Справа № 159/369/26
Провадження № 1-кп/159/337/26
13 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42023032110000136 від 30.10.2023 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, РНОКПП НОМЕР_1 , фізичної особи - підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України,
ОСОБА_4 , являючись фізичною особою-підприємцем, маючи у власності частину нежитлового приміщення телятника, розташованого на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи значення та протиправних характер своїх дій, керуючись прямим умислом, вирішив для господарських цілей здійснити самовільне будівництво нежитлової будівлі господарського призначення на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, що розташована поруч згаданої земельної ділянки, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи і усвідомлюючи, що земельна ділянка, яка на момент самовільного зайняття не була сформована, перебувала у комунальній власності та жодне рішення щодо передавання її останньому в орендну чи будь-яке інше законне володіння, користування чи розпорядження уповноваженим органом не приймалося, діючи всупереч вимогам ст. ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, а також не маючи відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, у порушення вимог ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території» (в редакції від 02.10.2010) та п. п. 1-12 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30.09.2009 (в редакції від 09.08.2010), що передбачають загальний порядок видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю дозволів на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у січні 2011 року здійснив на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, розташованій біля земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , самовільне будівництво одноповерхового об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі господарського призначення, загальною площею 196 кв.м., чим вчинив самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Вказаними умисними діями ОСОБА_4 вчинив самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.197-1 КК України.
Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладенні в обвинувальному акті, вказав, що у с.Тойкут придбав у власність нежитлове приміщення телятника, земельну ділянку під яким орендував. На сусідній земельній ділянці, прав щодо якої у нього не було, у січні 2011 року побудував одноповерхову нежитлову будівлю господарського призначення. При вчиненні будівництва усвідомлював незаконний характер своїх дій, однак, у подальшому планував узаконити будівництво, проте не встиг цього зробити, оскільки продав телятник, а оренду землі під ним припинив. У вчиненому щиро розкаюється, просить застосувати покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, при призначенні покарання врахувати, що завданий злочином збиток він повністю відшкодував, також сплатив благодійний внесок на користь військової частини НОМЕР_2 .
Представник потерпілого Ковельської міської ради ОСОБА_5 11.03.2026 подала до суду заяву в якій просила судові засідання у кримінальному провадженні проводити без її участі, претензії до обвинуваченого відсутні, шкода відшкодована, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши документи кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.197-1 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.
Так суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є, згідно з ч.4 ст.12 КК України, нетяжким злочином.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст.66 КК України), добровільне відшкодування завданого збитку (п.2 ч.1 ст.66 КК України).
Обставин, що обтяжують його покарання суд не встановив.
Крім цього, суд враховує, що обвинувачений не судимий, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується дільничним офіцером поліції ОСОБА_7 , на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, 12.03.2026 зробив благодійний внесок військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.
При вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020, посилено кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, відтак на підставі положень ст.5 КК України, вважає за необхідне призначити обвинуваченому передбачене санкцією ч.3 ст.197-1 КК України в редакції чинній станом на січень 2011 року (час вчинення кримінального правопорушення) покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.369, 373-375 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1