Справа № 420/2654/26
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 03 лютого 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просив:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2025 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2025 рік, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.
Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
Позивач зазначив, що йому виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі 2700 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо донарахування та виплати позивачу недоплаченої частини грошової допомоги, але листом від 05.01.2026 року позивачу було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав.
Позивач не погоджується із розміром виплаченої допомоги, та відмовою у задоволенні його заяви, оскільки виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону № 3551-ХІІ нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Позивач звертає увагу, що Верховним Судом у справі № 440/14216/23 надана оцінка зазначеним обставинам, та зроблений висновок, що за своєю природою передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю.
Тому, позивач вважає, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення ст. 13 Закону № 3551-ХІІІ у редакції Закону № 367-ХІУ, а не постанова Кабінету Міністрів України та разова грошова допомога має бути виплачена в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 12.02.2026 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
До суду 20 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити, зазначивши, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551.
Представник відповідача звернув увагу, що частина 5 ст. 14 в редакції Закону № 2983 є чинною, а відтак підлягає обов'язковому застосуванню.
Також представник відповідача зазначив, що постановою КМУ № 486 затверджено Порядок призначення разової грошової виплати до Дня Незалежності, відповідно до якого до осіб, які мають право на грошову допомогу відносяться особи з інвалідністю ІІІ групи. Разом з цим Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати отримувачам грошової допомоги, які отримують пенсію - на поточні рахунки організацій, що здійснюють виплату та доставку пенсії, отримувачам грошової допомоги з числі військовослужбовців - на небюджетні рахунки військових частин, у таких розмірах особи з інвалідністю ІІІ групи - 2700 грн. .
Таким чином, представник відповідача зазначає, що Головним управлінням виконано всі передбачені нормами чинного законодавства дії. .
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Відповідно до матеріалів справи позивач є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_2 від 10 травня 2023 року.
Позивач зазначив, що на його картковий рахунок позивача було зараховано 2700 грн - разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2025 рік.
Не погодившись з розміром нарахованої грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги, але листом від 05.01.2026 року відповідач повідомив, що одноразова грошова допомога виплачена у повному обсязі.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з дійсним позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст.13 Закону №3551-XII, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023р. №2983-IX, «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються винятково законами України (пункт 6 частини першої статті 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
За змістом Положення про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує уряд України.
Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 року № 486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2025 році установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2025 р. у таких розмірах, зокрема:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень.
Суд зазначає, що шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 ст.116 Конституції України.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025р. у справі №440/14216/23 зазначила:
«аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26 грудня 2011р. №20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема, й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012р. №3-рп/2012).
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 ст.116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.».
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо Законом №3551-XII, у редакції Закону №2983-IX, було передбачено виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до Постанови КМУ № 486 від 29.04.2025.
З наведеного слідує, що виплативши позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі 2700 грн., ГУ ПФУ в Одеській області застосувало правила ст.13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому не належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.