Справа № 201/15001/25
Провадження № 2/166/271/26
категорія: 38
іменем України
13 березня 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Фазан О. З.,
за участі секретаря судового засідання Омелько Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Какун Анна Станіславівна, яка діє в інтересах позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 09.10.2021 між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою був укладений кредитний договір № 103349406, згідно з яким відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 гривень.
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 63750 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 47250 грн - сума заборгованості за відсотками, 1500 грн - заборгованість за комісією.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, а тому відповідачка має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 103349406 від 09.10.2021 в розмірі 63750 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 47250 грн - сума заборгованості за відсотками, 1500 грн - заборгованість за комісією.
Посилаючись на викладене, умови договору та норми діючого законодавства просить задовольнити позов та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 63750 грн., судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028 грн, витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 1514 грн.
Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2026 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Ратнівського районного суду Волинської області.
До Ратнівського районного суду Волинської області дана цивільна справа надійшла 03 лютого 2026 року.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
02 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що вона з позивачем кредитного договору не укладала та кредитних коштів не отримувала. За фактом вчинення шахрайських дій внесено відомості за її заявою до ЄРДР за №12022046640000069 від 20.01.2022. Зазначила, що за умовами кредитного договору сторони погодили строк його дії до 24.10.2021, тому із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користуванням кредиту. Вважає, що сума заборгованості за процентами згідно умов кредитного договору повинна становити 2250 грн та заборгованість за комісією 1500 грн. Однак вказані суми, на думку відповідачки, не підлягають до стягнення, оскільки вона кредиту не брала та вказаних коштів не отримувала. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
У судове засідання представник позивача не з'явився. В позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, у відзиві просила розгляд справи провести без її участі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Судом встановлено, що 09.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103349406. Згідно умов даного договору, кредитодавець - ТОВ «Мілоан» надало позичальнику 15000 грн строком на 15 днів з 09.10.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 24.10.2021 (п.1.2, п.1.3, п.1.4 Кредитного договору). Комісія за надання кредиту 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Кредитного договору). Проценти за користування кредитом 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Кредитного договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Кредитного договору). Згідно п. 1.7 Кредитного договору тип процентної ставки фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.
Відповідно до п.2.3.1.2 Кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року ТОВ «Мілоан» передало право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», згідно якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 103349406.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.07.2024 до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103349406 від 09.10.2021 в сумі 63750 гривень, з яких: 15000 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 47250 гривень - заборгованість за відсотками, 1500 грн - комісія.
Всупереч умовам договору кредиту, відповідачка не виконала свого зобов'язання та не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Факт отримання коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №103349406 від 09.10.2021 в сумі 15000 грн підтверджується платіжним дорученням №33559788 від 09.10.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, розрахунками заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графіки погашення заборгованості, кредити вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за вищезазначеними договорами позики .
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Правила про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційних сайтах вищевказаних фінансових установ та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За нормами ст. 514 ЦК України,до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо покликання відповідачки на те, що нею не укладався Кредитний договір, оскільки звернулася до правоохоронних органів із заяявою , що 17.10.2021 року невстановлена особа шляхом обману заволоділа чужим майном, яке належить їй , чим спричинила матеріальну шкоду, на підставі чого було внесено відповідні відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 12022046640000069 від 20.01.2022 за ч.1 ст. 190 КК України, суд зазначає наступне.
З доданої до матеріалів справи Анкети-заяви на кредит № 103349406 установлено, що 09 жовтня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила дану анкету-заяву, у якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи.
Анкета-заява на кредит №103349406 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору.
Отже, відповідачка через особистий кабінет на вебсайті www.miloan.ua подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту.
Суд звертає увагу на те, що позичальником вказано, окрім ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, контактний номер телефону, електронну адресу, місце проживання, освіту, місце роботи, правильність яких не спростовано відповідачем у ході розгляду справи.
Згідно з долученим відповідачкою витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022046640000069 від 20.01.2022 установлено, що ОСОБА_1 19 січня 2022 року звернулася до поліції із заявою про те, що 17.10.2021 року невстановлена особа , перебуваючи у невстановленому місці , де шляхом обману , заволоділа чужими коштами , яке належить їй, чим спричинила матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється, тобто через більше трьох місяців після вчинення кримінального правопорушення. Крім того, відповідачка не цікавилася про стан досудового розлідування, не повідомила суд про результат досудового розслідування, не надала жодних підтверджуючих документів щодо його результату.
Таким чином, викрадення грошей у ОСОБА_1 є лише припущенням, на якому в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись доказування.
Крім того, відповідачці було відомо про укладення Кредитного договору від її імені ще з 2021 році, однак в судовому порядку вона його не оспорювала, такий договір не визнаний судом недійсним.
За наведених обставин, з огляду на те, що відповідачкою не доведено неправомірності цього правочину, а згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, суд доходить висновку про укладення між сторонами Кредитного договору та відступлення права вимоги за цим договором ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 .
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки доказам, поданим учасниками справи, у їх сукупності, зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 15000 грн, правові підстави для нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн, відсутність будь-яких платежів з боку відповідачки у рахунок погашення кредитної заборгованості перед первісним кредитором чи позивачем, що жодним чином не спростовано відповідачкою у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15000 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом встановлено, що погодженим строком кредитування є строк 15 днів (п. 1.3 кредитного договору), тобто до 24.10.2021.
У Кредитному договорі, погоджені умови по кредитуванню по заяві № 103349406 від 09.10.2021 чітко зазначено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.10.2021.
З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що за Кредитним договором ТОВ "Мілоан" відсотки нараховані за період поза межами строку кредитування, будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідау не нараховувалось.
Так, необхідно умовою для пролонгації строк кредитування за п. 2.3.1.1 Кредитного договору є сплата комісії за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Однак відповідачкою не здійснено жодного платежу в рахунок погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим ним не виконано умов для продовження строку кредитування на підставі п. 2.3.1.1 Кредитного договору.
Також суд зазначає, що неповернення кредиту в погоджений стронами у Кредитному договорі строк, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії договру, а є порушенням грошового зобов'язання за укладеним договором, за що настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
За наведених обставин, нарахування відповідачці після 24 жовтня 2021 року процентів у відповідності до 2.3.1.2 Кредитного договору по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов'язання.
Позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідачки неустойки в порядку, установленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом за стандатртною процентною ставкою в порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає Анкеті-заявці на кредит № 103349406 від 09.10.2021 року.
За наведених обставин, нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 24 жовтня 2021 року, є безпідставним.
Право кредитодавця ТОВ "Мілоан" та в подальшому позивача нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 24 жовтня 2021 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця та його правонаступників забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 09 жовтня 2021 року до 24 жовтня 2021 року за погодженою сторонами процентною ставкою 1%, який складає: 15000 грн 00 коп. (тіло кредиту) х 1 % : 100 % х 15 (днів) = 2250 грн 00 коп.
Таким чином, сума заборгованості за Кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 18750 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту - 15000 грн, відсотками - 2250 грн, комісією - 1500 грн.
Крім того, на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 890, 59 ( 18750 : 63750х3028=890,59) грн.
Разом з тим, відмовити позивачу в стягненні з відповідачки витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 1514 грн, оскільки вони не доведені належними, достатніми, допустимими доказами.
На підставі ст.ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274, 280-283 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №103349406 від 09.10.2021 року в розмірі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп, з яких: 15000 грн. - основного боргу, 2250 грн. - відсотків, 1500 грн. - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) 59 коп.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. З. Фазан