виконання умов контракту, позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №26UA500130000069U0 від 05.01.2026, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойс, банківські платіжні документи та інші документи).
Проте відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA500130/2026/000001/1 від 06.01.2026 року.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст.337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) подані документи не містять належного документального підтвердження складових митної вартості, включених до ціни за умовами поставки CIF, зокрема витрат на транспортування до порту ввезення;
2) при підготовці висновку ДП «Держзовнішінформ» від 26.12.2025 № 03/1888 експертом здійснено порівняння оцінюваного товару з подібним товаром, проте не наведено відповідних розрахунків та не надано додатків з копіями вихідних даних, як передбачено Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440; поданий висновок ДП Держзовнішінформ не містить розрахунку митної вартості конкретної зовнішньоекономічної операції;
3) в наданих платіжній інструкції №A393-8899-BTK5-7K6A в призначенні платежу є посилання на інвойс №01/25SINV від 13.11.2025, відомості про який відсутні в графі 44 митної декларації, митному органу не надавався та виходячи з положення пункту 7.2 контракту від 15.10.2025 №01092025 надана платіжна інструкція стосується іншої партії товару;
4) відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, обов'язкові реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом до митного оформлення надано копії невстановленого зразка документів. При цьому, для підтвердження ціни, що фактично сплачена, платіжної інструкції в іноземній валюті не надано;
5) відповідно до п. 2.3 контракту про зовнішньоекономічну діяльність №01092025 від 15.10.2025 вартість товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках- фактурах. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
6) як товаросупровідний документ декларантом до митного оформлення надано не в повному обсязі коносамент від 14.12.2025 №1, оскільки відсутні перша сторінка та договір Charter Party як невід'ємна його частина.
В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; переклад митної декларації країни відправлення відповідно до статті 254 МКУ.
06.01.2026 декларантом надіслано додаткові документи: Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 01/25 SINV від 13.11.2025, Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 25.11.2025, Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 17.11.2025, Лист ДЗІ щодо надання розяснень від 30.10.2024, Генеральний акт № 1 від 06.01.2026, Звіт про обстеження б/н від 06.01.2026.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до контракту 01092025 Розділом 7 «умови оплати» не передбачено Рахунки-проформи (Proforma invoice) для здійснення покупцем будь-яких оплат за товар. Зокрема, не надано висновків експертних організацій, за допомогою яких можна було б підтвердити числові значення складових заявленої митної вартості. Всі наявні розбіжності не спростовані та як не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Листом б/н від 06.01.2026 декларант повідомив митний орган, що додаткових документів, відповідно до ч. 3 статті 53 МКУ інші документи надаватися не будуть.
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
В оскаржуваному рішенні недоліком, який на думку митного органу свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є відсутність платіжної інструкції в іноземній валюті для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар.
При цьому, згідно з п.4 ч.2 ст.52 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Суд встановив, що оплату за контрактом здійснено через АТ «Універсал банк», про що до митного оформлення надано копії платіжних інструкцій № А393-8899-ВТК5-7К6А від 25.11.2025, №4591-МН28-4К8К-Х1КК від 17.12.2025, які в повній мірі надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (Покупець) і ENERGY EG CO (Продавець), підставою (із посиланням на контракт № 01092025 від 15.10.2025 року), датами та загальною сумою 185500 дол. США (79500+106000), що відповідачем не заперечується.
Той факт, що оплату за товар здійснено платіжною інструкцією, не у відповідності з Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, не спростовує реальність господарської операції та факт оплати за товар, що підтверджено відповідними документами.
Вказані платіжні інструкції були надані декларантом до митного оформлення, тому суд дійшов висновку, що наведені митним органом сумніви митної вартості товару в цій частині є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для її коригування.
При цьому, суд не приймає посилання митного органу на те, що інвойс №01/25SINV від 13.11.2025 не надавався до митного оформлення, адже декларацією ІМ 40 АА 26UA500130000192U8 від 06.01.2026 підтверджується, що декларантом надано вказаний інвойс до митного оформлення.
Також суд вважає безпідставними твердження митниці про ненадання декларантом документів щодо витрат на транспортування до порту ввезення,- з огляду на таке.
У комерційному інвойсі № 204 від 14.12.2025 умови поставки зазначені CIF Південний.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського фрахту товару.
За умовами поставки CIF (Інкотермс 2010) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки CIF продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять, з продавця на покупця.
Таким чином, у разі поставки товару на умовах CІF витрати, пов'язані з доставкою товару до місця його призначення (у даному випадку у порту Південний) та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару, а покупцем додатково не сплачуються.
У зв'язку з цим, суд критично оцінює посилання митного органу на надання не в повному обсязі коносамент від 14.12.2025 №1, адже згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Оскільки за умовами поставки, їх витрати закладаються у контракту ціну товару, то ненадання у повному обсязі коносаменту від 14.12.2025 №1 не впливає на визначення митної вартості товару.
Разом з тим, суд відхиляє доводи митниці щодо недоліків у поданому висновку ДП «Держзовнішінформ» від 26.12.2025 № 03/1888, адже частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення та у цьому переліку не визначено експертний висновок як документ, що обов'язковий до подання митному органу при митному оформленні. Тому, будь-які розбіжності в експертному висновку не можуть впливати на визначення митної вартості товару.
Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо суми таких складових митної вартості товару, як упаковка та реєстрація супровідних документів, гарантійне обслуговування, оскільки відповідно до п. 2.3 контракту № 01092025 від 15.10.2025 вартість товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках-фактурах.
Таким чином, відсутність у наданих до митного оформлення документах суми таких складових митної вартості товару, як упаковка та реєстрація супровідних документів, гарантійне обслуговування,- свідчить про те, що ці складові входять до митної вартості товару відповідно до п. 2.3 контракту № 01092025 від 15.10.2025.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за МД ЕМД від 28.10.2025 № 25UA500130016502U8 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак відповідачем не надано до суду доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за цією МД, інформації щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим суд не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД позивача до митної вартості іншої МД.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2026/000001/1 від 06.01.2026 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500130/2026/000004 від 06.01.2026 року.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 624 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 42000 грн, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем вищезазначених документів до суду надано не було.
Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), який виконаний адвокатом за час розгляду справи, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги.
Відповідно на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (вул. Ак. Вільямса, будинок 6-Д, офіс 43, місто Київ, 03189, ЄДРПОУ 43751339) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2026/000001/1 від 06.01.2026 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500130/2026/000004 від 06.01.2026 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» судовий збір у розмірі 26 624 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва