Справа № 420/32230/25
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057) щодо обчислення з 16.05.2025 пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057) здійснити з 16.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2014 року він отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом №1788-XII, проте у травні 2025 року вперше звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Позивач наголошує, що ГУ ПФУ протиправно застосувало при розрахунку показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, трактуючи це як переведення з одного виду пенсії на інший. Він стверджує, що оскільки перехід відбувається між різними законами, мова йде про первинне призначення нового виду пенсії, що вимагає застосування актуального показника середньої зарплати за три роки, що передують зверненню, а саме за 2022-2024 роки. Так, частина 3 статті 45 Закону №1058-IV щодо збереження старого показника зарплати застосовується лише у разі переходу між видами пенсій всередині одного закону. Відмова ГУ ПФУ у врахуванні сучасних економічних показників розцінюється як порушення конституційного права на соціальний захист у старості. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просить суд визнати дії ПФУ протиправними та зобов'язати орган здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням оновленої бази заробітної плати.
Ухвалою судді від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.10.2025 до суду від ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу ще у 2014 році саме за нормами Закону №1058-IV, як це передбачено пунктом 2 Прикінцевих положень для медичних працівників. Відповідач наполягає, що перехід на пенсію за віком у 2025 році є не первинним призначенням, а лише переведенням з одного виду виплати на інший у межах того самого закону. Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, при такому переведенні використовується той самий показник середньої заробітної плати, що й при попередньому призначенні. Так, базовий показник 2014-2016 років (3764,40 грн) був послідовно проіндексований згідно з постановами Кабінету Міністрів України до актуального на 2025 рік рівня 8913,83 грн. Зміна року середньої заробітної плати на 2022-2024 роки законом не передбачена, оскільки виняток щодо оновлення бази існує лише для переходу з пенсії по інвалідності. ГУ ПФУ наголошує, що пенсія за віком та за вислугу років є різновидами одного виду трудової пенсії, тому процедура є продовженням виплати на основі вже сформованої пенсійної справи. Відповідач наголошує, що діяв виключно в межах повноважень, а розрахунок пенсії виконано коректно з урахуванням усіх етапів індексації.
16.10.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відповідач фактично підтвердив призначення пенсії за вислугу років у 2014 році на підставі Закону №1788-XII, що за своєю суттю є іншим правовим режимом порівняно із Законом №1058-IV. Сторона позивача зауважує, що ПФУ не надав жодних нормативних чи судових обґрунтувань своєї позиції щодо переведення пенсії замість її нового призначення. Позивач наполягає, що оскільки він вперше звернувся за пенсією за віком у 2025 році, це дає йому безумовне право на застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV. Аргументація відповідача про збереження старої бази розрахунку прямо суперечить сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах за 2018, 2020 та 2025 роки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримував пенсію за вислугу років як медичний працівник.
Первинне призначення пенсії за вислугу років у 2014 році здійснювалося за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-XII).
16 травня 2025 року позивач, досягнувши 60-річного віку, подав заяву про призначення йому пенсії за віком через Долинське об'єднане управління ПФУ в Івано-Франківській області.
З 16 травня 2025 року позивачу було призначено пенсію за віком, проте при її обчисленні орган ПФУ застосував показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки (з подальшими індексаціями).
20 червня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській з письмовою заявою, у якій просив застосувати при обчисленні пенсії за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення, а саме за 2022-2024 роки.
11 серпня 2025 року ГУ ПФУ в Херсонській області листом №6926-6058/3-02/8-2100/25 відмовило у задоволенні заяви, мотивуючи це тим, що відбулося переведення з одного виду пенсії на інший, а не нове призначення. При цьому, зміна показника середньої заробітної плати при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не передбачена статтею 45 Закону №1058-IV.
На переконання позивача, при обрахунку пенсії за віком відповідно до вимог ст.40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку, а не за 2014-2016 рр., у зв'язку із чим він звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-IV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені вище норми законодавства дають підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року.
Суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії. З огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 25 березня 2025 року у справі № 380/3740/24.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обчислення з 16.05.2025 пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 16.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк