Справа № 420/2423/26
13 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військовій частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військовій частини НОМЕР_1 (далі-в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та не виплату у повному обсязі ОСОБА_1 з 01.01.2023-31.12.2023 ( а саме: січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2024-31.12.2024 (а саме: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2025-31.12.2025 (а саме: січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад) додаткову винагороду ПКМ №168 від 28.02.22 ( 30 000 грн); ненарахування та не виплату ОСОБА_1 за період 11.12.2022-26.04.2023, за період з 10.07.2024-15.10.2024, за період 07.01.2025- 18.07.2025 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (100 000 грн) без утримання військового збору;
- зобов'язати відповідача нарахувати не виплачені у повному обсязі ОСОБА_1 : додаткові винагороди у розмірі 30 000 грн за період з 01.01.2023-31.12.2023 ( а саме: січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2024-31.12.2024 (а саме: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2025-31.12.2025 ( а саме: січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад) що не були нараховані та виплачені в установленому порядку додаткову винагороду збільшену до 100000 грн пропорційно перебуванню позивача у зонах виконання бойових завдань з період 11.12.2022-26.04.2023, за період з 10.07.2024-15.10.2024, за період 07.01.2025-18.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що оскільки брав участь у бойових діях він має право на виплату в оскаржувані періоди додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Позивач зазначив, що в/ч НОМЕР_1 виплачено йому вказані винагороди не в повному обсязі, відповідно до часу виконання бойових завдань.
Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168, у пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
В/ч НОМЕР_1 вказує, що за спірні періоди позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Порядку №39, Наказу № 628-АГ та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 з урахуванням Особливостей №726.
Отже, представник позивача не звернув увагу на те, що в період діяли Наказ № 36 (з 01.02.2023 по 05.09.2023) та Наказ №726 (з 05.09.2023 по теперішній час), а саме за Порядок та умови та Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 та відповідно № 36 від 01.02.2023 року.
Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 16 Особливостей №726 винагороди, визначені п. 2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у п. 2-6 Особливостей, які, зокрема, перебувають за кордоном (крім тих, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини) - за час перебування за кордоном. Отже, відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час його перебування за кордоном.
Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок здійснений позивачем в позові не відповідає дійсності, оскільки відповідач нараховував додаткову винагороду у відповідності до виконаних позивачем бойових (спеціальних) завдань та поданих рапортів начальників підрозділів, в підпорядкуванні яких позивач перебував. При цьому, відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
Також, на думку відповідача, позивачем пропущено встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до витягів з наказів Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
№65-ОС від 23.02.2016 року ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу загону на всі види забезпечення;
№69-ВВ від 04.03.2022 року направлено у службове відрядження до м. Одеса (аеродром « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою вирішення раптово виникаючих завдань за планом оборони м. Одеса у складі протидиверсійного резерву з 04.03.2022 року;
№296-ВВ від 07.09.2022 року наказано вважати таким, що вибув із службового відрядження;
№426 ВВ від 10 грудня 2022 року відряджений до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ), з метою виконання завдань за призначенням, з 11 грудня 2022 року;
№196-ВВ від 28.04.2023 року наказано вважати таким, що прибув з відрядження;
№280-ВВ від 14.06.2023 року відряджено до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_4 ) з метою виконання бойових (службових завдань);
№444-ВВ від 24.08.2023 року наказано вважати таким, що прибув з відрядження;
№473-ВВ відряджено до АДРЕСА_5 з метою виконання бойових (службових завдань);
№518-ВВ від 28.09.2023 року наказано вважати таким, що прибув з відрядження;
№530-Вв від 04.10.2023 року відряджено до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_6 ) з метою виконання бойових (службових завдань);
№27-ВВ від 16.01.2024 року наказано вважати таким, що прибув з відрядження;
№186-ВВ від 29.03.2024 року вибув на навчання до Чеської Республіки;
№259-ВВ від 30.04.2024 року наказано вважати таким, що прибув з навчання;
№403-ВВ від 10.07.2024 року відряджено до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_7 ) ) з метою виконання бойових (службових завдань);
№578-ВВ від 17.10.2024 року наказано вважати таким, що прибув з відрядження;
№14-ВВ від 08.01.2025 року відряджено до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_7 ) ) з метою виконання бойових (службових завдань);
№328-ВВ від 18.07.2025 року наказано вважати таким, що прибув з відрядження.
Згідно карток грошового забезпечення позивача, останньому за 2022-2025 рік нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 в розмірі 30000,00 грн. та збільшена винагорода до 10000,00 грн.
Позивач, вважаючи, що має право на отримання в період з 01.01.2023-31.12.2023 ( а саме: січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2024-31.12.2024 (а саме: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2025-31.12.2025 (а саме: січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад) додаткову винагороду ПКМ №168 від 28.02.22 ( 30 000 грн) та за період 11.12.2022-26.04.2023, за період з 10.07.2024-15.10.2024, за період 07.01.2025- 18.07.2025 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (100 000 грн), звернувся до суду з цим позовом.
01.01.2023-31.12.2023 ( а саме: січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2024-31.12.2024 (а саме: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень) з 01.01.2025-31.12.2025 (а саме: січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад) додаткову винагороду ПКМ №168 від 28.02.22 ( 30 000 грн); ненарахування та не виплату ОСОБА_1 за період 11.12.2022-26.04.2023, за період з 10.07.2024-15.10.2024, за період 07.01.2025- 18.07.2025 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (100 000 грн).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2-3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції від 18.10.2022), встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
В подальшому до постанови №168 неодноразо вносились зміни, зокрема, постановою КМУ від 20.01.2023 №43 після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,».
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Адміністрацією Держприкордонслужби прийнято наказ №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168», згідно п.1 військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до п.2-1 постанови КМУ №168 та з метою визначення порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №36 затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36).
Порядок №36 набув чинності 01.02.2023 року та втратив чинність 05.09.2023 року, отже підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з п.2 Порядку №36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується, зокрема, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України (п.7 Порядку №36).
05.09.2023 року набув чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, яким затверджені Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Наказ №726).
Вказані Особливості №726 визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168.
Відповідно до п.11 Особливостей №726, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
При цьому, з аналізу положень Порядку №39, Наказу № 628-АГ та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та Особливостей №726 вбачається що, для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України у бойових діях або заходах у спірний період достатньо наявності одного документу з переліку: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, або постові відомості; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу.
Судом з наданих до суду архівних відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, а також з витягів з рапортів для встановлення та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн встановлено, що позивач отримував вказану додаткову винагороду за спірний період саме в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Вказану винагороду позивач отримував в поточному місяці за минулий, а саме:
за 2023 рік позивачу нарахована вказана винагорода: за січень (виплачена в лютому), лютий (виплачена в березні), квітень (виплачена в травні), травень (виплачена в червні), за червень, липень, серпень (виплачена в розмірі 90000,00 грн. у вересні), за вересень (виплачена в жовтні), за жовтень (виплачена в листопаді).
за 2024 рік: січень (виплачена в лютому), лютий (виплачена в березні), березень (виплачена в квітні), квітень, травень (виплачена в червні), червень (виплачена в липні), липень (виплачена в серпні), серпень (виплачена в вересні), жовтень (виплачена в листопаді), грудень (виплачена в січні 2025 року).
При цьому, додаткова винагорода не нараховувалася позивачу за квітень 2024 року, оскільки відповідно до наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №№186-ВВ від 29.03.2024 року вибув на навчання до Чеської Республіки. 30.04.2024 року прибув з навчання.
Суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що відповідно до п.16 Особливостей №726 винагороди, визначені п.2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у п.2-6 Особливостей, які, зокрема, перебувають за кордоном (крім тих, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини) - за час перебування за кордоном.
Отже, відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час його перебування за кордоном.
за 2025 рік: лютий (виплачена в березні), березень (виплачена в квітні), квітень (виплачена в травні), травень (виплачена в червні), червень (виплачена в липні), липень (виплачена в серпні), серпень (виплачена в вересні), жовтень (виплачена в листопаді) листопад (виплачена в грудні).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності нарахування та виплати вказаної винагороди за всі дні оскаржуваного періоду та наведений у позові розрахунок, оскільки додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виплачується у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
При цьому, на підставі наданих учасниками справи доказів судом не встановлено інших періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.
Також, з наданих до суду архівних відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, а також з витягів з рапортів для встановлення та виплати додаткової винагороди в збільшеному до 100 000 грн встановлено, що позивач отримував вказану додаткову винагороду за спірний період саме в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Вказану винагороду позивач отримував в поточному місяці за минулий, а саме:
За 2023 рік: за березень (виплачена в квітні), за квітень (виплачена в травні) за грудень (виплачена в січні 2024 року).
За 2024 рік: за січень (виплачена в лютому).
За 2025 року: за лютий (виплачена в березні), березень (виплачена в квітні), квітень (виплачена в травні), травень (виплачена в червні), червень (виплачена в липні).
Отже, в спірні періоди з 11.12.2022-26.04.2023, за період з 10.07.2024 15.10.2024, період 07.01.2025-18.07.2025 позивачу відповідачем нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, Наказом 628-АГ, Порядком №36 та Особливостями №726 саме пропорційно часу виконання завдань у період здійснення заходів відповідно до на підставі наданих рапортів.
Суд вважає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків у складі в/ч НОМЕР_1 без доказів безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для військової частини обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
На підставі наданих учасниками справи доказів судом не встановлено інших періодів безпосередньої участі позивача у здійснення заходів, передбачених Наказом 628-АГ, Порядком №36 та Особливостями №726 за інші періоди, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн.
Разом з тим суд не приймає доводи представника відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки рішенням Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року №1-р/2025 ч.1 ст.233 Кодексу, визнано неконституційною.
В даному випадку позивач продовжує проходити військову службу, тому до спірних правовідносин тримісячний строк звернення до суду не застосовується.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військовій частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.