Справа № 420/34170/25
11 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти у вигляді формування технічного опису програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти, згідно якого щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в довідці № 729912 від 05.09.2025 про здобувача освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»; зобов'язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти шляхом внесення змін до технічного опису програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти, щоб щодо позивача ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти формувався висновок щодо послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2025 році він повторно вступив до магістратури після того, як у 2023 році був відрахований з другого курсу, так і не здобувши відповідного ступеня вищої освіти. Позивач наголошує, що згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» та статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку мають особи, які здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий. Позивач стверджує, що оскільки він лише один раз отримав диплом бакалавра і ніколи не отримував диплома магістра, його нинішнє навчання на магістратурі є першим завершеним етапом після бакалаврату і не порушує послідовності. Проте сформована в ЄДЕБО довідка містить недостовірний висновок «Ні, порушує», що позбавляє його права на відстрочку. Позивач вважає дії МОН щодо розробки технічного алгоритму бази протиправними, оскільки вони базуються на адміністративних дорученнях, а не на законі, та суперечать принципу правової визначеності. Позивач підкреслює, що факт незавершеного навчання (відрахування) не може прирівнюватися до здобутого рівня освіти. Таким чином, відображення інформації про порушення послідовності є помилковим, оскільки поточний рівень освіти (магістр) є об'єктивно вищим за єдиний фактично наявний у нього диплом бакалавра.
Ухвалою судді від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.10.2025 до суду від Міністерства освіти та науки України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що функціонування ЄДЕБО базується на чітко визначених алгоритмах, розроблених на виконання Постанови КМУ № 560. Головний аргумент відповідача полягає у системному тлумаченні поняття «рівень освіти», який розглядається не лише як фінальний документ, а як завершений етап здобуття компетентностей у межі освітнього процесу. Відповідач стверджує, що оскільки позивач уже долучався до навчання в магістратурі з 2021 по 2023 рік, він фактично отримував знання та навички за цим рівнем, тому його повторний вступ у 2025 році на той самий рівень не може вважатися здобуттям вищого рівня освіти. Відповідач також посилається на Порядок прийому на навчання 2025 року, де зазначено, що в разі попереднього навчання за тим самим ступенем без присудження кваліфікації особа вважається такою, що не підвищує свій освітній рівень. Крім того, для збереження послідовності позивач мав поновитися на навчання для продовження вже розпочатого етапу, а не здійснювати новий вступ. Щодо технічної сторони справи, МОН зазначає, що лише встановлює загальні правила та алгоритми в ЄДЕБО, тоді як внесення персональних даних є обов'язком закладу освіти. На думку відповідача, автоматичне формування висновку «Ні, порушує» є технічно правильним відображенням інформації про попередню спробу здобуття магістерського ступеня, що міститься в базі. Таким чином, Міністерство вважає свої дії правомірними, а вимоги позивача такими, що суперечать встановленим правилам мобілізаційного обліку та законодавству про освіту.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 31.05.2012 ОСОБА_1 закінчив Одеську загальноосвітню школу № 122 І-ІІІ ступенів та отримав свідоцтво НОМЕР_2 про базову загальну середню освіту.
21.03.2015 позивач отримав атестат НОМЕР_3 про повну загальну середню освіту, здобуту під час навчання у Механіко-технологічному технікумі Одеської національної академії харчових технологій.
02.03.2016 позивач закінчив Механіко-технологічний технікум Одеської національної академії харчових технологій за спеціальністю «Зберігання і переробка зерна», отримавши диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_4 (кваліфікація технік-технолог).
30.06.2021 ОСОБА_1 закінчив Одеську національну академію харчових технологій за освітньою програмою «Харчові технології та інженерія» та отримав диплом бакалавра НОМЕР_5 (галузь знань «Виробництво та технології», спеціальність «Харчові технології»).
06.08.2021 наказом № 524-03 позивача було зараховано з 01.09.2021 на 1-й курс денної форми навчання до Одеської національної академії харчових технологій для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 181 «Харчові технології» (освітня програма «Технології зберігання і переробки зерна»).
17.05.2022 назву закладу освіти, де навчався позивач, було змінено з «Одеська національна академія харчових технологій» на «Одеський національний технологічний університет».
31.07.2023 наказом № 366-03 по Одеському національному технологічному університету позивача, як здобувача ІІ курсу ступеня «Магістр» (денна форма, держзамовлення), було відраховано з навчального закладу з 02.08.2023 як такого, що не повернувся з академічної відпустки.
02.09.2025 наказом № 440-03 ОСОБА_1 повторно зараховано студентом 1-го курсу денної форми навчання для здобуття ступеня магістра до Навчально-наукового інституту зернового, переробного і хлібопекарського бізнесу ім. К.А. Богомаза Одеського національного технологічного університету.
19.09.2025 Одеським національним технологічним університетом позивачу видано довідку № 29/І-01, що підтверджує його статус студента 1-го курсу магістратури.
05.09.2025 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) сформовано Довідку № 729912 про здобувача освіти на ім'я ОСОБА_1 .
У сформованій Довідці № 729912 у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"» програмним забезпеченням автоматично зазначено відповідь: «Ні, порушує».
Зважаючи на те, що дії відповідача щодо формування Довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО стосовно позивача вчинені із порушенням послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також подальше внесення інформації до цієї Довідки про порушення послідовності здобуття освіти є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення № 630), визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Згідно з частинами 1-3 статті 3 Закону України "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Тож, спірним у межах розгляду цієї справи є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», у контексті застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII та коректність відображення інформації при формуванні довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII).
Пунктом 23 ч. 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 ст. 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно з частинами 1-3 ст. 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №1556-VII атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.
Так, станом на дату виникнення спірних правовідносин, позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем магістра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома магістра під час попереднього проходження навчання, оскільки був відрахований до його завершення. Відтак, вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
Таким чином, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем магістра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту».
Додатково суд враховує, що статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Згідно з частиною 5 ст. 74 Закону № 2145-VIII держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 74 Закону № 2145-VIII, положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08 червня 2018 року № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
За приписами ч.1 п.8 розділу ІV Положення № 620, суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, засновники яких не мають органів управління освітою (суб'єкти освітньої діяльності приватної форми власності), а також професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної в підпункті 6 пункту 6) для таких суб'єктів освітньої діяльності, зокрема, щодо здобувачів освіти - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); дата народження; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилось 14 років - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); громадянство; стать; серія, номер, ким і коли виданий документ про освіту (науковий ступінь) особи з інформацією про здобуті нею рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, професію, спеціальність та спеціалізацію (у деяких випадках зазначаються напрям підготовки, освітня програма, професійна кваліфікація); про зарахування, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення за спеціальністю, спеціалізацією, професією; рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, що здобувається, освітня програма; джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу; форма навчання; курс навчання; навчальна група; серія, номер, ким і коли виданий студентський (учнівський) квиток державного зразка особи з інформацією про назву факультету (відділення), структурного підрозділу, номер групи, форму навчання, дату видачі та строк дії квитка, цифрова фотографія (за наявності).
З аналізу наведених приписів Положення вбачається, що навчальний заклад позивача, при формуванні довідки здобувача освіти, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.
Пунктом 9 розділу ІV Положення № 620 встановлено, що інші уповноважені суб'єкти вносять до ЄДЕБО інформацію та здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З урахуванням приписів розділу ІV Положення № 620, суд дійшов висновку, що саме МОН України, як розпорядник ЄДЕБО через технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП «Інфоресурс» має повноваження на внесення інших змін до електронної бази, зокрема щодо внесення змін про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" відносно позивача .
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, де Суд сформував висновок: «…до моменту отримання диплома бакалавра особа, яка має лише повну загальну середню освіту, реалізує своє право на здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти вперше. Якщо особа була відрахована до його здобуття і не отримала диплома, продовження навчання на цьому рівні в іншому закладі не є повторним здобуттям освіти і не порушує послідовність її здобуття, передбачену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
З урахуванням викладеного суд висновує, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіти» є протиправними.
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов до висновку з метою захисту порушеного права позивача зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10; ЄДРПОУ 38621185), третя особа - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 3; ЄДРПОУ 37533381), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти у вигляді формування технічного опису програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти, згідно якого щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в довідці № 729912 від 05.09.2025 про здобувача освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти шляхом внесення змін до технічного опису програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти, щоб щодо позивача ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти формувався висновок щодо послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує».
Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк