Справа № 540/8504/21
12 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Генічеської міської ради та до Виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог.
23 грудня 2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Буженка Юрія Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Генічеської міської ради (далі - відповідач-1) та до Виконавчого комітету Генічеської міської ради (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.09.2021 року, прийняте Генічеською міською радою 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Генічеської міської територіальної громади та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 11.08.2021 року;
- зобов'язати Генічеську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Генічеської міської територіальної громади, яка детально, позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 11.08.2021 року.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог представник позивача зазначає, що: позивач звернувся з клопотанням до Генічевської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1011 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована на території земель Генічеської міської територіальної громади та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, які додаються до клопотання 11.08.2021 року. Проте, 27.09.2021 року Генічеська міська рада прийняла рішення про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га. «у зв'язку з тим, що згідно графічних матеріалів неможливо розпізнати бажане місце розшташування земельної ділянки. Оскільки Земельний кодекс України не передбачає такої відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, як неможливість розпізнати бажане місце розташування земельної ділянки в графічних матеріалах, позивач вважає дане рішення Генічеської міської ради протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачі не скористалися правом подати до суду відзиви на позовну заяву, про яке йому було роз'яснено ухвалою суду від 13.04.2023 р., електронну копію якої було направлено на їх електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Генічеської міська рада, електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлено 14.04.2023 року.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі № 540/8504/21 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) згідно ч. 5 ст. 262 КАС України..
Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 р. №1/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 року справу передано на розгляд судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду від 13.04.2023 року прийнято до провадження справу, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
11.08.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Генічевської міської ради із клопотанням, яким керуючись ч. 1 статті 118 Земельного кодексу України просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що розташована на території земель Генічеської міської ради Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання. До вказаного клопотання позивачем було додано копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки (у відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України).
27.09.2021 р. на XIV сесії VIIІ скликання Генічеської міської ради прийнято рішення № 991 "Про відмови», яким розглянувши заяви громадян, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про Державний земельний кадастр» та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійних комісій з питань курортного, рекреаційного призначення та інших категорій земель та з питань села, земель сільськогосподарського призначення та екології, вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1011 га, за адресою: Херсонська область, Генічеський район, на території Генічеської міської територіальної громади у зв'язку з тим, що згідно графічних матеріалів, доданих до заяви, не можливо розпізнати бажане місце розташування земельної ділянки (частина шоста та сьома статті 118 Земельного кодексу України). ( пункт 178 цього рішення)
Вважаючи дане рішення Генічеської міської ради протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), який передбачає, зокрема,
- сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР);
- виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР);
- акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР);
Положеннями Земельного кодексу України від 24.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) передбачено, зокрема,
- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.1 ст. 116 ЗК України);
- сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України);
- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. (ч. 6 ст. 118 ЗК України);
- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. ( абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України)
VI. Оцінка та висновок суду.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, питання щодо безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок із земель комунальної власності для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідних рад шляхом прийняття відповідних рішень.
При цьому, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивована, зокрема невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, маючи намір отримати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, розташовану на території Генічеського району Херсонської області, Позивач звернувся до Генічеської міської ради з відповідним клопотанням та переліком документів, визначених ч. 6 ст. 118 ЗК України, зокрема, до клопотання надав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду даного клопотання, рішенням Генічеської міської ради від 27.09.2021 р. № 991 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з неможливістю розпізнати бажане місце розташування земельної ділянки, що є предметом оскарження у даній справі.
Надаючи правову оцінку вказаній підставі для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Як вбачається з вищенаведених норм ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, за результатами розгляду клопотання дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, частиною 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
За змісту оскаржуваного рішення Генічеської міської ради від 27.09.2021 р. № 991 підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою є неможливість розпізнати бажане місце розташування земельної ділянки.
Суд вважає таку відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність протиправною, оскільки до заяви додана роздруківка графічних матеріалів із публічної кадастрової карти України із зазначенням кодів КОАТУУ, на якій заявником позначена бажана земельна ділянка, відтак бажане місце розташування земельної ділянки було чітко визначене.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Суд зазначає, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність. При цьому, законодавством не визначені вимоги до графічного матеріалу, на якому має бути зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Разом з тим, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення з клопотанням про надання у власність (користування) земельної ділянки передбачає обов'язок заявника надати належні графічні матеріали, які дозволяють чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів.
Проте, ненадання особою графічних матеріалів або будь-які їх недоліки відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України не можуть бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а є підставою для повернення заявнику його клопотання про надання такого дозволу, як неналежно оформленого, або надання йому роз'яснення про необхідність усунення недоліків.
Суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень має надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.
Отже, суд вважає, що рішення Генічеської міської ради від 27.09.2021 р. № 991 про відмову позиваці у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 р. у справі № 159/1257/18, від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Генічеську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) спірну земельну ділянку, то суд з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.
Як вище встановлено судом, Генічеська міська рада, як розпорядник земельних ділянок державної та комунальної власності, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання їй у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, зобов'язана прийняти обґрунтоване рішення, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, з посиланням на норми чинного законодавства.
Натомість, розглянувши заяву позивача, Генічеська міська рада не вирішила це питання, зазначивши в якості підстави для відмови невідповідність графічних матеріалів, чим порушила вимоги Земельного Кодексу України.
Вказане свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду заяви позивача, який виявився у не зазначенні конкретної причини відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із посилання на норми Закону, а саме, які саме недоліки графічних матеріалів та їх невідповідність яким вимогам не дають можливості відповідачу задовольнити заяву ОСОБА_1 .
При цьому, адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
З урахуванням наведеного суд частково погоджується із позицією позивача та вважає, що з метою захисту порушеного права, ефективним та належним за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, дія воєнного часу в Україні продовжувалась та триває до теперішнього часу.
Підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.
Крім того, за приписами ч.ч.1-3 ст.4 Закону № 389-VIII на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 389-VIII військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
За приписами ч.2 ст.10 Закону № 389-VIII у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.
Згідно ч.4 ст.10 Закону № 389-VIII у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня надбання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.
У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.
Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені частинами другою та третьою цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації.
Положеннями п.3 ч.1 ст.78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ч.5 ст.78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Указом Президента України від 03.06.2022 р. № 387/2022, який набрав чинності 03.06.2022 р., утворено Генічеську міську військову адміністрацію Генічеського району Херсонської області.
Постановою Верховної Ради України від 03.11.2022 р. № 2706-ІХ "Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бериславському, Генічеському, Каховському, Скадовському, Херсонському районах Херсонської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", яка набрала чинності 08.11.2022 р., у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Генічеської міської ради, її виконавчого комітету та Генічеського міського голови.
Тобто, на час розгляду справи повноваження Генічеської міської ради виконує начальник Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області.
В той же час питання надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією міської ради, яке реалізується шляхом прийняття рішення на засіданні міської ради, прийняття якого заборонено на час дії воєнного стану.
Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки та прийняти рішення по зазначеному клопотанню відповідно до чинного законодавства, а тому відповідно до ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 01.11.2021 р.
Враховуючи, що позов задоволено частково через обранням судом більш ефективного способу захисту порушених прав позивача, ніж той, що був визначений ним у позові, тому сплачений судовий збір за подачу цього позову, внаслідок його задоволення, підлягає компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Щодо вимоги про стягнення саме з виконкому міської ради понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Генічеська міська рада не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження, зокрема щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
В даному випадку неможливість стягнення з Генічеської міської ради суми судових витрат, присуджених на користь позивача, та винятковість випадку пов'язана з відсутністю відповідного рахунку, з якого можливе стягнення та який одночасно наявний у її виконавчого органу - Виконавчого комітету Генічеської міської ради, свідчить про необхідність стягнення сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Генічеської міської ради в повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Генічеської міської ради (вул. Міська, буд. 8, м. Генічеськ, Херсонська обл., 75500, код ЄДРПОУ 35248359) та до Виконавчого комітету Генічеської міської ради (вул. Міська, буд. 8, м. Генічеськ, Херсонська обл., 75500, код ЄДРПОУ 04060008) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 27.09.2021 року, прийняте Генічеською міською радою 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Генічеської міської територіальної громади та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 11.08.2021 року;
Зобов'язати Генічеську міську раду повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1011 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови що розташована на території земель Генічеської міської територіальної громади, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов'язання Генічеську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 зареєстрованого 11.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтованою площею 1,1011 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована що розташована на території земель Генічеської міської територіальної громаді та прийняття рішення, передбаченого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, - до припинення (скасування) воєнного стану.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Генічеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна