Справа № 161/8289/25
Провадження № 2-сз/161/51/26
13 березня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-
встановив:
29.04.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2025 в задоволенні цього позову було відмовлено (том 2, а.с. 73-81).
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, адвокат Стретович І.С. в інтересах ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку (том 2, а.с. 83-90).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15.12.2025 року було відкрито апеляційне провадження, а ухвалою цього ж суду від 02.01.2016 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду (том 3, а.с. 10, 32).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 03.02.2026 апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у даній цивільній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки встановлено, що апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою особи, яка не має права її підписувати (том 3, а.с. 68-69).
09.03.2026 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Вивчивши заяву про повернення судового збору та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір в розмірі 1 453,44 грн. був сплачений за подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду згідно квитанції №5133-2489-9342-9182 (том 2, а.с. 91).
В п.п. 112-114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №760/30077/19 зазначено про те, що судовий розгляд справи продовжується судом, до юрисдикції розгляду якого вона віднесена законом. У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя. Задоволення такого клопотання судом, до юрисдикції якого не віднесений розгляд певної категорії справ, здійснюватиметься не судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції.
Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як зазначалось више, у цій справі апеляційне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, згідно з яким суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» свідчить, що наведеною нормою передбачено повернення судового збору лише в разі закриття (припинення) провадження у справі.
Суд звертає увагу заявника на тому, що серед переліку підстав для повернення судового збору ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, відсутня така підстава, як закриття апеляційного провадження у справі.
Аналіз змісту ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить про неможливість ототожнення понять «закриття провадження у справі» та «закриття апеляційного провадження».
Відповідно до висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі №816/731/16 «пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення оскаржуваних судових рішень в силі. Указане підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження» та неможливість їх ототожнення. Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено, що унеможливлює задоволення клопотання скаржника про повернення судового збору. Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16 (провадження № 11-42апп19)».
Такий висновок також міститься в ухвалах Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 727/9591/19, від 11.05.2023 у справі №712/11361/19.
Відтак, у Луцького міськрайонного суду Волинської області відсутні підстави для повернення судового збору.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення-відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали суду складено - 13.03.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін