Справа № 420/36281/25
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
24 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення ОСОБА_1 розмірів додаткових видів грошового забезпечення: доплати за вчене звання 10% від посадового окладу i доплати за науковий ступінь 5% від посадового окладу;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виготовлену у відповідності до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», із зазначенням з 01.01.23 року розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавка за науковий ступінь 15%, надбавка за вчене звання 33%, шляхом обрахування даної набавки з посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови КМУ №704 та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами.
Стислий виклад позиції позивача.
Як зазначено у позовній заяві, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За твердженням позивача, ОСОБА_1 відповідно до диплому кандидата наук НОМЕР_1 є кандидатом технічних наук, а відповідно до атестату професора АР №000704 йому присвоєно вчене звання професора.
ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсіонеру видана оновлена довідка про розмір грошового забезпечення №ЮО 108726 від 12.03.2025 для перерахунку пенсії.
Проте, як вважає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно зменшив розміри додаткових видів грошового забезпечення: доплати за вчене звання до 10% від посадового окладу та доплати за науковий ступінь до 5% від посадового окладу.
На переконання позивача, під час визначення доплати за вчене звання та доплати за науковий ступінь мають застосовуватись норми Закону України «Про вищу освіту», а не положення підзаконного акта - підпунктів 2, 3 п. 6 Постанови №704.
Позивач вважає, що належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення стосовно позивача, згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту», із зазначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавка за науковий ступінь 15%, вчене звання 33%, шляхом обрахування даної набавки з посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови КМУ №407.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, з покликанням на висновки Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2025 року по справі №420/12420/24, зазначає, що розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання, що враховується при перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначається виключно на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема відповідно до положень Постанови КМУ №704 та Порядку №260, без застосування положень частини другої статті 59 Закону №1556-V.
Процесуальні дії у справі.
Суд ухвалою від 29.10.2025 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
13 січня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого міститься клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.
22 січня 2026 року представник позивача подала до суду заперечення проти клопотання представника відповідача про поновлення строку подання відзиву.
Суд ухвалою від 12.03.2026 продовжив ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальний строк для подання відзиву та прийняв до розгляду відзив від 12.01.2026, який зареєстрований у суді 13.01.2026 за № ЕС4650/26.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 №420/5453/23, яке набрало законної сили 13.10.2023, видана довідка про розмір грошового забезпечення позивача №ЮО 108726 від 12.03.2025 станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії.
В означеній довідці визначено надбавку за вчене звання у розмірі 10% та надбавку за науковий ступінь у розмірі 5%.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо визначення надбавки за науковий ступінь у розмірі 5% та надбавки за вчене звання у розмірі 10%, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.
Згідно із ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою внесені зміни до пункту 5 Порядку №45, де зазначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Також цією постановою змінено форму довідки про розмір грошового забезпечення, наведену у додатку №2 до Порядку №45, а саме - виключено відомості про додаткові складові грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Крім того, пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Однак рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 №420/5453/23, яке набрало законної сили 13.10.2023, видана довідка про розмір грошового забезпечення позивача №ЮО 108726 від 12.03.2025 станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії.
В означеній довідці визначено надбавку за вчене звання у розмірі 10% та надбавку за науковий ступінь у розмірі 5%.
Так, Закон України «Про вищу освіту» №1556 від 01.07.2014 (далі - Закон №1556), відповідно до його преамбули, встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону №1556-VII, систему вищої освіти становлять, зокрема, заклади вищої освіти всіх форм власності.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1556-VII, в Україні діють заклади вищої освіти таких типів:
університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність
академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Частиною другою статті 59 Закону №1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону №1556-VII, після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Отже, приписи Закону №1556-VII визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов'язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються.
З метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти, частиною другою статті 59 Закону №1556-VII передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених частиною другою статті 59 Закону №1556-VII.
Водночас, позивач є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ, тому гарантії його соціального і правового захисту встановлюються саме Законом №2262-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі Постановою Кабінету Міністрів України №704 та Порядком №260, які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців.
Приписами підпунктів 2 та 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право виплачувати:
доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;
доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу.
За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Виплата доплати за науковий ступінь та за вчене звання врегульовано також і розділом ХV Порядку №260, розмір яких ідентичний розміру, визначеному у постанові Кабінету Міністрів України №704.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб'єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини, а тому суд вважає, що посилання позивача на приписи частини другої статті 59 Закону №1556-VII є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні.
Отже, враховуючи, що положення Закону №1556-VII регулюють питання, пов'язані з діяльністю у сфері вищої освіти і не мають стосунку до нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, визначені цим Законом гарантії щодо визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти не застосовуються при визначенні розміру відповідних доплат військовослужбовцям, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади, пов'язані з науково-педагогічною діяльністю у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання), а відповідно не повинні застосовуватися при визначенні розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання, які зазначаються у довідках про розмір грошового забезпечення, що видаються для проведення перерахунку пенсії.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.06.2024 по справі №520/9891/23, від 04.11.2025 року по справі №420/12420/24.
До того ж, Верховний Суд в постанові від 20.06.2024 по справі №520/9891/23 вказав, що підпункти 2, 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №704 нечинними не визнані. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2021 року у справі №640/28531/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними, нечинними, такими, що не підлягають застосуванню з моменту набрання їх чинності, та такими, що суперечать частині другій статті 59 Закону України «Про вищу освіту», підпунктів 2, 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Окрім того, як вірно зазначив представник відповідача у відзиві, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі №420/12420/24 відступила від попередніх висновків Верховного Суду та зазначила таке: «…висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №380/24050/21 про те, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктом 2 пункту 6 Постанови КМУ № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, окрім тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади пов'язані з науково-педагогічною діяльністю, яким така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а отже, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від таких висновків і сформувати такий:
розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання, що враховується при перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначається виключно на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема, відповідно до положень Постанови КМУ №704 та Порядку № 260, без застосування положень частини другої статті 59 Закону №1556-VII...».
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, у відповідача відсутні правові підстави для оформлення та видачі позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 із зазначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавка за науковий ступінь 15% та надбавка за вчене звання 33% шляхом обрахування даної набавки з посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови КМУ №704.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
.