13 березня 2026 р. № 400/3832/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-КОБЛЕВО», ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, ,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2025 № 12514290702, від 06.01.2025 № 12714290702,
17 квітня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-КОБЛЕВО» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) відповідача:
від 06.01.2025 № 125142290702 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 691372,50 грн (за податковим зобов'язанням з ПДВ 553098,00 грн та за штрафними санкціями 138274,50 грн);
від 06.01.2025 № 127142290702 про застосування штрафу в сумі 29758,39 гривні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.01.2025 № 125142290702 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 691372,50 грн (за податковим зобов'язанням з ПДВ 553098,00 грн та за штрафними санкціями 138274,50 грн) та від 06.01.2025 № 127142290702 про застосування штрафу в сумі 29758,39 гривні. На переконання позивача, вищенаведені ППР є протиправними і підлягають скасуванню. Так, він наголосив на тому, що у спірний період внаслідок доробки (очищення зерна та сушка) власними силами на своєму току за допомогою зерноочисного обладнання відбулась втрата маси зібраного врожаю. При доробці зерна, тобто покращенні його якісних показників, має місце не втрати зерна, а зменшення його кількісних показників за рахунок видалення надлишкової вологи та / або смітної домішки. За результатами виконання операцій з доробки позивач оприбуткував повноцінне очищене зерно та придатні до використання зерновідходи, вартість технологічних втрат врожаю у масі при доробці була включена ним собівартість якісного зерна, що було отримано після доробки. Позивач не оприбутковував «мертві доходи» та не списував непридатні відходи. Він також зауважив, що природних втрат при доробці зерна не існує. Установлені норми природних втрат зерна та продуктів його переробок при зберігання на зернових складах та зернопереробних підприємствах не поширюються на позивача, оскільки він не є зерновим складом чи зернопереробним підприємством. Відтак «мертві відходи» у кількості 160,149 т не є зерном або сільськогосподарською продукцією за визначенням, вони непридатні до використання. Позивач не оприбутковував їх та не списував як сільськогосподарську продукцію (озима пшениця, горох, насіння соняшника) зі свого балансу. Вартість технологічних втрат врожаю у масі при доробці була включена ним у собівартість якісного зерна, що було отримано після доробки. Отже, він не занижував податкові зобов'язання з ПДВ на суму 211232,80 гривні. Водночас посівний матеріал власного виробництва вартістю 161829,46 грн призначався для використання і був використаний у його господарській діяльності при посіві озимої пшениці у 2019 року, і він не використовувався ним в операціях, що не є його господарською діяльністю. Розбіжностей між площами земельних ділянок, які були засіяні, і на які було списано пальне, немає. Позивач здійснив списання дизельного пального, яке призначалось та фактично було використане ним у господарській діяльності. Він не занижував податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4353 гривні. Крім цього, оскільки використання ним дизельного палива на орендовану техніку з екіпажем підтверджується первинними документами, тому твердження контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 89719 грн за червень 2019 року та липень 2021 року є неаргументованим. Придбання позивачем у ТОВ «ДЕЛЬТА-2012» і ТОВ «ДЕЛЬТА») у червні 2019 року та липні 2021 року з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем для збору гороху та озимої пшениці підтверджується договорами суборенди транспортних засобів з екіпажем, обліковими листами тракториста-машиніста за червень 2019 року та липень 2021 року, актами наданих послуг, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку, платіжними інструкціями тощо. Оскільки позивач не зобов'язаний був нараховувати податкові зобов'язання на «мертві відходи» і вартість посівного матеріалу власного виробництва за червень 2020 року, у нього не виникло обов'язку зі складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних.
У відзиві на позовну заяву від 01.05.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що всі дії, що здійснюються на етапах від збирання врожаю і транспортування до реалізації продукції можуть впливати на якість сільськогосподарської продукції. Перевіркою регістрів бухгалтерського обліку по рах. 2322 «Допоміжне виробництво» за період з 01.06.2018 по 30.09.2024 встановлено, що позивач після доробки зернових культур оприбутковує кількість сільськогосподарської продукції по Дт рах. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» за мінусом кількості «мертвих відходів». При цьому, проводка методом сторно на кількість «мертвих відходів» по рах. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» платником не здійснюється, тобто після доробки платник по регістрах бухгалтерського обліку (рах.27) оприбутковує кількість сільськогосподарської продукції вже за мінусом кількості «мертвих відходів» і визначає вартість сільськогосподарської продукції з урахуванням вартості витрат, понесених з доробкою зернових культур. За результатами виконання операцій з доробки оприбутковується повноцінне очищене зерно та придатні до використання зерновідходи, а також списуються непридатні зерновідходи («мертві відходи») та втрати у масі через доробку (усушку). Відходи ІІІ категорії не є природним убутком, оскільки природний убуток передбачає втрату кількості продукції в результаті зберігання, наприклад сушіння До перевірки не надано жодного документа щодо визначення якості зерна, засміченості та розміру втрат кількості зерна в процесі доробки, та щодо утилізації «мертвих відходів», тобто документів, які надавали підстави для списання з балансу «мертвих відходів». Перевіркою лише враховано можливі природні втрати зерна при його зберіганні на відкритих майданчиках та складах підприємства відповідно до Норм природних втрат зерна та жодним чином не розраховувались природні втрати при доробці. Відтак перевіркою встановлено невідповідність первинних документів регістрам бухгалтерського обліку та нормам чинного законодавства, не підтверджено правомірність списання позивачем сільськогосподарської продукції у кількості 160,149 т на загальну суму 1188399,44 грн, крім того ПДВ 211232,80 грн, яка визначена ним, як «мертві відходи», враховуючи норми природних втрат, тобто не підтверджено документально використання даної продукції у господарській діяльності. Крім цього, перевіркою встановлено, що позивач не включив до складу статей витрат для розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ на списані загиблі посіви пшениці вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва на суму 161829,46 грн, який був зазначено в акті на списання загиблих посівів від 30.06.2020 № 1. Тобто він не нарахував компенсуючі податкові зобов'язання на вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва, який було списано з балансу рах 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» на посів озимої пшениці у 2019 році на площі 121,8 га під врожай 2020 року та в подальшому відбулась загибель врожаю пшениці на відповідній земельній ділянці. Згідно з наданих актів списання посівного матеріалу (пшениці) за вересень та жовтень 2020 року на посів озимої пшениці під врожай 2021 року, встановлено, що посівний матеріал було списано на загальну площу 731,9 га, однак дизельне пальне списано у кількості 3988,9 л на загальну площу 1144,5 гектара. Таким чином, позивач здійснив списання дизельного палива на площу 412,6 га, на якій не здійснювалась сівба у вересні-жовтні 2020 року та відповідно збір врожаю озимої пшениці, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 4353 гривні. Крім цього, у червні 2019 року та липні 2021 року позивач списав одночасно дизельне пальне на орендовану та власну техніку для збору врожаю. Водночас збір врожаю відбувався на одних і тих же полях і в ті ж самі дні. Крім цього, відповідно до регістрів бухгалтерського обліку по рах.203 «Паливо» за відповідні періоди відображено списання дизельного палива на орендовану сільськогосподарську техніку, що не відповідає кількості списаного пального по листах тракториста-машиніста. Надані до заперечень облікові листи тракториста машиніста взагалі не відповідають тим обліковим листам, що були надані до перевірки, а саме: облікові листи надані до перевірки, мають порядкові номери та були виписані на штатних працівників (додаток 7 до акта перевірки), при цьому, до заперечень платником надані інші облікові листи за такими ж порядковими номерами, але вже виписані на орендовану техніку. Тобто позивач безпідставно списано дизельне паливо на орендовану техніку з екіпажем у кількості 23174,6л на суму 448594,28 грн, крім того ПДВ 89718,86 грн, а також завищив податковий кредит на суму 215427 гривні. На думку відповідача, з огляду на встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ, які наведено вище, позивач зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, відповідні податкові накладні.
У відповіді на відзив від 13.05.2025 позивач підтримав свої позовні вимоги, деталізувавши свої аргументи протиправності оскаржуваних ППР, що були наведені ним у позовній заяві.
16.05.2025 відповідач подав до суду заперечення, в яких продублював обґрунтування правомірності оскаржуваних ППР, які він зазначив у відзиві на позовну заяву..
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
24.02.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)..
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
На підставі Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік і наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.10.2024 № 1450-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «АГРО-КОБЛЕВО» (код за ЄДРПОУ 32056819)» і направлень відповідача на перевірку від 31.10.2024 № 2641/14-29-07-10, від 31.10.2024 № 2642/14-29-07-10, від 31.10.2024 № 2643/14-29-07-10 і від 12.11.2024 № 2771/14-29-07-10, посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача.
За результатами цієї перевірки Головне управління ДПС у Миколаївській області склало Акт від 06.12.2024 № 19413/14-29-07-02/32056819 про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «АГРО-КОБЛЕВО» (код за ЄДРПОУ 32056819) (далі - Акт від 06.12.2024).
В Акті від 06.12.2024 посадові особа відповідача зафіксували такі, зокрема, правопорушення з боку позивача:
а) пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 553098 грн, у тому числі за періодами:
серпень 2019 року на суму 112361 грн;
вересень 2019 року на суму 12661 грн;
січень 2020 року на суму 36382 грн;
вересень 2020 року на суму 77208 грн;
жовтень 2020 року на суму 6324 грн;
вересень 2021 року на суму 237889 грн;
жовтень 2021 року на суму 2983 грн;
вересень 2022 року на суму 20365 грн;
жовтень 2022 року на суму 5083 грн;
січень 2023 року на суму 1361 грн;
вересень 2023 року на суму 30215 грн;
жовтень 2023 року на суму 6833 грн;
серпень 2024 року на суму 3433 грн;
б) абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, у результаті чого не зареєстровано податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН):
червень 2019 року на обсяг постачання 146056,62 грн, крім того ПДВ 299211,32 грн;
липень 2019 року на обсяг постачання 20501,32 грн, крім того ПДВ 4100,26 грн;
серпень 2019 року на обсяг постачання 452,24 грн, крім того ПДВ 90,45 грн;
вересень 2019 року на обсяг постачання 63307,44 грн, крім того ПДВ 12661,49 грн;
жовтень 2019 року на обсяг постачання 181908,72 грн, крім того ПДВ 36381,74 грн;
червень 2020 року на обсяг постачання 161829,46 грн, крім того ПДВ 32365,89 грн;
липень 2020 року на обсяг постачання 80238,74 грн, крім того ПДВ 16047,75 грн;
серпень 2020 року на обсяг постачання 71428,24 грн, крім того ПДВ 14285,65 грн;
вересень 2020 року на обсяг постачання 72540,24 грн, крім того ПДВ 14508,05 грн;
жовтень 2020 року на обсяг постачання 31616,82 грн, крім того ПДВ 6323,36 грн;
липень 2021 року на обсяг постачання 404159,43 грн, крім того ПДВ 77777,18 грн;
серпень 2021 року на обсяг постачання 79332,98 грн, крім того ПДВ 12712,68 грн;
вересень 2021 року на обсяг постачання 5088,00 грн, крім того ПДВ 712,32 грн;
жовтень 2021 року на обсяг постачання 21306,00 грн, крім того ПДВ 2982,84 грн;
липень 2022 року на обсяг постачання 51309,70 грн, крім того ПДВ 10099,70 грн;
серпень 2022 року на обсяг постачання 4732,00 грн, крім того ПДВ 662,48 грн;
вересень 2022 року на обсяг постачання 63509,82 грн, крім того ПДВ 9602,24 грн;
жовтень 2022 року на обсяг постачання 36306,49 грн, крім того ПДВ 5082,91 грн;
листопад 2022 року на обсяг постачання 9722,24 грн, крім того ПДВ 1361,11 грн;
липень 2023 року на обсяг постачання 80497,75 грн, крім того ПДВ 14770,38 грн;
серпень 2023 року на обсяг постачання 110320,01 грн, крім того ПДВ 15444,80 грн;
жовтень 2023 року на обсяг постачання 48802,68 грн, крім того ПДВ 6832,38 грн;
липень 2024 року на обсяг постачання 24523,79 грн, крім того ПДВ 3433,33 гривні.
19.12.2024 позивач подав контролюючому органу заперечення до Акта від 06.12.2024.
У відповіді від 03.01.2025 № 94/6/14-29-07-02-02 щодо результатів розгляду заперечень відповідач виклав в інших редакціях деякі висновки Акта від 06.12.2024, зокрема згідно з ними у позивач не зареєстрував у ЄРПН податкову накладну за липень 2021 року на обсяг постачання 455255,90 грн, крім того ПДВ 87996,68 гривні.
На підставі Акта від 06.12.2024 з урахуванням відповіді від 03.01.2025 № 94/6/14-29-07-02-02 відповідач виніс ППР:
а) від 06.01.2025 № 12514290702 (форма «Р») про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 691372,50 грн (сума нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ 553098,00 грн і сума штрафної (фінансової) санкції (штрафу) 138274,50 грн), згідно з яким позивач допустив порушення пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1 і 200.2 статті 200 ПК України, а саме: занизив ПДВ на загальну суму 553098,00 грн, зокрема, за рахунок не нарахування податкових зобов'язань на вартість ТМЦ, використання яких у господарській діяльності не підтверджено, та завищення податкового кредиту за рахунок послуг, документально оформлених ТОВ «ДЕЛЬТА» і ТОВ «ДЕЛЬТА-2012», використання яких також не підтверджено у господарській діяльності;
б) від 06.01.2025 № 12714290702 (форма «ПН») про застосування до позивача штрафної санкції за нереєстрацію податкових накладних у розмірі 29758,39 грн за допущення ним порушення абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201, а саме: не виписав і не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні у червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2019 року, в червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2020 року, у липні, серпні, вересні, жовтні 2021 року, в липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2022 року, в липні, серпні, жовтні 2023 року та в липні 2024 року на загальну суму ПДВ 337669,81 гривні.
Не погоджуючись з ППР від 06.01.2025 № 12514290702 (форма «Р») і від 06.01.2025 № 12714290702 (форма «ПН»), позивач подав 24.01.2025 до Державної податкової служби України скаргу на них, за результатами розгляду яких Державна податкова служба України прийняла рішення від 27.03.2025 № 8682/6/99-00-06-01-01-06 про залишення без змін оскаржуваних ППР, а скарги - без задоволення.
Вважаючи вищнаведені ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. (абзаци перший і другий підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Пунктом 77.1 статті 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Відповідно до абзаців четвертого і шостого підпункту 77.2 статті 77 ПК України внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов'язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).
Підпунктом 69.352 установлено виключний перелік платників податків, які можуть бути включені з 01.12.2023 по 31.12.2024 до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки.
Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Суд встановив, що 27.06.2024 в.о. Голови Державної податкової служби України Кірієнком ТП. 27.06.2024 затвердив коригування Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, який був сформований згідно з підпунктом 69.352 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (а.с. 189, том 2) та оприлюднений на офіційному вебсайті Державної податкової служби України за посиланням: https://tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/740029.html.
Відповідно до вищенаведеного плану включено проведення документальної перевірки позивача у 2024 році.
Згідно з наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області 21.10.2024 № 1450-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «АГРО-КОБЛЕВО» (код за ЄДРПОУ 32056819)» наказано провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 04.11.2024 тривалістю 10 робочих днів, зокрема, з питання дотримання податкового законодавства за період діяльності з 01.06.2018 по 30.09.2024.
Посадовим особам контролюючого органу було видано направлення на проведення документальної планової перевірки позивача від 31.10.2024 № 2641/14-29-07-10, від 31.10.2024 № 2642/14-29-07-10, від 31.10.2024 № 2643/14-29-07-10 і від 12.11.2024 № 2771/14-29-07-10.
З вищевикладеного слідує, що контролюючий орган мав правові підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача і провів її з дотриманням вимог ПК України.
Що стосується обставин, на підставі яких контролюючий орган прийняв оскаржувані ППР, то суд зазначає наступне.
Абзацами першим-третім пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого і другого пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів і послуг.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац перший пункту 192.1 статті 192 ПК України).
Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, в Акті від 06.12.2024 встановлено, і позивачем не заперечено, що у період з 01.06.2018 по 30.09.2024 позивач після зернових культур оприбутковує кількість сільськогосподарської продукції за Дт рах. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» за мінусом кількості «мертвих відходів». Водночас проводка методом сторно на кількість «мертвих відходів» за рах. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» ним не здійснювалася, тобто після доробки він по регістрах бухгалтерського обліку (рах.27) оприбутковував кількість сільськогосподарської продукції вже за мінусом кількості «мертвих відходів» і визначав вартість сільськогосподарської продукції з урахуванням вартості витрат, понесених з доробкою зернових культур.
Контролюючому органу та суду позивач не надав будь-яких документів (експертних оцінок, лабораторних висновків щодо наявності засміченості та існування «мертвих відходів», актів на знищення непридатних відходів, наказів, розпорядчих документів по суб'єкту господарюванню щодо визначення та списання сільськогосподарської продукції, як «мертві відходи», тощо) щодо визначення якості зерна, засміченості та розміру втрат кількості зерна в процесі доробки, а також щодо утилізації «мертвих відходів».
Відтак у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б наявність підстав для списання у спірний період з балансу позивача сільськогосподарської продукції як «мертвих відходів».
Зі змісту Акта від 06.12.2024 слідує, що перевіркою лише враховано можливі природні втрати зерна при його зберіганні на відкритих майданчиках та складах позивача відповідно до Норм природних втрат зерна і будь-яким чином не розраховувались природні втрати при доробці.
Таким чином, контролюючий орган обґрунтовано прийшов до висновку про непідтвердження правомірності списання позивачем сільськогосподарської продукції у період з червня 2019 року по липень 2024 року у загальній кількості 160,149 т вартістю 1188399,44 грн, крім того ПДВ 211232,80 грн, що визначені як «мертві доходи», а отже не підтверджено документально використання вказаного товару у господарській діяльності.
Відповідно до звіту № 29-сг (річна) за 2020 рік посівна площа озимої пшениці у позивача складала 564,62 га, однак площа зібрана - 442,82 га, тобто відхилення зібраної площі від посівної складає 121,8 гектарів. За твердженням позивача, на цій площі врожай озимої пшениці загинув внаслідок весняних заморозків та посухи, що тривала протягом всього вегетаційного періоду.
Однак, позивач не включив до складу статей витрат для розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ на списані загиблі посіви пшениці вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва на суму 161829,46 грн, що був зазначено в акті на списання загиблих посівів від 30.06.2020 № 1. Тобто позивач не нарахував компенсуючі податкові зобов'язання на вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва, який було списано з балансу рах 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» на посів озимої пшениці у 2019 році на площі 121,8 га під врожай 2020 року та в подальшому відбулась загибель врожаю пшениці на даній земельній ділянці.
Це має своїм наслідком заниження позивачем податкового зобов'язання за червень 2020 року на суму 32365,89 грн за рахунок не нарахування компенсуючого ПДВ на вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва (161829,46 грн), який було використано при посіві озимої пшениці у 2019 році та при цьому у 2020 році відбулась загибель врожаю, тобто не підтверджено використання посівного матеріалу у господарській діяльності позивача.
Відповідно до Звіту № 4-сг (річна) (звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2021 року) посівна площа земельної ділянки під озиму пшеницю становила 732,2 гектара. Відповідно до Звіту № 29-сг (річна) (звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід, винограду за 2021 рік) встановлено, що посівна та зібрана площа озимої пшениці також складала 732,2 гектара.
Отже, площа земельної ділянки, на яку було списано посівний матеріал (пшениця) на посів озимої пшениці під врожай 2021 року, відповідно до актів списання посівного матеріалу відповідає площі зазначеної у статистичних звітах № 4-сг та № 29-сг за відповідний звітний період.
Відповідно до даних облікових листів тракториста-машиніста за вересень та жовтень 2020 року (період посіву озимої пшениці) було списано дизельне паливо у кількості 3988,9 л на загальну площу 1144.5 га, а саме: за вересень 2020 року використано пального 2666,4 л на площу 764,6 га; за жовтень 2020 року використано пального 1322,5 л на площу 369,6 гектара.
Платником здійснено списання дизельного палива на площу 412,6 га, на якій не здійснювалась сівба у вересні-жовтні 2020 року та відповідно збір врожаю озимої пшениці, тобто ця площа не використовувалась у господарській діяльності платника за цією операцією.
Суд відхилив як необґрунтовані твердження позивача про те, що різниця між площами оброблених земельних ділянок обумовлена особливостями конфігурації полів та їх місцерозташування, оскільки в інші періоди, що перевірялися, таких розбіжностей контролюючим органом встановлено не було.
Як наслідок, позивач не нарахував і не задекларував податкові зобов'язання на вартість списаного пального (дизельного палива), використання якого документально не підтверджено у господарській діяльності, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4353,00 гривні.
Також позивач списав у виробництво дизельне паливо по рах. 203 «Паливо» на орендовану техніку з екіпажем відповідно до облікових листів тракториста-машиніста під операції зі збору врожаю гороху та озимої пшениці у червні 2019 року та у липні 2021 року. Поряд з цим, ним же було списано дизельне паливо по облікових листах тракториста-машиніста, складених та підписаних відповідальними особами на штатних працівників позивача на ті самі операції щодо збору врожаю зернових. Тобто дизельне пальне було списано позиачем одночасно на орендовану та власну техніку для збору врожаю гороху та озимої пшениці у червні 2019 року та липні 2021 року, і, при цьому, збір врожаю відбувався на одних і тих полях в ті ж самі дні.
Вказане призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 89719,00 гривень.
У спірний період позивачем було укладено з ТОВ «ДЕЛЬТА» І ТОВ «ДЕЛЬТА-2012» договори суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем відповідно від 08.06.2021 № АК-0806/2021, від 20.07.2021 № АК-2007/2021, від 10.06.2019 № 10/06-2019.
Згідно з цими договорами транспорті засоби, що передаються в суборенду, знаходились у тимчасовому платному користуванні (оренді) позивача, і на нього покладались витрати, пов'язані з безпосереднім використанням транспортних засобів.
Проте, згідно з листів тракториста-машиніста у червні 2019 року та липні 2021 року роботи зі збору зернових на орендованій техніці відбулись на тих же земельних ділянках, у тій же кількості, що були проведенні власною технікою. У листах тракториста-машиніста, складених на ТОВ «ДЕЛЬТА-2012» та ТОВ «ДЕЛЬТА», не зазначено термін роботи водія, прізвище водія, що унеможливлює встановити фактично відпрацьовану кількість годин та ідентифікувати особу, що виконувала послуги зі збору врожаю.
Внаслідок цього позивач завищив податковий кредит на суму 215427,00 гривень.
Таким чином, відповідач правомірно нарахував позивачу за спірний період податкові зобов'язання з ПДВ 553098,00 гривні.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктами 123.1-123.3 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до ППР 06.01.2025 № 12514290702 (форма «Р») до позивача було застосовано фінансові (штрафні) санкції відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України за результатами перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень, вересень 2019 року, січень, вересень, жовтень 2020 року, вересень, жовтень 2021 року, вересень, жовтень 2022 року, січень, вересень, жовтень 2023 року і серпень 2024 року.
Тому відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов'язання за вищевказані періоди у розмірі 138274,50 грн (?553098,00 х 25 % = ?249306).
Відтак ППР 06.01.2025 № 12514290702 (форма «Р») є правомірними.
З огляду на вищевстановлених судом занижень податкових зобов'язань з ПДВ, позивач зобов'язаний був відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у встановлені ПК України строки податкові накладні, а саме: 23 податкові накладні. Однак, позивач цього не зробив.
Абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до абзаців чотирнадцятого-дев'ятнадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з абзацом першим пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (пункт 109.2 статті 109 ПК України).
Абзацами першим-шостим пункту 1201.1 статті 1201 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Актом від 06.12.2024 (з врахуванням відповіді від 03.01.2025 № 94/6/14-29-07-02-02) позивач зобов'язаний був зареєструвати у ЄРПН податкові накладні за спірний період 23 податкові накладні на загальну суму ПДВ 337669,81 грн, що ним зроблено не було.
Відтак контролюючий орган правомірно застосував до нього штраф у загальному розмірі 29758,39 грн шляхом прийняття ППР від 06.01.2025 № 12714290702 (форма «ПН»).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-КОБЛЕВО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач: ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-КОБЛЕВО» (вул. Одеська, 6, с. Коблево, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453; код ЄДРПОУ 32056819);
відповідач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 44104027).
6. Повний текст рішення суду складений 13.03.2026.
Суддя В.Г.Ярощук