Справа № 420/356/26
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами окремого позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП №76761414 від 29.12.2025 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач стверджує, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин невиплата нарахованих сум пенсії за умов відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів.
Також позивач посилається на рішення Одеського окружного адміністративного суду , яким була скасована постанова відповідача про первісне накладення штрафу за невиконання рішення суду у цьому ж виконавчому провадженні. Вказане рішення набрало законної сили, а висновки суду про поважність причин своєчасного невиконання судового рішення мають, на думку позивача преюдиційне значення.
(б) Позиція відповідача
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу від виконання обов'язку здійснити виплату.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
26.01.2026 суд відкрив провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273, 287 КАС України, зупинив провадження у справі до отримання витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження.
12.02.2026 на призначене судове засідання сторони не з'явилися, суд ухвалив поновити провадження у справі на підставі ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
18.02.2026 ухвала про заміну неналежного відповідача на належного.
IV. Обставини, встановлені судом
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 420/22433/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021, без обмеження її максимальним розміром, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду позивач 22.01.2024 провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021, без обмеження її максимальним розміром, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
11.12.2024 відповідач відкрив виконавче провадження ВП № 76761414.
Листом від 18.12.2024 № 1500-0405-5/193687 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду у добровільному порядку. Також пенсійним органом зазначено, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань.
20.05.2025 відповідач виніс постанову про накладення штрафу у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
24.06.2025 Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/17160/25 ухвалив рішення, яким визнав постанову про накладення штрафу протиправною та скасував її.
07.07.2025 рішення набрало законної сили.
29.12.2025 відповідач повторно виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у подвійному розмірі 10200 грн.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу зазначених норм права випливає, що накладенню штрафу у подвійному розмірі у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто в даному випадку повинна передувати у законному порядку накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
Враховуючи, що первинне накладення штрафу за невиконання рішення суду було визнане судом протиправним та скасоване, відповідно у відповідача не було законних підстав застосувати штрафні санкції за повторне невиконання боржником рішення суду.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного суд робить висновок про протиправність спірної постанови та вважає її такою, що належить до скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП №76761414 від 29.12.2025 про накладення штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті), грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО