Справа № 420/37468/25
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 листопада 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 05.11.2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій представник позивача просить суд:
розгляд адміністративної справи призначити у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження;
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не проведення звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту від 17 жовтня 2025 року, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі поданого ним рапорту від 17 жовтня 2025 року, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 10.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що навідник взводу охорони НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, з 22 листопада 2024 року призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування Міністерства оборони України. Солдат ОСОБА_1 звернувся із рапортом від 17 жовтня 2025 року (Вх. № 841) про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До вказаного рапорта від 17.10.2025 року позивач долучив необхідний перелік документів, які підтверджують наявність обставин для звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: паспорт ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 , пенсійне посвідчення ОСОБА_2 , документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами) - свідоцтво про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 ; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): нотаріально завірена заява, свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 ; один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді: копія медичного висновку ЛКК № 2/22 від 14 січня 2025 року, копія довідки до акту огляду МСЕК № 716610 від 24.11.2020 року, копія висновку про наявність порушення організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі № 2/22 від 14 січня 2025 року; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18 вересня 2025 року. За наслідками розгляду рапорта від 17.10.2025 за вх. № 841 листом № 2079/174/22/1587пс від 20.10.2025 року 297 комендатура охорони та обслуговування повідомила позивача про відмову у звільненні з військової служби, оскільки не надано необхідного пакету документів та не підтверджено відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд. Позивач вважає, що подав докази, які підтверджують його право на звільнення з військової служби, відтак відмова від 20.10.2025 у звільненні, на його думку, є незаконною. Позивач вказує, що є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, якій встановлено II групу інвалідності безстроково (загальне захворювання) та яка згідно висновку ЛКК №2/22 від 14 січня 2025 року потребує постійного стороннього догляду внаслідок персистуючої бронхіальної астми, важкий перебіг, гормонозалежна, V ступінь терапії, емфізема легень, ДН. III ст. Мати позивача в шлюбі не перебуває, інші родичі чи то першого чи другого ступеня споріднення відсутні. Позивач не одружений, дітей не має. Таким чином, позивач єдиний хто може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, оскільки у її матері відсутні інші члени сім'ї першого і другого ступеня споріднення, а тому, ОСОБА_2 має необхідність у здійсненні постійного стороннього догляду. Позивач має потребу і законне право звільнитися з військової служби (на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
28.11.2025 року представник відповідача подав до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, просить розглядати справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, здійснювати у порядку загального позовного провадження та зазначає, що особовий склад НОМЕР_1 комендатури охорони і обслуговування, у тому числі військовослужбовці на яких покладено обов'язки щодо здійснення представництва в органах судової влади безпосередньо залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань з протиповітряного прикриття повітряного простору Держави під час правового режиму воєнного стану, щоденно залучені до виконання службових обов'язків на бойовому чергуванні, тривалість пропуску строку (2 дні), а також надмірне навантаження наявне у НОМЕР_1 комендатурі охорони і обслуговування клопоче про поновлення процесуального строку на подання заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження по справі №420/37468/25 з поважних причин. Предметом розгляду справи №420/37468/25 є законність прийняття рішень суб'єктом владних повноважень та наявність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби. НОМЕР_1 комендатура охорони та обслуговування із наданих ОСОБА_1 документів, наявності підстав для звільнення з військової служби не вбачає. За таких обставин, питання законності прийняття рішень військовими частинами щодо звільнення військовослужбовців в умовах правового режиму воєнного стану, а також зважаючи на необхідність підтримання належної укомплектованості особовим складом військових частин, що визначає боєздатність військових частин, дана справа має важливе значення для сторони по справі - 297 комендатури охорони та обслуговування. Окрім цього, зважаючи, що 297 комендатура охорони та обслуговування та позивач, які є сторонами по справі, виконують бойові (спеціальні) завдання під час відсічі збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану дана справа також становить суспільний інтерес, враховуючи, що забезпечення національної безпеки та оборони України також здійснюється особовим складом військової частини НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування.
Суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки частиною 3 ст. 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 статті 12 КАС України визначено виключний перелік справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем не наведено обставин, визначених ст.257 КАС України, щодо необхідності розгляду вказаної справи в загальному позовному провадженні.
28.11.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.11.2020 потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі ОСОБА_2 не вказано. Представником позивача до адміністративного позову долучено висновок від 14.01.2025 №2/22 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми №080-4/о, виданий КНП “Ренійський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ренійської міської ради. Висновок відповідає формі та має реквізити, визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407. Однак, відповідно до запису в наведеному висновку, останній надається для одержання компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказана мета формування висновку форми № 080-4/о, а саме для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі висновку також визначена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407. Отже, з огляду на мету видачі наведеного висновку, останній має конкретне цільове спрямування: для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Між тим, посилань на отримання особою, що буде здійснювати догляд, інших повноважень, вказаний висновок не містить. Також висновок від 14.01.2025 №2/22 не визначає потребу матері ОСОБА_1 у постійному догляді, а вказує на необхідність одержання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Оцінивши вказаний висновок ЛКК від 14.01.2025 №2/22, слід зазначити, що висновку про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у ньому немає. Поняття “догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» не є тотожним поняттю “постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком . З огляду на відсутність у висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, складеному КНП “Ренійський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ренійської міської ради, інформації про необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Таким чином, з огляду на вказані правові приписи та встановлені обставини вбачається, що вищенаведений висновок ЛКК від 14.01.2025 №2/22, в розумінні приписів ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ не є висновком в цілях надання військовослужбовцю права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану. Враховуючи у сукупності вищенаведені докази, долучені позивачем, які на його думку підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 вбачається, що ні довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.11.2020 серії 12 ААБ №716610, ні висновок від 14.01.2025 №2/22 не є документами, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача та наявність підстав передбачених частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Водночас довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.11.2020 серії 12 ААБ №716610 навпаки, вказує на те, що ОСОБА_2 відповідно до пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги не потребує . Отже, доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, передбачених частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю ОСОБА_2 , яка віднесена до числа осіб з інвалідністю ІІ групи позивачем необґрунтовані, не підтверджені відповідними доказами та підлягають відхиленню. Також зазначає, що в результаті ознайомлення із наданим представником позивача медичним висновком ЛКК №2/22, 297 комендатура охорони і обслуговування вважає, що останній: винесений за відсутності повноважень ЛКК на його видання та не відповідає встановленим формам первинної облікової медичної документації, яка використовується в закладах охорони здоров'я. Крім цього, медичний висновок ЛКК №2/22 не містить інформації про строк на який воно видане, попри те, що висновок ЛКК від 14.01.2025 №2/22 форми №080-4/о, долучений до матеріалів справи, зазначає про необхідність отримання соціальної послуги з догляду лише до 13.01.2026 , а позивач в свою чергу ініціює питання про остаточне звільнення з військової служби. Позивач 17.10.2025 звернувся в порядку підпорядкованості із рапортом про звільнення з військової служби в довільній формі. Поряд з тим, розділ XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, доповнено пунктом 14.30 згідно з наказом Міністерства оборони України №274 від 28.04.2025. Зміни набули чинності 15.07.2025. Позивачем вимоги Інструкції №170 порушено, рапорт встановленого зразку згідно з додатком 22 Інструкції №170 не виконано. Так, згідно з документами долученими позивачем до рапорту про звільнення з військової служби та позовної заяви, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.09.2025 не відповідає формі встановленій додатком 23 до Інструкції №170, виданий всупереч порядку , встановленому пунктом 14.30 Інструкції №170, а також складений не повноважним складом комісії. Зокрема, голова комісії всупереч вимогам пункту 14.30 Інструкції №170 не заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а начальник відділення обліку мобілізаційної роботи заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04.12.2025 року представник відповідача подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139, ЄДРПОУ 04056990) інформацію про зареєстрованих осіб з початку 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на його необґрунтованість.
04.12.2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, просить позов задовольнити в повному обсязі та зазначає, що начальник НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування від 03 липня 2025 року з метою вирішення питання про наявність підстав для звільнення з військової служби та прийняття правового рішення, звернувся з листом № 2079/174/22/941 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про надання затвердженого акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170. 16 вересня 2025 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, навідника взводу охорони солдата ОСОБА_1 для прийняття рішення про звільнення його з військової служби у запас за сімейними обставинами. Відповідно до висновку, якій зазначено в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця: ОСОБА_2 має зі всієї родини одного сина ОСОБА_1 , який є дієздатним за станом здоров'я, однак в її випадку син є військовослужбовцем НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, комісія вважає доцільним, щоб солдат за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснював за нею постійний догляд. Щодо тверджень відповідача щодо неповноважного складу комісії, то це є надуманим, оскільки відповідно до Інструкції комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі: голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки: майор ОСОБА_3 начальник відділення обліку мобілізаційної підготовки - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ; члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб):- майор ОСОБА_4 начальник відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ;- головного спеціаліста управління ІНФОРМАЦІЯ_4 працівника ЗСУ ОСОБА_5 ;- головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 працівника ЗСУ працівника ЗСУ ОСОБА_6 . Також щодо неправомірного складу комісії, на думку відповідача, зазначаємо, що ОСОБА_1 перебуває на обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем реєстрації проживання, однак ІНФОРМАЦІЯ_6 є підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому первинну документацію затверджує саме начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , одним із таких документів є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця. При цьому, форма акту обстеження сімейного стану військовослужбовця дотримана, зі змістом акту та комісії згоден про що проставлено підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, твердження відповідача не відповідають дійсності та є надуманими.
Щодо тверджень відповідача про те, що нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області в якості підтвердження відсутності інших осіб заява лише засвідчує право підпису також не відповідає дійсності, з огляду на наступне. ОСОБА_2 своєю заявою засвідчила та підтвердила, що було засвідчено нотаріально, що вона є інвалідом другої групи, діючи вільно, свідомо та добровільно, на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи настання правових наслідків обумовлених в заяві, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, підтвердила, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиною дитиною, працездатною і зобов'язаною відповідно до чинного законодавства України утримувати її, здійснювати постійний сторонній догляд. Інших працездатних осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати немає. Таким чином, дана нотаріально посвідчення заява, яку було подано разом з рапортом та яка є додатком до адміністративного позову є фактом підтвердження того, що ОСОБА_2 обирає свого сина для здійснення за нею постійного стороннього догляду та, відповідно, потребує такого догляду. Також Відповідач оцінивши висновок ЛКК від 14.01.2025 року № 2/22 виданий Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ренійської міської ради, прийшов до неправомірного висновку, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення.
Щодо твердження відповідача, що ОСОБА_1 може повторно звернутися з рапортом, попередньо звернувшись до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зазначає наступне. ОСОБА_2 отримала інвалідність безстроково ще у 2020 році, тобто чергового переогляду не потребує, повторний огляд може бути ініційований лише за власним бажанням. Довідка до акту огляду МСЕК є чинною, що підтверджує довідка ЛКК.
Щодо отриманої ОСОБА_2 медичного висновку ЛКК №2/22 зазначає, що дана довідка видається комунальними закладами охорони здоров'я (лікарнями) за особистим зверненням особи, яка потребує такого догляду. Довідка ЛКК видається не всім, а лише тим особам, які у зв'язку із захворюваннями, когнітивними порушеннями функцій організму або інвалідністю потребують сторонньої допомоги на непрофесійній основі. Отже довідку ЛКК можуть отримати: особи похилого віку, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, особи з інвалідністю дитинства віком до 18 років, особи з інвалідністю І-ІІ групи, особи віком старше 80 років. Під час отримання довідки необхідно надати лікарсько-консультативній комісії документи, які підтверджують право на отримання даної довідки. Такими документами можуть бути довідка МСЕК про інвалідність, пенсійне посвідчення, медичні документи, у яких зафіксовані діагнози та стан здоров'я. Питання видачі закладами охорони здоров'я первинної облікової документації регулюється наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я». Таким чином, заклади охорони здоров'я керуються профільним наказом при видачі таких документів.
До рапорту військовослужбовцем ОСОБА_1 було надано свідоцтво про розірвання шлюбу від 17.06.2025 серія НОМЕР_3 , шлюб між чоловіком, ОСОБА_7 і дружиною ОСОБА_2 (матір'ю Позивача) розірвано, про що 17 числа червня місяця 2025 року складено відповідний актовий запис №5. Відповідно до витягу із реєстру територіальної громади Ренійської територіальної громади від 02.12.2022 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю прописаний і позивач. В свою чергу, батько з матір'ю вже довгий час не проживають разом за однією адресою, при цьому, ОСОБА_1 весь час здійснював постійний догляд за своєю матір'ю самостійно, до того часу поки не був мобілізований до лав Збройних Сил України, що виключило йому можливість здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 . За період перебування на службі, за проханням ОСОБА_1 його матері допомогали сусіди, по можливості. Інколи, коли такої можливості не було, знов таки за проханням сина, приходив батько, але це було без певної періодичності та постійності, відповідно.
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ренійської міської ради № 2/22 від 14 січня 2025 року щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, матері Позивача ОСОБА_8 встановлено ІІ групу інвалідності з позначкою «потребує постійного стороннього догляду». Щодо твердження Відповідача про мету формування висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі, а саме для одержання компенсації фізичною, яка надає соціальні послуни з догляду на непрофесійній основі, зазначаємо те, що у відповіді про звільнення № 2079/174/22/1587пс, Відповідач неправомірно ототожнює медичний висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, в якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не модуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі. Крім того, відповідно до довідки Відділу соціального захисту населення Ренійської міської ради від 15 серпня 2025 року № 420, яка вимдана ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на сьогоднішній день не призначено компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі. Також відповідно до відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2220/53/24.23-114 від 05 липня 2025 року інформації щодо актового запису ОСОБА_1 не виявлено.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14), проходить військову службу в НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування Міністерства оборони України.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.20), інвалід 2 групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 (а.с.22)- мати позивача.
Також в матеріалах справи міститься:
-свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; мати ОСОБА_2 (а.с.23);
-довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №716610 видана ОСОБА_2 ; встановлено 2 групу інвалідності; причина-загальне захворювання; безстрокове (а.с.24);
-медичний висновок ЛКК №2/22 від 14.01.2025 року ОСОБА_2 із зазначенням - потребує постійного строннього нагляду (а.с.25);
-висновок №2/22 від 14.01.2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 ; рекомендовано соціальні послуги денного догляду, догляду дома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи необхідно підкреслити(а.с.26);
-свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 17.06.2025 року (а.с.27);
-заява ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є єдиною дитиною, працездатною і зобов'язаною відповідно до чинного законодавства України утримувати її, здійснювати постійний сторонній догляд. Інших працездатних осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати немає (а.с.28);
-витяг з реєстру територіальної громади Ренійської територіальної громади: ОСОБА_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.29);
- відповідь відділу державної реєстрації актив цивільного стану у м. Одесі від 05.07.2025 року №2220/53/24.23-114 на заяву ОСОБА_1 щодо отримання повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про його народження, в якому зазначено, що оскільки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про його народження - не виявлено, у зв'язку з чим немає можливості видати повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с.30);
- довідка відділу соціального захисту населення Ренінської територіальної громади від 15.08.2025 року №420 видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що йому, відповідно до «Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», було призначено компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 01.03.2023 року по 18.02.2024 року та з 01.03.2024 року по 15.01.2025 року(а.с.32);
-акт обстеження сімейного стану військовослужбовця НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, навідника взводу охорони солдата ОСОБА_1 для прийняття рішення про звільнення його з військової служби у запас за сімейними обставинами від 16.09.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 має зі всієї родини одного сина ОСОБА_1 , які є дієздатними за станом здоров'я, однак в її випадку син є військовослужбовцем НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, комісія вважає доцільним, щоб солдат за мобілізацією ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснював за нею постійний догляд. Враховуючи всі обставини та надані документи, прийняття рішення щодо звільнення з військової служби під час проведення загальної мобілізації під час воєнного стану солдата ОСОБА_10 комісія залишає на розсуд командування НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування(а.с.33-37);
- консультаційний висновок спеціаліста щодо пацієнтки ОСОБА_2 (а.с.91);
-виписка №4461 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 (а.с.92).
17.10.2025 року ОСОБА_11 звернувся із рапортом до командиру взводу охорони НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому просив : «…звільнення мене з військової служби у запас відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини або з інших поважних причин (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).
З розрахунком вислуги років згоден.
З вимогами Кримінального кодексу України з питань експертного контролю з частині, що стосується вмінь та навичок набутих у період служби, ознайомлений.
На квартирному обліку не перебуваю.
Прошу направити на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 » (а.с.31).
У відповідь отримав лист 297 комендатури охорони та обслуговування від 20.10.2025 року №2079/174/22/1587пс, в якому зазначено, що: «…Вами не надано необхідного пакету документів, для звільнення Вас з військової служби на підставі ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок».
До пакету документів долучено висновок ЛКК від 14.01.2025 № 2/22 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми №080-4/о, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Ренійської міської ради. Висновок відповідає формі та має реквізити, визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407. Однак, відповідно запису в наведеному висновку, надається для одержання компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказана мета формування висновку форми № 080-4/о, а саме для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, визначена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407.
Згідно листа відділу соціального захисту населення Ренійської міської ради від 25.07.2025 за № 381 встановлено, що ОСОБА_1 призначена компенсація за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі з 01.03.2024 по 15.01.2025. Тобто з 15.01.2025 по теперішній час догляд ОСОБА_1 за ОСОБА_2 не здійснюється.
Отже з огляду на мету видачі наведеного висновку, останній має конкретне цільове спрямування: для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. Між тим, посилань особою, що буде здійснювати догляд інших повноважень, вказаний висновок не містить. Також, важливо звернути увагу, що висновок від 14.01.2025 № 2/22 не визначає потребу матері ОСОБА_1 у постійному догляді, а вказує на необхідність одержання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Надана Вами довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ № 716610 від 24.11.2020, в якій інформація про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, взагалі відсутня. Поняття "догляду на непрофесійній основі від фізичної особи" не є тотожним поняттю безперервний «постійний догляд», який надається позаяк останнє особі, передбачає постійний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
У наданому медичному висновку ЛКК № 2/22 від 14.01.2025 вбачається, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, але вказаний висновок не є документом встановленого зразку, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407, який визначає потребу особи у постійному догляді. Більш того у висновку № 2/22 від 14.01.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись і самообслуговуватися, який є документом визначеного зразка, встановлено, що обидва документи видані однією датою, але інформація викладена в них значно відрізняється.
Більш того, Вами не надано документи, які підтверджують відсутність інших родичів у Вашої матері першого та другого ступеню. Заява ОСОБА_12 засвідчена нотаріусом Гнесько В.Г. лише засвідчує оригінал підпису Вашої матері та жодним чином не засвідчує зміст даної заяви, тому вважаємо, що ця інформація з Вашого боку не підтверджена.
З огляду на відсутність у висновку № 2/22 від 14.01.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі складеному КНП "Центр первинно-соціальної допомоги" Ренійської міської ради, інформації про необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що медичний висновок ЛКК від 14.01.2025 № 2/22, в розумінні приписів ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII не є висновком в цілях надання військовослужбовцю права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
На підставі вищевикладеного, Вам відмовлено у звільненні з військової служби на підставі ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок». Рекомендую Вам, для отримання належного документу, звернуться до визначеного Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», органу» (а.с.38--39).
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту від 17 жовтня 2025 року, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі за текстом - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням, визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735. (далі по тексту Інструкція № 735).
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 5. розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що рапорт, як форма звернення військовослужбовця з будь-якого питання, розглядається повноважними на те особами в порядку Закону України «Про звернення громадян» в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті питання, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач, склав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який 17.10.2025 року направлений до відповідача.
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі по тексту - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення).
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення до безпосереднього командира призводить до обов'язку останнього вчинити відповідні дії, тобто розглянути такий рапорт та прийняти відповідне рішення: або наказ про звільнення або лист про відмову у задоволенні рапорту.
Матеріали справи містять рішення відповідача від 20.10.2025 року, прийняте відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача у формі листа №2079/174/22/1587пс від 20.10.2025 року, за змістом якого позивачеві відмовлено у реалізації поданого рапорта про звільнення з військової служби.
Досліджуючи зміст спірної відмови, судом встановлено, що відповідач обґрунтуванням для відсутності підстав звільнення позивача з військової служби вказав, що матеріали, які позивач додав до рапорту, не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, а також не підтверджують відсутність у нього інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в 51 статті Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України право на утримання виникає за умови, якщо батьки: є непрацездатними. Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону (абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») .
Так, судом встановлено, що до рапорту в підтвердження відсутності інших осіб, що можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача, позивачем надано акт обстеження сімейного стану, витяги з реєстру територіальної громади про місце реєстрації, довідка відділу соціального захисту населення Ренійської міської ради від 15.08.2025 року №420, про те, що йому було призначено компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , свідоцтво про розірвання шлюбу та свідоцтво про народження позивача. Інших доказів щодо відсутності інших осіб, що можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача не надано.
Суд наголошує, що відповідачем неповно з'ясовано обставини, на яких наполягає позивач: він є єдиною особою, яка дійсно наразі може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Оскаржувана відмова позивачу у задоволенні його рапорту ґрунтується на власному тлумаченні норм чинного законодавства та не враховує усіх обставин, які спричинили подання позивачем рапорту від 17.10.2025 року про звільнення з військової служби.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153.
Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).
Відповідно до положень п.12.11 розділу ХІІ Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, додаток 19 до Інструкції № 170 визначає Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме: п.5 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст. 26 Закону №2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
Зокрема, згідно п.26 додатку 19 Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; :
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
З аналізу вище наведених положень вбачається, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Суд зазначає, що факт наявності у матері позивача ІІ групи інвалідності згідно довідки до довідки акта огляду МСЕК серія 12 ААБ №716610 відповідачем не заперечується. Поряд з цим, відповідач вказує на неналежність документів, які підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю позивача як за особою з інвалідністю ІІ групи.
Вирішуючи правомірність позиції відповідача, суд насамперед приймає до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.04.2023 р. у справі № 420/16689/23, за яким поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Верховний Суд у своїх постановах від 11.04.2023 р. у справі №420/16689/23 та від 21.02.2024 р. у справі №120/1909/23 звертав увагу на недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, Верховний Суд дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, Верховний Суд вказав, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Отже, необхідність здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, повинна бути підтверджена на вибір заявника (військовослужбовця) відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Наведене узгоджується із аналізом п.26 додатку №19 Інструкції № 170, з якого вбачається, що для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду військовослужбовець за власним вибором може подати один із документів - висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Як вбачається із рапорту поданого відповідачу позивачем для звільнення з військової служби подано довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №716610 та медичний висновок ЛКК №2/22 для підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за матір'ю як за особою з інвалідністю.
Досліджуючи наведені докази, суд встановив, що мати позивача ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи безстроково за загальним захворюванням. При цьому, рекомендації щодо необхідності здійснення постійного догляду із зазначенням про систематичність чи іншу періодичність такого догляду відсутні. Поряд з цим, зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 21.02.2024 р. у справі №120/1909/23, перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Застосовуючи вказаний правовий висновок для вирішення спору у цій справі, суд зазначає, що зі змісту висновку №2/22 вбачається наявність словосполучення «потребує постійного стороннього догляду». Здійснюючи буквальне тлумачення останнього згідно позиції Верховного Суду, можна дійти висновку, що останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. Поряд з цим, прикметник «сторонній» лише уточнює поняття «постійний догляд», вказуючи на виконавця, не змінюючи при цьому його сутність.
На підставі наведеного, суд вважає вказаний документ належним підтвердженням необхідності здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 як за особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки факт необхідності у здійсненні останнього безпосередньо взаємопов'язаний з фактом наявності у мати позивача інвалідності.
З огляду на викладене, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано документів, які підтверджують необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за матір'ю позивача та як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданого позивачем рапорту і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 17.10.2025 про звільнення з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду та його правової оцінки.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність дій щодо повного та обґрунтованого розгляду рапорту позивача не доведена та не обґрунтована, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково із відмовою у вимогах про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі поданого ним рапорту .
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування у вигляді відмови у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту від 17 жовтня 2025 року листом від 20.10.2025 року №2079/174/22/1587пс.
Зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.10.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду та його правової оцінки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: 297 комендатура охорони та обслуговування (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Суддя М.М. Аракелян